Постанова in case no. 910/2360/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року

м. Київ

Справа 910/2360/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019

у справі 910/2360/19

за заявою Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед"

6. Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства

"Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичука Ігора Анатолійовича

про забезпечення позову

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 25.02.2019 Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" та Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичука Ігора Анатолійовича про:

- визнання недійсними договорів 2017/2-Ю від 22.09.2017, 2017/2-Ю-1 від 22.09.2017 02/10-17/2 від 02.10.2017, 02/10-17/3 від 02.10.2017, 1/08 від 14.08.2018;

- визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38074926 від 10.12.2017, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичуком І.А., про реєстрацію права власності за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на нерухоме майно, а саме будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:362161380000;

- скасування запису 23311264 від 10.11.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", внесений державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичуком І.А.

1.2 Позов мотивований тим, що оспорювані правочини та реєстраційні дії вчинені з порушенням вимог законодавства, мають наслідком заміну первісного кредитора (ПАТ "КБ "Хрещатик") на нового кредитора (ТОВ "ФК "Фактор Плюс") за кредитними договорами, а також позбавлення боржника (позивача) права власності на належне йому нерухоме майно чим порушено права та інтереси позивача за кредитними договорами.

1.3 25.02.2019 позивачем було подано суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1; будівлю літ. "К", блок "Б", загальною площею 4725 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 2, а також заборону вчиняти реєстраційні дії відносно названого майна.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі 910/2360/19 заяву про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/2360/19:

- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо будівлі літ. "Н", блок "А", загальною площею 3 495 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000.

- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо будівлі літ. "К", блок "Б", загальною площею 4 725 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362204580000.

В іншій частині у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення відмовлено.

2.2 Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в частині задоволених вимог, обрані заявником заходи забезпечення позову є співмірними, відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі.

2.3 Ухвала суду першої інстанції оскаржена ТОВ "ФК "Фактор плюс" та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" до суду апеляційної інстанції.

В процесі перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 від позивача надійшла заява про відвід судді Пашкіній С.А. від розгляду справи 910/2360/19, яка не є головуючим суддею (доповідачем) та входить до складу колегії суддів, що розглядають названу справу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019р. заяву про відвід судді Пашкіній С.А. від розгляду справи 910/2360/19 визнано необґрунтованою. Матеріали справи 910/2360/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Доманської М.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Верховця А.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Пашкіної С.А. від розгляду справи 910/2360/19 відмовлено.

2.4 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 провадження у справі 910/2360/19 було зупинено до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги позивача на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, з огляду на неможливість здійснення розгляду по суті апеляційних скарг у справі 910/2360/19 до розгляду названої касаційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 11.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 та передати матеріали справи для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1 Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 постановлена з порушенням п.10 ч.3 ст. 2, ст. 7, ч.2 та п.п.4, 5 ч.5 ст. 13, п.1 ч.2 та ч.4 ст. 43, п.5 ч.1 ст. 227, ст. 234, п.3 ч.1 ст. 287, ч.1 ст. 304 ГПК України.

4.2 Відповідно до п.3 ч.1 ст. 287, ч.1 ст. 304 ГПК України ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 не підлягає касаційному оскарженню, а тому на дату постановлення ухвали суду від 05.07.2019 не існувало іншої справи, до розгляду якої апеляційний господарський суд об'єктивно не міг розглянути апеляційні скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 про вжиття заходів забезпечення позову.

4.3 Оскаржувана ухвала не містить мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об'єктивної неможливості здійснення її розгляду до вирішення Верховним Судом касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, так і відносно того, що зібрані у справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України.

4.4 Доводи ТОВ "ФК "Фактор Плюс", викладені у відзиві на касаційну скаргу:

- апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 43, 227, 233, 234, 287, 304 ГПК України;

- у суду були відсутні підстави для зупинення провадження у справі;

- судом моли бути вжиті заходи для запобігання зловживанню позивачем процесуальними правами у вигляді повторного подання касаційної скарги.

5. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права.

5.1 Положенням статті 227 ГПК України визначені передумови, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.

5.2 Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався нормами п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, відповідно до яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

5.3 Відносно доводів скаржника, викладених у п.4.2 даної постанови, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4 Згідно з п.24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви 29458/04 та 29465/04, поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції").

5.5 З наведеного слідує, що для того, щоб рішення було законним, недостатньо правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, необхідно, щоб справу розглянув повноважний суд із дотриманням вимог процесуального законодавства щодо предметної, суб'єктної, територіальної юрисдикції та інстанційної підсудності у межах компетенції конкретного суду.

5.6 Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічне положення наведено у частині 1 статті 11 ГПК України.

5.7 Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

5.8 Тобто, необхідно розуміти місце та роль Верховного Суду в судовій системі України і компетенцію кожної складової Верховного Суду, які передбачено у ч.2 ст. 37 Закону України від 02.06.2016 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України 1402-VIII).

Нормами ч.ч.1, 2 ст. 36 названого передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом; забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; здійснює інші повноваження, визначені законом.

5.9 Відповідно до ст. 286 ГПК України судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд. Статтею 287 ГПК України визначено право касаційного оскарження. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (стаття 289 ГПК України).

Водночас відповідно до п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

5.10 Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що законодавець передбачив можливість подання касаційної скарги через суд апеляційної інстанції, а не її розгляд зазначеним судом. Тобто, вирішення питання про прийняття касаційної скарги до розгляду або навпаки є компетенцією лише і виключно Верховного Суду, у цьому разі, зокрема, компетенцією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Апеляційний господарський суд такими повноваженнями не наділений. Він не є судом касаційної інстанції, тобто компетентним судом з питань розгляду поданих касаційних скарг.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі 911/564/18.

5.11 Таким чином, навіть у разі надходження через суд апеляційної інстанції касаційної скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню відповідно до вимог ст. 287 ГПК України, саме Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду є судом, встановленим законом, для розгляду поданої касаційної скарги та вчинення інших процесуальних дій, передбачених ГПК України. Апеляційний господарський суд не наділений такими повноваженнями.

5.12 Твердження скаржника про відсутність передумов для зупинення апеляційного провадження у справі є безпідставними, оскільки відповідно до п.п.17.10 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у разі подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду касаційної інстанції передаються усі матеріали.

Водночас положення п.п.17.12 п.17 названого розділу ГПК України визначають, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

5.13 Таким чином, скерування судом апеляційної інстанції матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі 910/2360/19 до Верховного Суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу суду від 29.05.2019 є правомірним. При цьому відсутність в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 02.07.2019 посилання на п.п.17.10, 17.12 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України не призвело до прийняття невірного судового рішення, а тому відповідно до ч.2 ст. 309 ГПК України не може бути підставою для його скасування з одних лише формальних міркувань.

5.14 Доводи про незаконність підписання ухвали поза межами судового засідання відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Тобто ГПК України передбачено можливість постановлення ухвал як у судовому засіданні, так і поза його межами.

5.15 Колегією суддів враховано доводи скаржника про зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами, що виражається у поданні двох касаційних скарг на одну й туж саму ухвалу від 29.05.2019, яка не підлягає касаційному оскарженню, але наявність такого зловживання не нівелює обов'язку суду апеляційної інстанції скерувати матеріали справи до Верховного Суду із відповідною касаційною скаргою. До того ж, ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 повторно подану позивачем касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 залишено без розгляду та стягнуто з позивача в дохід державного бюджету України 9 605,00 грн. штрафу за зловживання процесуальними правами.

5.16 Таким чином, зупинивши провадження у даній справі до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги позивача на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, суд апеляційної інстанції діяв в межах наданих йому повноважень та з дотриманням вимог ГПК України, що скаржником у касаційній скарзі не спростовано.

5.17 В доповненнях до касаційної скарги скаржник на підставі ч.10 ст. 246 ГПК України просив суд постановити окрему ухвалу відносно колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Мартюк А.І., Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А., посилаючись, серед іншого, на незаконне прийняття ухвали від 05.07.2019 про зупинення провадження у справі 910/2360/19 без проведення судового засідання. Також скаржник наголошував на порушенні названими суддями строку розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції та сприянню у зловживанні позивачем процесуальними правами - оскарженні судових рішень, які не підлягають оскарженню.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.10 ст. 246 ГПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

В процесі перегляду даної справи судом касаційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які б слугували підставою для винесення окремої ухвали відповідно до ч.10 ст.246 ГПК України, у зв'язку з чим заява скаржника з цього приводу задоволенню не підлягає.

5.18 Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

5.19 З огляду на викладене та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі 910/2360/19 підлягає залишенню без змін з мотивів, наведених в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 у справі 910/2360/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік