Постанова in case no. 738/1123/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа 738/1123/15-а

адміністративне провадження К/9901/9602/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції, начальника Відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції Міщенка Євгенія Олександровича, акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ Райффайзен Банк Аваль , ПАТ КБ Приватбанк , про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, прийняту у складі колегії суддів: Чаку Є.В. (головуючий), Файдюка В.В., Старової Н.Е.

І. Суть спору

1. У жовтні 2015 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції (далі - ВДВС Менського РУЮ), начальника Відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції Міщенка Євгенія Олександровича, акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ Райффайзен Банк Аваль , ПАТ КБ Приватбанк , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

1.1. визнати неправомірними дії начальника ВДВС Менського РУЮ Міщенка Є.О. про арешт грошових коштів неналежного боржника ФОП ОСОБА_3 ;

1.2. скасувати постанову начальника ВДВС Менського РУЮ Міщенка Є.О. про арешт коштів боржника від 08.04.2015, що містяться на рахунках: НОМЕР_1 в ЧРУ ПАТ КБ Приватбанк м. Чернігів, МФО 353586; НОМЕР_2 в АТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805; НОМЕР_3 в ЧОД АТ Райффайзен Банк Аваль в м. Чернігів, МФО 353348, та належать ФОП ОСОБА_3 ;

1.3. зобов`язати ВДВС Менського РУЮ та начальника ВДВС Менського РУЮ Міщенка Є.О. повернути ФОП ОСОБА_3 усі грошові кошти, які були незаконно зняті з рахунків: НОМЕР_1 в ЧРУ ПАТ КБ Приватбанк м. Чернігів, МФО 353586; НОМЕР_2 в АТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805; НОМЕР_3 в ЧОД АТ Райффайзен Банк Аваль в м. Чернігів, МФО 353348, що належать ФОП ОСОБА_3

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.04.2015 постановою начальника ВДВС Менського РУЮ Міщенко Є.О. накладено арешт на кошти ФОП ОСОБА_3 , який не є боржником за судовими рішеннями. Також цією постановою було накладено арешт на кошти позивача, що містяться на рахунках НОМЕР_4 в ЧРУ ПАТ КБ Приватбанк м. Чернігів, МФО 353586; НОМЕР_2 в AT Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 530805; НОМЕР_3 в ЧОД AT Райффайзен Банк Аваль м. Чернігів, МФО 353348, та належать суб`єкту підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 .

3. Внаслідок вказаних дій позивачу створено перешкоду у здійсненні фінансових операцій, він не може сплачувати податки та обов`язкові збори до Державного бюджету та державних цільових фондів (Пенсійний фонд, фонд соціального страхування від нещасних випадків, фонд соціальної допомоги на випадок безробіття, тощо), а також здійснювати будь-які інші платежі в підприємницькій діяльності.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій установлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Менського РУЮ перебував виконавчий лист 2-729/2010, виданий 24.09.2010 Менським районним судом Чернігівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Укрсиббанк заборгованості за кредитним договором в сумі 116 353 грн 86 коп., який надійшов до відділу ДВС повторно з відміткою на виконавчому документі про часткове виконання та залишок суми боргу після попереднього виконання в розмірі 66 198 грн 15 коп.

5. Відповідно до заяви стягувача від 12.03.2014 622/14 постановою ВДВС Менського РУЮ від 21.03.2014 42624473 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-729/2010 на суму залишку боргу 66 198 грн 15 коп. та вказано боржника - ОСОБА_3

6. В подальшому ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 23.05.2014 по справі 2-729/2010 (провадження 4-с/738/1/2014) було встановлено, що розмір заборгованості за вказаним виконавчим листом складає 46 634 грн 05 коп., замість 66 198 грн 15 коп.

7. 23.07.2014 ВДВС Менського РУЮ винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50 грн.

8. В ході примусового виконання виконавчого документа ВДВС Менського РУЮ встановило, що боржник працює в ФГ Дорошенко В.П. , в зв`язку з чим 23.07.2014 державним виконавцем винесено постанову, відповідно до якої звернуто стягнення на рахунок боржника.

9. Так з доходу боржника:

9.1. - 08.10.2014 утримано 488 грн, які розподілено відповідно до вимог статей 43, 44 Закону України Про виконавче провадження , а саме стягнуто понесені витрати на проведення виконавчих дій в сумі 50 грн та задоволено вимоги стягувача ПАТ Укрсиббанк в сумі 394 грн 20 коп., а також стягнуто виконавчий збір у сумі 43 грн 80 коп;

9.2. - 17.11.2014 утримано 488 грн, з яких задоволено вимоги стягувача в сумі 439 грн 20 коп. та стягнуто виконавчий збір в сумі 48 грн 80 коп;

9.3. - 15.01.2015 утримано 488 грн, з яких задоволено вимоги стягувача в сумі 444 грн 08 коп. та стягнуто виконавчий збір в сумі 43 грн 92 коп;

9.4. - 25.02.2015 утримано 244 грн, з яких задоволено вимоги стягувача в сумі 221 грн 82 коп. та стягнуто виконавчий збір в сумі 22 грн 18 коп;

9.5. - 23.03.2015 утримано 244 грн, з яких задоволено вимоги стягувача в сумі 221 грн 82 коп. та стягнуто виконавчий збір в сумі 22 грн 18 коп.

10. Таким чином, за вказаним виконавчим документом з боржника було утримано борг у сумі 1721 грн 12 коп., виконавчий збір в сумі 180 грн 88 коп. та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 50 грн.

11. Враховуючи, що судом встановлено заборгованість за виконавчим документом в розмірі 46 634 грн 05 коп. та з урахуванням здійснених утримань, станом на 08.04.2015 заборгованість за виконавчим документом становила 44912 грн 93 коп., а залишок нестягнутого виконавчого збору - 4482 грн 53 коп.

12. 11.02.2015 до Державної податкової служби України відділом ДВС Менського РУЮ направлено запит за 9764440 з метою з`ясування належних боржнику відкритих рахунків в установах банків. Згідно отриманої відповіді, боржник ОСОБА_3 має відкриті рахунки в ЧРУ ПАТ КБ Приватбанк м. Чернігів, АТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, ЧОД АТ Райффайзен Банк Аваль в м. Чернігів.

13. Керуючись цією інформацією, 08.04.2015 ВДВС Менського РУЮ виніс постанову ВП 42624473 про арешт коштів боржника - ОСОБА_3 на вказаних рахунках в межах суми залишку боргу - 49395 грн 46 коп., копію якої направлено до установ банків та боржнику до відома.

14. Не погодившись з такими діями ВДВС Менського РУЮ позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано постанову ВДВС Менського РУЮ про арешт коштів боржника від 08.04.2015 ВП 42624473.

16. Зобов`язано ВДВС Менського РУЮ повернути ФОП ОСОБА_3 грошові кошти, які були списані із рахунків ЧРУ ПАТ КБ Приватбанк м.Чернігів, АТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, ЧОД АТ Райффайзен Банк Аваль в м. Чернігів відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2015 ВП 42624473. Стягнуто з ВДВС Менського РУЮ на користь ФОП ОСОБА_3, за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в сумі 48 грн 72 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

17. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 частково, виходив з того, що, оскільки у виконавчому провадженні 42624473 боржником є фізична особа ОСОБА_3 , а не суб`єкт підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 , то відділом ДВС Менського РУЮ помилково звернено стягнення та накладено арешт на кошти не боржника по вказаному виконавчому провадженню, а на кошти ФОП ОСОБА_3 , який зареєстрований у встановленому законом порядку суб`єктом господарської діяльності, внаслідок чого позивачу було нанесено фінансові збитки.

18. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

19. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що дохід отриманий в процесі здійснення підприємницької діяльності, є не що іншим як дохід фізичної особи, а тому на кошти, які знаходяться та надходять на рахунки відкритих в установах банків ФОП ОСОБА_3 за законом може бути звернуто стягнення.

IV. Касаційне оскарження

20. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 була прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 - залишенню в силі.

21. Свої вимоги мотивує тим, що ФОП ОСОБА_3 не є відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні, а тому накладення арешту на його рахунки є неправомірними діями ВДВС Менського РУЮ.

22. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вказує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права у цій справі.

23. Вважає, що постанова від 08.04.2015 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках відкритих фізичною особою - підприємцем була винесена правомірно та відповідно до вимог Закону України від 21.04.1999 N 606-XIV Про виконавче провадження (що діяв на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон N 606-XIV).

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 21.04.1999 N 606-XIV Про виконавче провадження (що діяв на момент виникнення спірних відносин).

26. Статтею 1 Закону 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Відповідно до статті 8 Закону N 606-XIV, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

28. Частиною першою статті 11 Закону 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

29. Відповідно до частини першої статті 17 Закону 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

30. Частиною першою статті 19 Закону 606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

31. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

32. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 32 Закону 606-XIV заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

33. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 52 Закону 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

34. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

35. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

36. Відповідно до частини першої статті 45 Закону 606-XIV грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

37. Відповідно до статті 52 Закону N 606-XIV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

38. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 57 Закону 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

39. Частиною третьою статті 57 Закону 606-XIV передбачено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

40. Відповідно до частин першої-другої статті 60 Закону 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

41. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

42. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 18.10.2011 12/116-2062 Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців (далі - Закон 12/116-2062) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

43. Частиною першою статті 42 Закону 12/116-2062 передбачено, що для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання документи.

44. Згідно із частинами першою-другою статті 11 Закону 12/116-2062 державний реєстратор після внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця зобов`язаний сформувати реєстраційну справу. Реєстраційна справа має реєстраційний номер, який присвоюється при внесенні запису про проведення державної реєстрації до Єдиного державного реєстру.

45. Стаття 24 Цивільного кодексу України визначає що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою та відповідно до статті 50 цього Кодексу має право на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

VI. Позиція Верховного Суду

46. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

47. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 606-XIV (що діяв на момент виникнення спірних відносин).

48. Статтею 1 Закону 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

49. Частиною першою статті 11 Закону 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

50. Відповідно до частини першої статті 17 Закону 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

51. Як установлено судами попередніх інстанцій на примусовому виконанні у ВДВС Менського РУЮ перебував виконавчий лист 2-729/2010, виданий 24.09.2010 Менським районним судом Чернігівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсиббанк заборгованість за кредитним договором.

52. Відповідно до вимог статей 17, 19, 20, 25 Закону 606-XIV державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та вчинено відповідні виконавчі дії, зокрема, направлено запит до Державної податкової служби України від 11.02.2015 року за 9764440 з метою з`ясування належних боржнику відкритих рахунків в установах банків.

53. У доводах касаційної скарги позивач зазначає про те, що постановою від 08.04.2015 ВП 42624473 було накладено арешт на рахунки ФОП ОСОБА_3 , який не є належним боржником у виконавчому провадженні.

54. Разом з тим, згідно з отриманими від Державної податкової служби України даними про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями, у боржника ОСОБА_3 , код ІНН НОМЕР_5 , як фізичної особи відкрито такі рахунки:

54.1. р/р НОМЕР_4 в РУ ПАТ КБ Приватбанк м. Чернігів, МФО 353586,

54.2. р/р НОМЕР_2 в АТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805,

54.3. р/р НОМЕР_3 в ЧОД АТ Райффайзен Банк Аваль м. Чернігів, МФО 353348 (а.с. 70 том 1).

55. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 32 Закону 606-XIV заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

56. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 52 Закону 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

57. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

58. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 Закону 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

60. Частиною третьою статті 57 Закону 606-XIV визначено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

61. З аналізу норм Закону 606-XIV висновується, що стягнення за виконавчими документами коштів та їх арешт у фінансових установах відбувається з рахунків боржника.

62. Таким чином, на виконання вимог законодавства про виконавче провадження та керуючись наданою Державною податковою службою інформацією ВДВС Менського РУЮ було правомірно винесено постанову від 08.04.2015 ВП 42624473 про арешт коштів боржника ОСОБА_3 на вказаних рахунках банків.

63. Щодо доводів позивача про те, що постановою державного виконавця накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках відкритих фізичною особою-підприємцем, суд зазначає таке.

64. Відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

65. Статтею 24 Цивільний кодекс України визначає, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою та відповідно до статті 50 цього кодексу має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

66. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчиненням інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

67. Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платники податків - це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

68. Відповідно до статті 1 Закону України від 22.05.2003 889-IV Про податок з доходів фізичних осіб , оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

69. При таких обставинах Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дохід отриманий в процесі здійснення підприємницької діяльності є доходом фізичної особи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що кошти, які знаходяться та надходять на рахунки відкриті в установах банків ФОП ОСОБА_3 є доходом фізичної особи ОСОБА_3 , що отриманий в результаті здійснення ним підприємницької діяльності та на який може бути звернуте стягнення.

70. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у цій справі.

71. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

72 . З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі 803/1496/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко