Постанова in case no. 182/5247/15-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа 182/5247/15-ц

провадження 61-18061св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зорепад-Н",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року у складі судді Рунчевої О.В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у складі суддів: Митрофанової Л.М., Барильської А.П., Зубакової В.П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зорепад-Н" (далі-ОСББ "Зорепад-Н"), в якому просила суд визнати незаконним наказ ОСББ Зорепад-Н 16 від 30 грудня 2010 року Про роботу за сумісництвом та скасувати його; - визнати незаконним наказ ОСББ Зорепад-Н 6 від 30 липня 2014 року без назви, яким її , без згоди зобов`язали працювати у понадурочний час та вихідні дні та скасувати його; - визнати незаконним наказ ОСББ Зорепад-Н 7 від 18 серпня 2014 року, яким їй було оголошено догану за невиконання наказу 6, а саме прогули та скасувати його; - визнати незаконним акт від 06 вересня 2014 року ревізійної перевірки фінансово-господарської діяльності ОСББ Зорепад-Н , яким начебто були виявлені фінансові порушення з її боку, як визначений та складений із порушенням законодавства; - визнати незаконним наказ ОСББ Зорепад-Н 7/1 від 08 вересня 2014 року, яким їй було оголошено догану за видачу неправдивої інформації та скасувати його; - визнати незаконним наказ ОСББ Зорепад-Н наказ 8 від 15 вересня 2014 року (в новій редакції Про затвердження кадрів яким її було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України та скасувати його; - поновити її на посаді бухгалтера ОСББ Зорепад-Н , яке розташоване у м. Нікополь, вул. Першотравнева, буд. 17; - стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Зорепад-Н на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 016 грн. 85 коп; - зобовязати ОСББ Зорепад-Н внести відомості до трудової книжки про її роботу на посаді бухгалтера ОСББ Зорепад-Н з 01 червня 2011 року по 15 жовтня 2014 року; - зобовязати ОСББ Зорепад-Н відшкодувати на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 30 серпня 2014 року її було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Дане звільнення позивачка вважає незаконним, оскільки відповідачем не дотримано порядку звільнення та за відсутності законних підстав для звільнення. В період з липня до вересня місяців 2014 року посадовими особами та органами відповідача прийнято оскаржувані позивачкою накази та акти, які порушують її трудові права. Позивачка стверджує, що їй не було відомо про існування наказу від 30 грудня 2010 року про роботу за сумісництвом , оскільки таку заяву вона не писала, трудовий договір не укладала. Наказ 6 від 30 липня 2014 року без назви, яким її, без власної згоди зобов`язали працювати у понадурочний час та вихідні дні видано безпідставно, оскільки заяву про роботу у понадурочний час та у вихідні дні вона не писала, чим керівництвом ОСББ Зорепад-Н було порушено вимоги ст. 50 , ч. 3 ст. 52 , 62 , ч. 3 п. 3 ст. 63 , ст. 71 , ст. 72 , ст. 106 , ст. 107 , ч.1 ст. 149 . ст. 11 КЗпП України , ч. 2 ст. 43 , ч. 2 ст. 45 Конституції України . Наказ 7 від 18 серпня 2014 року, яким їй було оголошено догану за невиконання наказу 6, а саме, за прогули, оскільки пояснення з цього приводу у неї не відбиралось, службова перевірка не проводилась, із висновками її не ознайомлювали, чим керівництвом ОСББ Зорепад-Н було порушено вимоги ст. 149 КЗпП України . Про існування цього наказу їй не було відомо. З даним наказом її не ознайомлювали. Наказ 7/1 від 08 вересня 2014 року, яким їй було оголошено догану за видачу неправдивої інформації вважає виданим безпідставно, оскільки пояснення з цього приводу у неї не відбиралось, службова перевірка не проводилась, із висновками її не ознайомлювали, чим керівництвом ОСББ Зорепад-Н було порушено вимоги ст. 149 КЗпП України . Про існування цього наказу вона не знала. Акт від 06 вересня 2014 року ревізійної перевірки фінансово-господарської діяльності ОСББ Зорепад-Н , позивачка вважає, що перевірка проведена не уповноваженими особами, рішення про проведення ревізії відсутнє, воно не оприлюднювалось, та на загальних зборах не оприлюднювався акт. У вересні 2014 року керівник ОСББ Зорепад-Н та голова ОСББ Зорепад-Н почали пред`являти до неї претензії, щодо неправильності ведення бухгалтерського обліку та начебто крадіжки грошей. Таким чином, оскаржувані накази і акти підлягають скасуванню, а звільнення позивачки відбулось незаконного.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСББ "Зорепад-Н" відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову , суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивачка була обізнана щодо оспорюваних наказів, а також про порушення її трудових прав, проте протягом року до суду із вказаним позовом не зверталась, що свідчить про пропуск позивачкою встановленого місячного строку для звернення із вказаним позовом до суду, передбачених ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачкою не заявлялось, поважних причин його пропуску вона не надала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області вищезазначену цивільну справу 182/5247/15-ц.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

2. Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 посилається , на те що судами необґрунтовано відхилені її доводи, а відповідачем не доведено її вини в порушені трудової дисципліни та не підтверджено належними документами дотримання позивачкою порядку звільнення за відсутності законних підстав звільнення. Оскаржувані накази позивачка фактично отримала лише 8 та 26 лютого 2016 року під час ознайомлення з матеріалами судової справи, а тому вважає строки їх оскарження до суду не пропущеними. У відповідності ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. На момент звернення до суду не відбулося вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки. За таких обставин строк позовної давності не був пропущений. Звільнення позивачки відбулося під час її перебування на стаціонарному лікуванні.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

У травні 2017 року від ОСББ "Зорепад-Н" надійшли заперечень на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без зміни, так як вважає, що судами прийнято законні рішення, та дотримано норми матеріального і процесуального права. Суди правильно встановили обставини справи та дали їм обґрунтовану оцінку, тому в задоволені скарги просить відмовити. Відповідно до змісту трудової книжки позивачки, основним місцем роботи позивачки є ТОВ "КорпусГрупКомтех", саме там перебувала її трудова книжка і жодних записів до неї відповідач не міг внести за відсутності компетенції та правових підстав для цього.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу 1А від 30 грудня 2010 року була прийнята з 30 грудня 2010 року на роботу до ОСББ Зорепад-Н на посаду бухгалтера ОСББ Зорепад-Н .

З 30 грудня 2010 року згідно наказу 1б ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера в ОСББ Зорепад-Н за сумісництвом.

Судами встановлено , що відповідно до протоколу 2 від 06 липня 2014 року загальними зборами ОСББ Зорепад-Н через чисельні незадоволення роботою позивачки на посаді бухгалтера ОСББ Зорепад-Н було прийнято рішення висловити останній недовіру та провести ревізію фінансово -господарської діяльності ОСББ Зорепад-Н відповідно до п. 4.12 Статуту об`єднання. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним звірянням платежів та їх корегування, похибках в відмітках про сплату з вини позивачки, скарг членів ОСББ Зорепад-Н про привласнення внесків квартплати та відмову провести звіряння по книжкам квартплат, в об`єднанні виникла необхідність особистого прийому членів ОСББ Зорепад-Н бухгалтером.

Керівником ОСББ Зорепад-Н Закреничним П.І. на підставі повноважень, передбачених ст. 16 Закону України Про ОСББ , було видано відповідний наказ 6 від 30 липня 2014 року про ведення особистого прийому бухгалтером, від ознайомлення та підпису якого позивачка відмовилася, про що комісією у складі керівника ОСББ Зорепад-Н - Закреничного П.І., Голови правління Бойко Ж.В., Голови ревізійної комісії Кривонос К.В. було складено відповідний акт від 30 липня 2014 року.

Наказом 7 від 18 серпня 2014 року у зв`язку з тим, що позивачка відмовилась виконувати наказ про ведення особистого прийому членів ОСББ Зорепад-Н , їй було оголошено догану керівним органом ОСББ Зорепад-Н .

Судами встановлено , що відповідно до акту ревізійної перевірки фінансово -господарської діяльності ОСББ Зорепад-Н від 6 вересня 2014 року було виявлено нецільове використання ОСОБА_1 грошових коштів ОСББ Зорепад-Н на суму 921,25 грн.

Наказом 7/1 від 8 вересня 2014 року у зв`язку з порушення ведення звітності та використання коштів ОСББ Зорепад-Н ОСОБА_1 було повторно оголошено догану.

Судами встановлено , що з усіма вищевказаними наказами позивачка ознайомитися під підпис відмовилася, у зв`язку з чим, комісія з представників ОСББ Зорепад-Н кожного разу ознайомлювала позивачку з їх змістом за місцем її проживання шляхом їх оголошення про що, були складені відповідні акти 18 серпня 2014 року та 08 вересня 2014 року.

Наказом 8 від 15 вересня 2014 року позивачка була звільнена із займаної посади з 30 вересня 2014 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невиконанням службових обов`язків.

15 вересня 2014 року комісія у складі керівника ОСББ Зорепад-Н - Закреничного П.І. , Голови правління Бойко Ж.В . , Голови ревізійної комісії Кривонос К.В. прибули за місцем проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , для ознайомлення останньої під підпис з наказом 8 від 15 вересня 2014 року про звільнення її з посади бухгалтера ОСББ Зорепад-Н за п. 3 ст. 40 КЗпП України .

Судами встановлено , що у зв`язку із відмовою позивачки засвідчити своїм підписом факт ознайомлення її із зазначеним наказом, наказ був зачитаний позивачці про що, комісією у складі керівника ОСББ Зорепад-Н - Закреничного П.І., Голови правління Бойко Ж.В., Голови ревізійної комісії Кривонос К.В. 15 вересня 2014 року був складений акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про її звільнення з займаної посади бухгалтера ОСББ Зорепад-Н та підписання попередження про наступне звільнення.

В жовтні 2014 року в присутності дільничного інспектора Яснопольського С.А. та членів ОСББ Зорепад-Н позивачка передала керівнику ОСББ Зорепад-Н - Закреничному П.І. печатку об`єднання, що підтверджується розпискою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

С таттею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з вимогами п ункту третього статті 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п . 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів 9 від 06 листопада 1992 року , за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково ( ст.151 КЗпП ), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Відповідно до п .22 вищезазначеної Постанови, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 , 148 , 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарні стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п .1.1 Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як встановлено судами , відповідачем не надано доказів, що при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від неї роботодавець зажадав письмові пояснення та не надано доказів, що позивачка відмовилась їх надавати, що є порушенням порядку притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Проте, як встановлено судами судачка звернулася до суду за захистом порушених прав з пропуском строку на звернення , клопотання про поновлення пропущеного строку позивачкою не заявлялось, поважних причин його пропуску вона не надала.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено , що ОСОБА_1 була обізнана про звільнення, з жовтня 2014 року, але з позовом вона звернулася лише у липні 2015 року, від отримання наказу про звільнення вона відмовилася.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції встановивши всі фактичні обставини справи, прийшли до обґрунтованого висновку, що позивачка була обізнана щодо оспорюваних наказів, а також про порушення її трудових прав, проте протягом майже року до суду із вказаним позовом не зверталась, що свідчить про пропуск позивачкою встановленого місячного строку для звернення із вказаним позовом до суду, передбачених ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачкою не заявлялось, поважних причин його пропуску вона не надала.

Крім того , роботодавець який перебуває в трудових відносинах із працівником, який працює за сумісництвом не має обов`язку видати трудову книжку, оскільки та знаходиться за основним місцем роботи працівника.

Докази та обставини , на які посилається позивачка в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене , колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров