Постанова in case no. 454/1987/16-ц

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа 454/1987/16-ц

провадження 61-10691св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня

2018 року у складі судді Струс Т. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерського районного суду міста Києва, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь

1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті протиправних дій Печерського районного суду міста Києва, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 25 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року, у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 122 ЦПК України

2004 року.

Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 25 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року залишено без змін.

У листопаді 2018 року цивільна справа повернута до Сокальського районного суду Львівської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від

27 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, та вини відповідача в заподіянні такої шкоди.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня

2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

25 травня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня

2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня

2019 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді Печерського районного суду міста Києва, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, не виконавши вимоги статей 55, 56, 124. 129 Конституції України, статей 16, 23, 1166, 1167, 176 ЦК України порушили права заявника, гарантовані статями 8. 40, 55, 56 Конституції України.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сокальського районного суду Львівської області.

20 червня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

21 червня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини:

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог. При цьому судами було зазначено, що обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіюванні. В той же час, позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини останніх в її заподіянні.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника щодо порушення його права на доступ до правосуддя є безпідставними, оскільки рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій чи відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів (суддів) при здійсненні ними своїх повноважень, гарантованих Конституцією України до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня

2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 травня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко