Постанова in case no. 129/1954/15-ц

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа 129/1954/15-ц

провадження 61-28959св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Громадська організація Орендодавців паїв приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос ,

відповідач - Приватно-орендне підприємство Сільськогосподарське підприємство Колос ,

треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2015 року Громадська організація Орендодавців паїв приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області (далі - ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос ) звернулася до суду із позовною заявою в інтересах членів громадської організації до Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області (далі - ПОП СП Колос ), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 20 червня 2001 року співвласники майнових паїв ліквідованого КСП Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області створили Спілку (об`єднання) громадян орендодавців ПОП СП Колос с. Куна (далі - Спілка), що підтверджується витягом із протоколу 1 зборів уповноважених від пайовиків. На зазначених зборах затверджений статут Спілки. На момент створення Спілки налічувалося 932 особи її співвласників та засновників. Відповідно до Закону України Про громадські організації ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос легалізована шляхом подання повідомлення про заснування, відомості про яку внесено до Реєстру громадських об`єднань за реєстровим номером 1434554. Відповідно до пункту 5 статуту Спілки 2001 року до складу спільного майна членів Спілки включене майно/майновий комплекс колишнього КСП Колос , яке члени Спілки отримали у спільну часткову власність у зв`язку з припиненням діяльності КСП Колос .

31 січня 2015 року проведено збори Спілки, відповідно до пункту 8 протоколу головою ГО обраний ОСОБА_7 ; на підставі пункту 11 голову ГО зобов`язано провести перевірку наявності та дійсності угод щодо спільного майна за участю ПОП СП Колос . При вирішенні зазначених завдань голова наділений правом звернення до суду.

20 грудня 2005 року між Спілкою та ПОП СП Колос укладений договір фінансового лізингу відповідно до якого підприємству передано у платне користування на умовах фінансового лізингу майно. Про існування договору фінансового лізингу укладення в 2005 році від імені Спілки (ГО), її членам стало відомо під час кримінального провадження 120150200120000125, яке здійснюється Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області за ознаками злочину, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України. Від імені Спілки договір фінансового лізингу підписаний її колишнім головою ОСОБА_8 , який, як зазначено в договорі, діяв на підставі статуту Спілки. Відповідно до пункту 7 частини другої статуту Спілки, голова Спілки на підставі доручень, завірених в установленому порядку та відповідного рішення зборів членів Спілки (зборів уповноважених) підписує договори. Зборами членів Спілки не розглядалося питання та не приймалося рішення щодо передачі майна пайового фонду Спілки у користування відповідачу, на підставі договору фінансового лізингу в 2005 році. Недотримання головою Спілки ОСОБА_8 процедури погодження та отримання позитивного рішення загальних зборів Спілки на укладення договору фінансового лізингу з ПОП СП Колос у 2005 році є порушенням посадовою особою господарської компетенції під час укладення такого договору.

Крім того, майно пайового фонду не могло бути передане за договором фінансового лізингу, оскільки воно є спільною частковою власністю членів Спілки, отриманою ними у власність після ліквідації КСП Колос , а не придбане у продавця (постачальника) відповідно до специфікацій та умов лізингоодержувача (відповідача). Тобто, договір фінансового лізингу не міг бути укладений Спілкою. Майно, яке передане головою Спілки відповідачу в користування на підставі договору фінансового лізингу в 2005 році, фактично знаходиться у володінні та користуванні останнього протягом майже 10 років. До складу майна, яке передане за договором фінансового лізингу, входить нерухоме майно, договір укладений на 10 років, а отже, положення щодо обов`язкового нотаріального посвідчення такого договору до нього застосовується. Недотримання обов`язкової форми договору є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи викладене, ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос , із урахуванням уточнених вимог, просила суд визнати недійсним договір фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року, укладений між Кунянською спілкою співвласників майна та ПОП СП Колос .

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПОП СП Колос про визнання недійсним договору фінансового лізингу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є співвласником майна колишнього КСП Колос с. Куна. У травні 2016 року йому стало відомо від голови ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос ОСОБА_7 про укладання з відповідачем ПОП СП Колос договору фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року, згідно з яким колишнім головою Кунянської спілки співвласників майна ОСОБА_8 неправомірно передано відповідачу у платне користування на умовах фінансового лізингу майно співвласників майнових паїв колишнього КСП Колос с. Куна. Майно, яке передане за договором фінансового лізингу, - це єдиний майновий комплекс колишнього КСП Колос , а тому не може бути предметом договору фінансового лізингу. Відповідно до статуту Спілки, прийняття рішення щодо передачі майна, яке входить до складу пайового фонду в користування третім особам, вирішення питань щодо виділення в натурі майна із складу пайового фонду, продажу майна пайового фонду відноситься до повноважень загальних зборів членів Спілки. Комісія Спілки та загальні збори не розглядали цього питання, а голова Спілки ОСОБА_8 не уповноважувався на підписання договору фінансового лізингу. Єдиний договір фінансового лізингу, який погоджений комісією та Загальними зборами Спілки і визначений договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності з ПОП СП Колос , укладений 20 червня 2001 року та діяв до 31 грудня 2005 року. На момент підписання договору фінансового лізингу діяв договір фінансового лізингу від 20 червня 2001 року щодо майна Спілки. Отже, голова Спілки ОСОБА_8 , як представник власників майна, не мав права та законних повноважень укладати оскаржуваний договір із відповідачем, оскільки це суперечило вимогам Закону України Про фінансовий лізинг та статуту Спілки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року, укладений між Кунянською спілкою співвласників майна та ПОП СП Колос .

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2017 року в задоволенні позовів ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос та ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір за своєю суттю і змістом є договором оренди, який відповідає вимогам закону, прав позивачів не порушує, а після його укладення схвалений співвласниками майна. Крім того, ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності, про застосування якого відповідач заявив клопотання

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позови ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос та ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу, укладений 20 грудня 2005 року між Кунянською спілкою співвласників майна та ПОП СП Колос . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваний договір фінансового лізингу не відповідає вимогам закону за формою і змістом, укладений представником із перевищенням повноважень без наступного схвалення особами в інтересах яких його укладено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ПОП СП Колос подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позивач є стороною оспорюваного договору, який виконувався сторонами в інтересах членів спілки співвласників майнових паїв, у тому числі і зазначених позивачів, протягом 12 років. Фактично між сторонами укладений договір оренди, оскільки це випливає із його змісту. ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос не є юридичною особою, вона не наділена цивільною правоздатністю, не є учасником цивільних відносин, а тому не може набувати цивільних прав та обов`язків. Статутом організації не передбачено представництво інтересів членів громадської організації її виконавчими органами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню в частині первісного позову ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос та залишенню його без розгляду. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову ОСОБА_1 - скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо процесуального статусу ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос у справі

Позов у цій справі в інтересах співвласників майнових паїв ліквідованого КСП Колос с. Куна подала ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос , яка не має статусу юридичної особи. Від імені ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос позов підписав ОСОБА_7 як представник цієї організації.

На підтвердження правового статусу та повноважень щодо представництва інтересів співвласників майнових паїв ліквідованого КСП Колос с. Куна ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос надала суду копії таких документів:

- протоколу 1 від 31 січня 2015 року загальних зборів членів спілки уповноважених Спілки (об`єднання) громадян орендодавців ПОП СП Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області, згідно з яким ОСОБА_7 обрано головою цієї організації та уповноважено представляти інтереси ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадської організації без додаткового уповноваження;

- довіреностей від 16 травня 2016 року, виданих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , посвідчених секретарем Виконавчого комітету Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Бондар Л. В., про те, що ОСОБА_7 уповноважено представляти їхні права та інтереси у судах та вчиняти інші дії.

Щодо представництва у цивільному процесі

Кожен має право на свободу об`єднання з іншими особами (пункт 1 статті 11 Конвенції).

Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України ).

Громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частина перша статті 1 Закону України Про громадські об`єдна ння ).

Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частини друга та третя статті 1 вказаного Закону ).

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу (частина п`ята статті 1 Закону України Про громадські об`єдна ння ).

Відповідно до пунктів 3 і 7 Рекомендації CM/Rec (2007) 14 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо створення та діяльності неурядових організацій від 10 жовтня 2007 року (далі - Рекомендація) неурядові організації можуть бути як неформальними об`єднаннями або організаціями, так і об`єднаннями або організаціями, що мають статус юридичної особи. Неурядові організації, які мають статус юридичних осіб, повинні мати ту ж правоздатність, якою зазвичай користуються інші юридичні особи, і на них повинні поширюватися ті ж зобов`язання та санкції, що накладаються адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством, які, зазвичай, застосовуються до таких юридичних осіб.

З огляду на вказане правоздатність неурядових організацій, які не мають статусу юридичної особи, може мати визначені національним законодавством особливості, обмеження порівняно з неурядовими організаціями, які мають статус юридичної особи.

Неурядові організації повинні мати можливість вільно здійснювати свої цілі за умови, що і цілі, і засоби їх досягнення відповідають вимогам демократичного суспільства (пункт 11 Рекомендації).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України ). Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Права громадської організації на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осіб Закон України Про громадські об`єдна ння не деталізує. Отже, такі права реалізуються відповідно до положень інших законів.

Згідно зі статтею 38 ЦПК України 2004 року сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Відповідно до статей 40 , 42 ЦПК України 2004 року представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Відповідно до положень частини першої, абзацу першого частини другої статті 42 ЦПК України 2004 року , повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Відповідно до частин першої та другої статті 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Висновки щодо права ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос на позов та представлення інтересів

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос не мала права на звернення до суду із цим позовом, оскільки ЦПК України не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, оскільки таке право належить: адвокатові, законному представникові, особі, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу. Зазначені вимоги законодавства у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом, щодо представництва у цивільному процесі були чіткими та однозначними, а отже, передбачуваними для ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос .

Та обставина, що після подання позову у липні 2015 року, ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос в особі ОСОБА_7 , після подання відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що громадська організація немає права на позов та представляти інтереси співвласників майнових паїв ліквідованого КСП Колос с. Куна, ОСОБА_7 подав до суду уточнену позовну заяву, до якої додав копії довіреностей співвласників майнових паїв від 16 травня 2016 року, не є підтвердженням наявності права ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос чи ОСОБА_7 на позов на час його подання, оскільки подання довіреностей, що видані зі спливом одного року після подання громадською організацією позову до суду, не змінює повноваження на час звернення до суду з цим позовом, оскільки особу позивача не можна змінити, подаючи уточнюючу позовну заяву. Цивільно-процесуальним законодавством не передбачено уточнення особи позивача, а отже, суд першої інстанції не мав права приймати до розгляду позовну заяву ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос , подану в інтересах співвласників майнових паїв ліквідованого КСП.

Крім того, постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі 129/3271/15-ц, залишено без змін постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 лютого 2018 року, якою визнано недійсними всі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв КСП Колос , оформлені у формі Протоколу від 31 січня 2015 року 1, які відбулися 31 січня 2015 року в с. Куна. Цим судовим рішеннямвстановлено, що права позивачів на участь у діяльності Спілки, можливості обрання до складу її органів, були порушені відповідачами, які не будучи членами Спілки, ініціювали та провели збори членів спілки, змінили та очолили її керівні органи.

Таким чином, рішення про обрання головою цієї організації ОСОБА_7 та уповноваження його представляти інтереси ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос у правовідносинах із державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадської організації визнано недійсним, що свідчить про те, що ні ОСОБА_7 ні ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос не мали права на звернення до суду із цим позовом в інтересах інших осіб.

Щодо наявності повноважень на представництво інтересів у суді на підставі довіреностей

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частини перша і третя статті 244 ЦК України).

Разом із тим, надані ОСОБА_7 довіреності від 16 травня 2016 року, виданих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , посвідчених секретарем Виконавчого комітету Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Бондар Л. В., не є довіреностями у розумінні вимог законодавства України щодо форми довіреності, оскільки у них містяться численні виправлення, скорочення прізвища ім`я та по батькові осіб, які видавали ці довіреності, вказані неповні адреси проживання, у деяких довіреностях взагалі не вказується по батькові осіб, які видали довіреності.

Навіть за умови надання належним чином посвідчених довіреностей, суд також не мав би процесуальної можливості продовжити розгляд справи за уточненим позовом, де змінено особу позивача, оскільки процесуальне законодавство передбачає можливість заміни позивача лише в порядку правонаступництва, а не шляхом уточнення позову.

Отже, суд першої інстанції належно не дослідив питання наявності повноважень ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос представляти інтереси співвласників майнових паїв с. Куна . Вказане порушення суд апеляційної інстанції не виправив.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на встановлені вище істотні порушення норм процесуального права Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є частково обґрунтованою. Тому рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року в частині первісного позову ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос необхідно скасувати, а позовну заяву ГО Орендодавців паїв ПОП СП Колос залишити без розгляду.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Судом установлено, що 20 червня 2001 року співвласниками майнових паїв ліквідованого КСП Колос с. Куна створена Спілка, що підтверджується витягом із протоколу 1 зборів уповноважених від пайовиків. На зазначених зборах затверджений статут Спілки.

Відповідно до статуту Спілки метою створення і діяльності спілки є задоволення і захист законних спільних інтересів, пов`язаних з розпорядженням спільним майном і передачею в оренду землі, отриманими в результаті реструктуризації КСП Колос . Одним із завдань спілки, передбачених пунктом 6 статуту є прийняття рішень про передачу вказаного майна в оренду.

Згідно з пунктом 7 статуту Спілки організація виконання передбачених пунктом 6 завдань покладається на голову спілки та відповідні органи спілки. Голова Спілки на підставі доручень, завірених в установленому порядку та відповідно рішення зборів членів спілки, зокрема, підписує договори. Відповідно до пункту 22 статуту голова Спілки за рішенням зборів членів спілки уповноважений підписувати договори на передачу спільного майна у користування.

20 грудня 2005 року між Кунянською спілкою співвласників майна в особі голови спілки ОСОБА_8 - лізингодавець (орендодавець) та ПОП СП Колос с. Куна - лізингоодержувач (орендар) укладений договір фінансового лізингу, відповідно до пункту 1.1 якого лізингодавець (орендодавець) передає лізингоодержувачеві (орендарю), а лізингоодержувач (орендар) отримує від лізингодавця у платне користування на умовах фінансового лізингу зазначене в акті приймання-передачі від 23 грудня 2005 року майно.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що майно передається лізингоодержувачу (орендарю) в лізинг за цільовим призначенням, а саме для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва (із наступним викупом).

Згідно з пунктом 3 договору його укладено на 10 років із можливістю продовження на такий же термін. Пунктом 4.1 передбачено проведення оплати за користування майном у розмірі 1 % від пайової участі майна.

Відповідно до акта прийому-передачі майна, ПОП СП Колос передано майно із 126 позицій, серед яких: автомашини, автобус, комбайни й інші сільськогосподарські машини й причіпні (навісні) агрегати, трактори, об`єкти нерухомості (телятники, пташник, гаражі, склади, свиноферма, овочесховище, млин тощо), інше рухоме майно загальною вартістю 1 360 214,92 грн. Акт приймання-передачі підписали, крім голови спілки ОСОБА_8 , також 8 осіб із складу членів комісії Спілки.

Звертаючись до суду із позовом про визнання вказаного договору фінансового лізингу недійсним, ОСОБА_1 вказав на те, що голова Спілки ОСОБА_8 не уповноважувався на підписання цього договору, а майно, яке передане за договором фінансового лізингу, - це єдиний майновий комплекс колишнього КСП Колос , а тому не може бути предметом договору фінансового лізингу.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до статті 806 ЦК України (у редакції від 29 вересня 2005 року), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 807 ЦК України визначено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг (далі - Закон) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується н абути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 6 Закону визначено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з частинами першою, дугою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

У справах про визнання правочинів недійсними в першу чергу підлягають встановленню обставини щодо наявність порушеного права.

Як встановлено судами, договір фінансового лізингу, укладений між Кунянською спілкою співвласників майна в особі голови Спілки ОСОБА_8 та ПОП СП Колос с. Куна.

Із матеріалів справи вбачається, що протоколом зборів уповноважених співвласників майна від 26 грудня 2005 року вирішено затвердити договір фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року між Кунянською спілкою співвласників майна та ПОП СП Колос . За цю пропозицію проголосувало 57 осіб, проти - немає, утримався - немає. Доручено підписати договір фінансового лізингу ОСОБА_8 . Також цими зборами вирішено затвердити акт від 23 грудня 2005 року прийому-передачі майна Кунянською спілкою співвласників майна (лізингодавцем) у ПОП СП Колос (лізингодержувач) згідно з договором фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року.

Визначаючи підстави звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом, Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність наявності порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача, які підлягали б захисту шляхом визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки позивач, як співвласник майнових паїв ліквідованого КСП, протягом усього часу дії оспорюваного договору отримував орендну плату, що підтверджується відомостями із нарахування орендної плати за 2005-2014 роки, відомостями за ці роки про видачу зерна за оренду земельного і майнового паїв, довідкою ПОП СП Колос с. Куна.

Отже, ОСОБА_1 не доведено, у чому полягає порушення його прав.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено наявність порушеного права позивача, а отже, підлягає скасуванню. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 також не може бути залишено в силі, оскільки суд хоча і обґрунтовано зазначив, що відсутні підстави для визнання договору фінансового лізингу недійсним, проте відмовив у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Отже, рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення вимог позову ОСОБА_1 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у позові за необґрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_7 не мав законних повноважень на пред`явлення позову в інтересах співвласників майнових паїв ліквідованого КСП Колос с. Куна, з нього на користь ПОП СП Колос с. Куна підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 146,16 грн, а з ОСОБА_1 - 146,16 грн.

Керуючись пунктами 1 та 2 частини першої статті 257, статтями 141, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос задовольнити частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року в частині вирішення первісного позову Громадської організації Орендодавців паїв приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області до Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року скасувати.

Позовну заяву Громадської організації Орендодавців паїв приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області до Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 20 грудня 2005 року залишити без розгляду.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області про визнання недійсним договору фінансового лізингу скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос с. Куна Гайсинського району Вінницької області про визнання недійсним договору фінансового лізингу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 146,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватно-орендного підприємства Сільськогосподарське підприємство Колос судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 146,16 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко