Постанова in case no. 802/932/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2019 року

Київ

справа 802/932/16-а

адміністративне провадження К/9901/17716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача -Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку писмового провадження

касаційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець К.В.)

у справі 802/932/16-а

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області

до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про визнання протиправними дій та рішення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (далі - позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Тетяни Петрівни щодо надання вимоги від 16.06.2016 року 4638/02.2-27/7;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Тетяни Петрівни про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.06.2016 року ВП 51183526.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року в задоволенні позову - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. правомірно винесено постанову від 16.06.2016 року про стягнення виконавчого збору з Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області та прийнято вимогу від 16.06.2016 року про виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року - скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. щодо надання вимоги від 16.06.2016 року 4638/02.2-27/7;

- визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Тетяни Петрівни про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.06.2016 року ВП 51183526.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач самостійно, в межах наданого строку, виконав постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. по справі 802/267/16-а. Отже, відсутні підстави для примусового виконання вказаного судового рішення, і, як наслідок, стягнення виконавчого збору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, скаржник вказує, про те, що позивачем не було завчасно та належним чином повідомлено гр. ОСОБА_1 про розгляд його звернення, отже рішення суду виконано не було, а тому постанова від 16.06.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору була винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу в яких вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Клопотання про розгляд справи за участі скаржника не заявлено.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року по справі 802/267/16-а Департаментом державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області повторно розглянуто по суті звернення ОСОБА_1 від 01.02.2016 року.

Так, позивачем 19.05.2016 року було оформлено та надіслано на адресу ОСОБА_1 направлення на проведення позапланової перевірки 688-ПП щодо законності будівельних робіт по АДРЕСА_2 та повідомлення про час і дату розгляду його звернення від 01.02.2016 року із зазначенням контактів посадової особи Департаменту для зв`язку.

30.05.2016 року Департаментом, з метою уникнення непорозумінь, додатково сповіщено гр. ОСОБА_1 про час та дату розгляду його звернення від 01.02.2016 року телефонним зв`язком та надіслано на електронну адресу відповідне повідомлення.

Проте, ОСОБА_1 на розгляд звернення не прибув, клопотань про перенесення розгляду звернення на адресу Департаменту не надходило, у зв`язку із чим позивачем 31.05.2016 року розглянуто звернення ОСОБА_1 за наявними документами, а відповідь за результатами розгляду направлено на адресу заявника.

07.06.2016 року управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на адресу стягувача - ОСОБА_1 направлено лист щодо повідомлення про виконання боржником у повному обсязі виконавчого листа від 18.05.2016 року 802/267/16-а, а саме: чи розглянуто Департаментом скаргу від 01.02.2016 року з дотриманням вимог статтей 18, 19 Закону України "Про звернення громадян" та чи було запрошено ОСОБА_1 на розгляд.

15.06.2016 на електронну адресу відповідача від ОСОБА_1 надійшла заява, якою останній повідомив Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, що жодного офіційного (документального підтвердження) запрошення на розгляд звернення від 01.02.2016 не отримував. Телефонний дзвінок від боржника ОСОБА_1 не вважає офіційним зверненням. У результаті чого, 16.06.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П., керуючись вимогами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову ВП 51183526 про стягнення з Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області виконавчого збору у розмірі 2040 грн., а також направлено вимогу 4638/02.2-27/7 щодо виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду по справі 802/267/16-а в повному обсязі до 24.06.2016 року.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Про виконавче провадження (далі - Закон 606-14).

Відповідно до статті 1 Закону 606-14 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Законута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 25 Закону 606-14 державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.28 Закону 606-14 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

6. Закон України Про звернення громадян (далі - Закон 393/96-ВР)

Статтею 18 Закону 393/96-ВР передбачено право громадянина, зокрема, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Згідно статті 19 Закону 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі 802/267/16-а зобов`язано Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 01.02.2016 року з дотриманням вимог визначених статтями 18,19 Закону України Про звернення громадян .

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач, провівши розгляд скарги ОСОБА_1 у його відсутність, порушив його права, надані йому статтею 18 Закону України Про звернення громадян , зокрема, право бути присутнім при розгляді його скарги.

На виконання постанови суду від 20.04.2016 року позивачем 19.05.2016 на адресу ОСОБА_1 було направлено поштовий лист - запрошення, яким повідомлено останнього про час та дату розгляду його звернення від 01.02.2016 року. Крім того, 30.05.2016 року боржника додатково було сповіщено про розгляд його звернення за номером мобільного телефону, про що було складено відповідний Акт, також повідомлення про розгляд звернення було направлено на електронну адресу.

Даний факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Порядок роботи зі зверненнями громадян регламентується Законом України "Про звернення громадян , Указом Президента України від 07.02.2008 109/2008 "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року 348 Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднання громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, в засобах масової інформації .

Водночас, жодним із перерахованих вище нормативно-правових актів не визначено правила завчасності повідомлення особи, яка виявила бажання приймати участь у розгляді свого звернення, не встановлено форми такого повідомлення та строків надсилання.

Посилання скаржника на те, що позивачем не було завчасно та належним чином повідомлено гр. ОСОБА_1 про розгляд його звернення, отже рішення суду виконано не було, а тому постанова від 16.06.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору була винесена відповідно до вимог чинного законодавства колегія суддів не приймає до уваги та з цього приводу зазначає наступне.

Враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що державний виконавець не мав права надавати оцінку, яким чином боржник виконав рішення суду, а також визначати правила завчасності повідомлення ОСОБА_2 про розгляд його звернення. Державний виконавець мусив лише встановити чи було виконано рішення суду в наданий ДВС строк для добровільного виконання.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач вжив всіх належних та достатніх заходів для повідомлення гр. ОСОБА_1 про дату та час розгляду його звернення від 01.02.2016 року, повідомивши останнього засобами поштової кореспонденції, телефонним зв`язком та шляхом надсилання на електронну адресу відповідного повідомлення.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко