Постанова in case no. 758/10326/16-ц

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа 758/10326/16-ц

провадження 61- 20395св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Голубничим Олегом Ігоровичем, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся с позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 25 серпня 2001 року між ним та відповідачем укладено шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зроблено актовий запис 585. Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначав, що сім 'я припинила існування, шлюб має формальний характер. Причиною розірвання шлюбу стали різні погляди та сімейне життя та суттєві розбіжності у характерах. З осені 2012 року сторони припинили проживати разом.

Оскільки подальше збереження шлюбу неможливе і суперечить його інтересам, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року позов задоволено.

Розірвано шлюб, зареєстрований 25 серпня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (актовий запис 585) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, ОСОБА_1 наполягав на розірванні шлюбу, подальше збереження сім`ї є неможливим та суперечить його інтересам.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на час розгляду судом позову про розірвання шлюбу позивач та відповідач разом з дітьми спільно виїхали на проживання до іншої країни, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу не суперечить їх інтересах та інтересам їх дітей.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Позивач та відповідач не пов`язані спільним побутом, не ведуть спільного господарства, проживають на території США у різних містах. Шлюб, зареєстрований між сторонами у справі, має формальний характер.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду міста Києва, а ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року підлягає скасуванню, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року - залишенню в силі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 25 серпня 2001 року між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

У шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував відсутність між сторонами спору щодо місця проживання спільних дітей, а також небажання позивача зберегти шлюб, та дійшов правильних висновків про неможливість збереження шлюбу з огляду на положення статті 24 СК України та наявність правових підстав для його розірвання.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження возз`єднання сім`ї та спільного проживання родини у США.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року і залишає в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , - задовольнити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов