Постанова in case no. 335/11566/16-ц

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа 335/11566/16-ц

провадження 61-44807св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого

2018 року, у складі судді Мереуци М. А., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2018 року, у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному сумісному майні подружжя в порядку поділу майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 вересня 2006 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2015 року.

Під час шлюбу ними за спільні кошти було придбано автомобіль марки Geely модель Emgrand 7RV SKD, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 99 000 грн З метою купівлі вказаного автомобіля відповідачем за письмової згоди позивача укладено кредитний договір з ПАТ Укрсоцбанк від 23 січня 2014 року на суму 60 540 грн, зобов`язання по якому подружжям виконувалось спільно.

27 серпня 2015 року ОСОБА_2 без згоди позивача відчужив автомобіль ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку із зазначенням у ній ціни у 90 000 грн, яка є значно нижче його середньоринкової вартості.

20 жовтня 2015 року ОСОБА_3 відчужила автомобіль на користь ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 зазначала, що своєї згоди на продаж транспортного засобу, який є спільним майном подружжя, не надавала, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь частину його середньоринкової вартості, встановленої у висновку Консультативно-автоекспертного бюро ТОВ Виробничо-експертне підприємство Стандарт-Сервіс

від 09 вересня 2016 року, згідно якого вартість транспортного засобу станом на 09 вересня 2016 року складала 160 146 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2018 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Geely модель Emgrand 7RV, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 80 073 грн.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване відсутністю в матеріалах справи доказів використання ОСОБА_2 особистих коштів на придбання спірного автомобіля, а також на погашення грошового зобов`язання по кредитному договору, укладеного з метою купівлі даного автомобіля. Відповідач здійснив відчуження автомобіля проти волі позивача та не в інтересах сім`ї, а тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі відповідач посилається на залишення судами попередніх інстанцій поза увагою тієї обставини, що після припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин (з січня 2015 року), ним, як отримувачем кредитних коштів, самостійно здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором, кредитні зобов`язання по якому повинні бути включені до обсягу спільного майна подружжя.

Заявник вказує на невмотивоване відхилення судами доказів, поданих ним в обґрунтування належності йому особисто коштів, використаних як на здійснення першого внеску на придбання авто, так і на погашення заборгованості по кредитному договору, укладеного з метою купівлі спірного автомобіля.

Доводом касаційної скарги є також невідповідність дійсності експертного висновку щодо вартості спірного транспортного засобу, покладеного в основу оскаржуваних судових рішень, у зв`язку із проведенням оцінки без урахування пробігу, наявності або відсутності дорожньо-транспортних пригод, у яких брав участь транспортний засіб, та періоду його експлуатації.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені із додержанням вимог чинного матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим просить касаційну скаргу відхилити та залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що з 22 вересня 2006 року по 01 вересня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

22 січня 2014 року, у період шлюбу, сторонами було придбано автомобіль марки Geely модель Emgrand 7RV, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Між подружжям шлюбні відносини припинились у січні 2015 року, що підтверджується змістом дослідженого судами попередніх інстанцій рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 вересня 2015 року, яким було розірвано шлюб між сторонами.

27 серпня 2015 року відповідачем даний автомобіль відчужено на користь ОСОБА_3

Згідно даних Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України, 20 жовтня 2015 року спірний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_4

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність відчуження транспортного засобу відповідачем, у зв`язку з відсутністюі на це її згоди, просила стягнути з відповідача на її користь вартість належної їй частки у спільному майні подружжя.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності (частина перша статті 66 СК України).

Вирішуючи даний спір, судами встановлено, що 23 січня 2014 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 , з письмового дозволу ОСОБА_1 , укладено кредитний договір на купівлю автотранспортних засобів, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 60 540 грн. Заборгованість по вказаному договору погашено 13 січня 2015 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка ПАТ Укрсобанк

(а. с. 96). Зазначеним спростовуються доводи заявника про сплату ним самостійно за особисті кошти заборгованості по кредитному договору після припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , місцевим судом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановлено відсутність у матеріалах справи доказів існування домовленості між подружжям щодо порядку відчуження придбаного ними автомобіля .

Частиною першою статті 12 ЦПК України закріплено принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьої вказаної статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

З огляду на зазначене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірне майно, а саме: автомобіль марки Geely модель Emgrand 7RV, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки на момент їх придбання сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, не підтверджено належними та допустимим доказами факту використання його особистих коштів на купівлю транспортного засобу та на погашення заборгованості по кредитному договору, укладеного з метою його придбання.

Так, недоведеним є посилання відповідача на ту обставину, що частина коштів, яка була витрачена на придбання у 2014 році спірного автомобіля, є отримане ним у 2009 році страхове відшкодування у сумі 40 140 грн. При цьому судами враховано подальшу зміну пояснень відповідача щодо цільового використання вказаних коштів - на придбання автомобіля Daewoo Lanos, дохід від продажу якого ним було використано на купівлю автомобіля Geely модель Emgrand 7RV, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та відсутність доказів на підтвердження такого доводу.

Відповідно до положень статті 76, частини першої статті 77 та частини другої статті 78 та статті 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справ.

ОСОБА_2 вказував на отримання ним у борг 01 лютого 2014 року та 30 грудня 2014 року грошових коштів у сумі 3 000 доларів США від ОСОБА_5 , що еквівалентно 23 970 грн, а також на отримання ним у вересні 2014 року від матері у подарунок 100 000 російських рублів, що еквівалентно 35 012,20 грн, які було витрачено на погашення укладеного 23 січня 2014 року з ПАТ Укрсобанк кредитного договору.

Як на доказ дійсності наведених обставин відповідач посилався на копії розписок про отримання ним у борг грошових коштів, та, відповідно, на нотаріально посвідчену заяву своєї матері. З огляду на те, що надані відповідачем докази не є належними та допустимими в розумінні приписів цивільного процесуального законодавства, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність доводів відповідача стосовно факту використання його особистих коштів на придбання автомобіля, що, в свою чергу, вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно частини четвертої статті 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України .

Виходячи із зазначеного, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши дійсні обставини справи та дослідивши належним чином наявні у справі докази, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості її частки в спільному сумісному майні. Так, визначаючи розмір такої компенсації, судом вірно враховано висновок Консультативно-автоекспертного бюро ТОВ Виробничо-експертне підприємство Стандарт-Сервіс від 09 вересня 2016 року, в якому, на замовлення позивача, було визначено середньоринкову вартість спірного автомобіля, станом на 09 вересня 2016 року, із врахуванням його характеристик, технічного стану та за умови, що на ньому наявні сліди відновлювального ремонту трьох та більше деталей.

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності дійсним обставинам справи експертного висновку є аналогічні доводам апеляційної скарги, яким було надано належну оцінку судом апеляційної інстанції. Відповідачем не надано доказів на спростування достовірності вказаного висновку експерта та клопотань про призначення судом відповідної експертизи не заявлялось.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська