Постанова in case no. 522/16032/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа 522/16032/16-а

адміністративне провадження К/9901/22963/18, К/9901/22964/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Тарнасогло Т.М., Федусика А.Г., Яковлєва О.В.) від 27 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якому, враховуючи заяву про зміну позовних вимог від 28 листопада 2016 року, просить:

- застосувати до позовних вимог строки звернення та право на отримання перерахунку у відповідності до припису Закону України Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення від 15 липня 2015 року 614-19;

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 29 листопада 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , до якої включити матеріальну допомогу за 2008 рік у розмірі 1185,00 грн., грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2638,13 грн. та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 30338,61 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії за період з 29 листопада 2008 року по 01 вересня 2016 року з урахуванням отриманої ОСОБА_1 в період з травня по листопад 2008 року грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 349110,53 грн.;

- звернути постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, що складає 8544,99 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що є пенсіонером і з 29 листопада 2008 року отримує пенсію на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року 2262-XII. 03 вересня 2015 року він отримав довідку 303/2/1108, в якій зазначено, що згідно Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу , Наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року 260, також на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав матеріальну допомогу за 2008 року розмірі 1185,00 грн., грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік - 2638,13 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні 30338,61 грн. Зазначив, що перелічені види грошового забезпечення відносяться до складу грошового забезпечення, але не враховані при нарахуванні йому пенсії з 29 листопада 2008 року по теперішній час. Тому 12 серпня 2016 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, як військовому пенсіонеру, що отримує пенсію по інвалідності. Проте, листом від 23 серпня 2016 року 945/Г-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у задоволенні вказаної заяви.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що такі виплати як матеріальна допомога, грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, які мають тимчасовий характер, не включені до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та не можуть бути складовою грошового забезпечення, а відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року скасовано; прийнято у справі нову постанову, якою зобов`язано Одеський обласний військовий комісаріат надати Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням розміру матеріальної допомоги за 2008 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, з зазначенням відомостей щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з цих видів доплат; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про перерахунок пенсії, з урахуванням того, що до грошового забезпечення для перерахунку пенсії повинні бути включені суми матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексація грошового забезпечення, одноразова грошова допомога, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та прийняти рішення про виплату пенсії за період з 29 листопада 2008 року по 01 вересня 2016 року; в іншій частині позову відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія. Також, суд дійшов висновку, що оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії своїм листом від 23 серпня 2016 року 945/Г-11, тому рішення за заявою позивача, як того вимагає закон, відповідач не приймав. Відтак, суд вважав належним способом захисту порушених прав позивача зобов`язати Одеський обласний військовий комісаріат надати відповідачу довідку про розмір грошового забезпечення позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, повторно розглянувши заяву позивача, прийняти рішення про перерахунок пенсії з урахуванням норм закону, який регулює ці відносини.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та залишити в силі постанову Приморського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2017 року.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує зокрема на те, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, одноразова вихідна допомога при звільненні до складу грошового забезпечення не входять, що підтверджується в тому числі і рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2015 року у справі 4-рп/2015, тому пенсія позивача перерахунку не підлягає. Також апеляційним судом не враховано, що законодавством не передбачено винесення головним управлінням Пенсійного фонду України рішення про відмову у перерахунку пенсії або рішень про перерахунок пенсії. Крім цього, в обґрунтування скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Посилаючись на порушення норм матеріально та процесуального права, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та залишити в силі постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року.

У своїй касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначає, що апеляційним судом в порушення вимог процесуального закону прийнято рішення про задоволення вимог до Одеського обласного військового комісаріату з покладенням на нього обов`язку надати Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , проте комісаріат має в даній справі статус третьої особи, а не відповідача, про що вказано в рішеннях як першої, так і апеляційної інстанції. При цьому, в матеріалах справи відсутнє процесуальне рішення суду про залучення Одеського обласного військового комісаріату в якості відповідача у справі. Крім цього, скаржник зазначає, що не має фактичної можливості повідомити відомості щодо отримання позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової допомоги при звільненні та їх розмірів, оскільки така інформація у нього відсутня.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 29 листопада 2008 року позивач отримує пенсію на умовах Закону 2262-XII.

При звільненні з лав Збройних сил України військова частина НОМЕР_1 оформила грошовий атестат серії ЗС 303392 і 03 вересня 2015 року позивач отримав довідку 303/2/1108, в якій зазначено, що згідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу , Наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року 260, також на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивачем отримано матеріальну допомогу за 2008 року розмірі 1185,00 грн., грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік 2638,13 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 30338.61 грн.

12 серпня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, з врахуванням в розмірі грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, вказаних у довідці 303/2/1108 грошових допомог.

Проте, листом від 23 серпня 2016 року 945/Г-11 ГУПФ України в Одеській області відмовило у задоволенні вказаної заяви, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року відповідає не в повній мірі, а доводи касаційної скарги Одеського обласного військового комісаріату є обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону 2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі 522/2738/17.

Поряд з цим колегія суддів зауважує, що згідно заяви позивача про зміну позовних вимог, яку отримано Приморським районним судом м. Одеси 29 листопада 2016 року, ОСОБА_1 заявлено, в порівнянні із первинно поданою до суду позовною заявою від 29 серпня 2016 року, нову вимогу про зобов`язання Одеського обласного військового комісаріату надати Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір його грошового забезпечення.

У даній заяві позивач вказує поряд із Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області другим відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого заявлено названу позовну вимогу. Також він зазначає, що має право уточнити позовні вимоги, змінивши положення ІНФОРМАЦІЯ_2 з третьої особи на позивача .

Як визначено в пункті 9 частини 1 статті 3 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно положень статей 47, 50, 51, 54 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 49 цього Кодексу.

Отже, відповідач, порівняно із третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, має більший обсяг процесуальних прав.

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто відповідач, оскільки він відповідає за адміністративним позовом, має в адміністративному процесі додатковий, порівняно із третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Стаття 52 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) регламентує заміну неналежної сторони, зокрема, визначено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку (частина 2 статті 53 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Отже, враховуючи наведене, саме суду першої інстанції процесуальним законом надано повноваження за наявності підстав щодо заміни первинного відповідача належним відповідачем, залучення другого відповідача, залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 158 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) судове рішення, яким суд приймає рішення щодо процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Разом з тим, прийнявши вказану заяву позивача від 29 листопада 2016 року і розглянувши її по суті, суд першої інстанції, як вбачається з матеріалів справи, в порушення наведених вимог КАС ~України, не ухвалив процесуального рішення у формі ухвали щодо зміни первинно визначеного в позовній заяві від 29 серпня 2016 року процесуального статусу Одеського обласного військового комісаріату, як третьої особи, та не залучив такого до справи як другого відповідача, з огляду на подання позивачем заяви про зміну позовних вимог, згідно якої Одеський обласний військовий комісаріат повинен відповідати за однією з вимог адміністративного позову.

З даного вбачається порушення судом першої інстанції процесуальних прав ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме звуження їх обсягу порівняно з процесуальним статусом відповідача, який фактично повинен бути у ІНФОРМАЦІЯ_2 в даній справі.

Як слідує із постанови Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, в цих судових рішеннях ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначений як третя особа, а не як відповідач.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказане порушення норм процесуального права при розгляді справи, до того ж цей суд, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , зобов`язав Одеський обласний військовий комісаріат надати Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача, тобто поклав обов`язок на третю особу, що суперечить вимогам частини 2 статті 162 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), яка серед повноважень суду при вирішенні спору визначає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Аналіз змісту рішень судів попередніх інстанцій в сукупності із відсутністю процесуального рішення суду щодо зміни процесуального статусу Одеського обласного військового комісаріату дає підстави дійти висновку, що зазначення у даних судових рішеннях ІНФОРМАЦІЯ_2 , як третьої особи, не має характеру описки, а свідчить про допущення судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги Одеського обласного військового комісаріату щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 353 КАС України, у редакції чинній на сьогоднішній день, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми КАС України щодо правового статусу відповідача, суд першої інстанції не застосував відповідні наведені вимоги процесуального закону, що стосуються зміни та встановлення належного процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі, зокрема відповідача, внаслідок чого допущено невідповідність процесуальних прав і обов`язків Одеського обласного військового комісаріату його фактичному статусу відповідача, а Одеський апеляційний адміністративний суд прийняв рішення про обов`язки цієї особи, яка не була залучена до участі у справі в належному процесуальному статусі, тому ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі 814/2856/16 та від 19 листопада 2018 року у справі 821/3517/15-а.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359~ ~~Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі 522/16032/16-а скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Я.О. Берназюк ~

Судді:~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~М.І. Гриців

~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Н.В. Коваленко