Постанова in case no. 921/678/17-г/4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа 921/678/17-г/4

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

за участю представників:

позивача - Кизенко Д.О.

відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 (головуючий суддя Плотніцький Б.Д., судді Галушко Н.А., Хабіб М.І.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 (суддя Бурда Н.М.) у справі 921/678/17-г/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"

до Тернопільської міської ради

про визнання поновленим договору оренди землі,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач) про визнання поновленим договору оренди землі.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю повідомлення орендодавця про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі від 23.05.2012 у встановлений місячний термін після закінчення строку дії договору, з огляду на що орендар на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" направляв орендодавцю листи від 25.06.2017 та 08.08.2017 з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Проте, відповідач листами від 21.07.2017 та 12.09.2017 відмовив позивачу у поновленні договору.

Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 в позові відмовлено.

2.1. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано відсутністю правових підстав для визнання договору оренди землі поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на встановлений факт невиконання позивачем обов'язків за договором в частині сплати орендних платежів в порядку та розмірі, визначених умовами договору після закінчення строку його дії - 17.05.2017.

3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

5. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили та застосували положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки правова конструкція наведеної норми не передбачає такої умови, як належне виконання обов'язків за договором.

5.1. Позивач наголошує на тому, що єдиною підставою для сплати орендної плати за землю є належним чином оформлений договір оренди земельної ділянки, а враховуючи бездіяльність відповідача, яка виразилася у непідписанні додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, позивач був позбавлений правових підстав для нарахування та сплати орендної плати.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6. Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 23.05.2012 між Тернопільською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп", як орендарем, укладено договір оренди землі (кадастровий номер 6110100000:070040014) загальною площею 0,9136 га по вул. Галицька, 38 а, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Тернополі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.06.2012 за 611010004000841.

7.1. Пунктом 8 договору оренди землі сторони погодили, що його укладено терміном на п'ять років - по 17.05.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

7.2. Після закінчення терміну дії договору оренди землі (з 17.05.2017) позивач продовжував користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, з метою належного оформлення відносин з приводу продовження (пролонгації) дії договору оренди землі, 26.06.2017 звернувся до Тернопільської міської ради з листом за 313, з долученими до нього двома примірниками додаткової угоди до Договору, підписаними Орендарем, у якому просив укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 23.05.2012, керуючись нормами ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

7.3. Листом від 21.07.2017 1486/08 Тернопільська міська рада повідомила позивача про відсутність правових підстав для підписання запропонованих додаткових угод. Зазначена відмова була обґрунтована тим, що заявником не дотримано приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в частині обов'язку повідомити орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором.

7.4. 08.08.2017 на адресу Тернопільської міської ради позивачем повторно надіслано листа за 406, у якому висловлено прохання підписати долучені примірники додаткової угоди з посиланням на положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у задоволенні якого також було відмовлено листом 2987/08-60 від 12.09.2017.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

9. Предметом даного спору є вимога про поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

10. Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша-п'ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

11. Відповідно до частини 6 статті 33 названого Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

12. Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями частин 1-5 статті 33 Закону, оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки за умови, що орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди листа - заперечення орендодавця проти поновлення цього договору.

13. Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону, не вимагається.

Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті 33 Закону полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема, у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

14. Зважаючи на наявність такого юридичного складу, необхідного для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренди землі", а саме (1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і (2)відсутність протягом одного місяця листа - заперечення орендодавця проти поновлення договору (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору), спірний договір вважається поновленим на підставі закону.

15. Суди попередніх інстанцій установили, що строк дії договору закінчився 17.05.2017, орендар продовжує користуватись земельною ділянкою та протягом місяця після закінчення строку дії договору орендодавець не заперечував у його поновленні.

16. На пропозицію позивача підписати проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23.05.2012 на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач відповів відмовою, посилаючись на порушення останнім термінів письмового повідомлення стосовно наміру укладання договору оренди землі на новий строк та, відповідно, закінчення строку дії вказаного договору. Зокрема, Тернопільська міська рада наголошувала на тому, що позивач неодноразово повідомлявся про те, що з 01.01.2013 вступили в дію нові розміри річної орендної плати для розміщення та обслуговування автозаправних станцій та направлялась додаткова угода договору оренди землі, та про затвердження технічної документації з нової нормативно - грошової оцінки земель міста Тернополя.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили про неналежне виконання орендарем обов'язків за договором від 23.05.2012, що підтверджується такими доказами:

- рішенням сесії Тернопільської міської ради від 20.12.2012 6/27/84, яким затверджено нові розміри річної орендної плати за землю у відсотках від грошової оцінки землі для розміщення та обслуговування автозаправних станцій в розмірі 8 відсотків та передбачено їх застосування з 01.01.2013;

- рішенням сесії Тернопільської міської ради від 12.07.2013 6/35/14, яким затверджено технічну документацію з нової нормативної грошової оцінки земель міста Тернополя та передбачено її застосування з 01.01.2014;

- рішенням сесії Тернопільської міської ради від 18.07.2014 6/49/127, яким встановлено розміри річної орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки землі для розміщення та обслуговування автозаправних станцій в розмірі 8 відсотків та передбачено їх застосування з 01.04.2014 у відповідності до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" .

18. Господарські суди установили, що з огляду на вказані рішення, виконавчий комітет Тернопільської міської ради листами від 16.01.2013 351/08, 23.08.2013 2988/08, 19.12.2013 4455/08, 30.12.2013 4590/07, 29.01.2016 327/08, 29.02.2016 616/08, 13.04.2016 1083/08 неодноразово повідомляв ТОВ "Фактор Енергогруп" про необхідність внесення змін в договір оренди землі та укладення додатку до нього.

19. Листами виконавчого комітету міської ради від 07.11.2016 3064/08 позивачу направлено проект додатку до договору оренди землі для підписання та повідомлено про необхідність його реєстрації в відділі земельних ресурсів Тернопільської міської ради; листами 588/25 від 12.06.2017, 656/25 від 27.06.2017 позивач повідомлявся про необхідність внесення змін до договору оренди землі з огляду на затвердження радою нових розмірів річної орендної плати за землю у відсотках від грошової оцінки землі для розміщення та обслуговування автозаправних станцій.

20. Як на доказ неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором оренди, господарські суди послались також на акт 3 від 27.07.2017 по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення позивачем земельного та податкового законодавства, відповідно до якого розмір збитків становить 878 704,21 грн.

21. В силу приписів статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

22. Колегія суддів зазначає, що з урахуванням кола обставин, які підлягають доказуванню у даному спорі, виходячи з обумовлених позивачем підстав позову - ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", посилання на вищевказані рішення ради та листи до орендаря, на акт 3 від 27.07.2017 по визначенню та відшкодуванню збитків, як на докази неналежного виконання зобов'язань за договором є помилковим. Крім того, за наявності рішень Тернопільської міської ради, зокрема, про затвердження нових розмірів річної орендної плати за землю у відсотках від грошової оцінки землі для розміщення та обслуговування автозаправних станцій та ухилення орендаря від підписання додатку до договору в частині розміру орендної плати, міська рада не була позбавлена можливості врегулювати даний спір в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій помилково вдалися до дослідження перелічених доказів, які не можна вважати належними і допустимими доказами при розгляді вказаного спору, оскільки не врахували, що ці питання виходять за межі договірних правовідносин сторін.

Разом з тим, помилковість вказаних висновків судів попередніх інстанцій не призвело до неправомірності вирішення даного спору по суті, враховуючи таке.

23. Як зазначалось вище, для визнання договору оренди землі поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити факт користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди.

24. Господарськими судами установлено, що за позивачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 68 873,94 грн станом на 08.06.2017, яка виникла під час дії договору, що підтверджується копією довідки Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 12236/7/12-02 від 08.06.2017. Також фіскальний орган повідомив, що ТОВ "Фактор Енергогруп" згідно поданої податкової декларації на 2017 з плати за землю, нараховувало та сплачувало орендну плату до 17.05.2017.

Крім того, обставини щодо несвоєчасної сплати орендної плати за договором під час його дії, визнавались також представником позивача під час касаційного перегляду даного спору.

Про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 23.05.2012 - 17.05.2017 товариством орендні платежі не сплачувались свідчить також Картка рахунку: 64172: Податки і відрахування: Орендна плата за землю м. Тернопіль за 2017, сформована ТОВ "Фактор Енергогруп" станом на 14.12.2017.

25. В силу положень ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

26. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

27. В свою чергу, неналежна оплата позивачем орендних платежів за договором, а також після закінчення строку його дії, не може свідчити про те, що орендар здійснює належне користування орендованою земельною ділянкою, а навпаки, свідчить про недобросовісність орендаря та неналежне користування позивачем орендованою земельною ділянкою, що унеможливлює поновлення договірних орендних відносин з підстав, обумовлених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

28. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, установивши факт невиконання позивачем обов'язків за договором оренди землі від 23.05.2012 в частині сплати орендних платежів в порядку та розмірі, визначених умовами даного правочину, після закінчення строку його дії - 17.05.2017, дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та вважає, що їх слід залишити без змін, з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, а касаційну скаргу без задоволення.

Щодо судових витрат

30. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі 921/678/17-г/4 залишити без змін з мотивів, наведених в даній постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.