Постанова in case no. 812/195/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа 812/195/18

адміністративне провадження К/9901/63510/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представник відповідача - Биков В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 (суддя - Смішлива Т.В.)

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Гайдар А.В., Шишов О.О.)

у справі 812/195/18

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

до Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Селянське (фермерське) господарство "Світанок" (далі - Фермерське господарство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДФС).

З урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року про роз'єднання позовних вимог, Фермерським господарством оскаржується законність податкового повідомлення - рішення ДФС від 27 жовтня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту, складеного за наслідками проведеної з порушенням чинного законодавства перевірки. Крім того, за позивачем не зареєстровано право власності на об'єкт, щодо якого прийнято податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 27 жовтня 2017 року 00000371413 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" на суму 26 027,01 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити, зокрема, обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судові рішення вказаним вимогам не відповідають з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної планової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 30.06.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 30.06.2017, а також по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ДФС складено акт від 13.10.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно на суму 20 821, 61 грн.

На цій підставі ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2017 року 00000371413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 26 027, 01 грн., з яких податкове зобов'язання 20 821, 61 грн., штрафні санкції 5 205, 40 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що засновником Фермерського господарства внесено до Статутного фонду нежитлове майно - комплекс за адресою АДРЕСА_1, проте, на зазначене майно позивачем податок самостійно не нараховано, у зв'язку з чим таке нарахування здійснено податковим органом із застосуванням штрафу.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Фермерське господарство як суб'єкт господарювання, не є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1, оскільки не відбулось державної реєстрації переходу права власності зазначених нежитлових приміщень від фізичної особи ОСОБА_3 до позивача, не зважаючи на те, що засновник позивача ОСОБА_3 26.09.2016 прийняв рішення про збільшення статутного капіталу Фермерського господарства та внесення до його складу вказаного майна.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 266 Податкового Кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Приписами підпункту 266.8.1. цієї статті обумовлено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

З матеріалів справи вбачається, що єдиний засновник, член та власник Фермерського господарства ОСОБА_3 передав до статутного капіталу позивача об'єкти нерухомості, розташовані за адресою АДРЕСА_1, проте відповідної реєстрації зміни речових прав, у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не здійснив.

Відповідно до положень статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства входять передані його членами до складеного капіталу будівлі, споруди, матеріальні цінності, тощо.

Статтею 20 Закону України Про фермерське господарство обумовлено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Згідно з розділом 6 Статуту Фермерського господарства майно господарства складають його основні та обігові засоби, інші матеріальні цінності, вартість яких відображена у кошторисному балансі господарства.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на положення статті 334 Цивільного Кодексу України відповідно до частини 4 якої права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тому, що положення цієї статті щодо виникнення права власності стосуються набуття права власності на підставі договору, в той час, як у справі, що розглядається, набуття права власності Фермерського господарства об'єктів нерухомості, включених до його статутного капіталу, відбувається з інших передбачених чинним законодавством підстав.

Судами також не враховано, що згідно з підпунктом 266.8.1. статті 268 Податкового Кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Таким чином, для правильного розгляду справи суди повинні були встановити, чи прийнято Фермерським господарством об'єкти нерухомості, розташовані за адресою АДРЕСА_1, чи відображена їх вартість у кошторисному балансі позивача, з'ясувати причини з яких не відбулась державна реєстрація переходу речових прав на об'єкти нерухомості та встановити чи припинив сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_4 після передачі у вересні 2016 року вказаних об'єктів до складу складеного капіталу Фермерського господарства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно, у відповідності до положень частини 4 статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень, з'ясувати обставини щодо формування складеного капіталу Фермерського господарства, тощо.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер