Постанова in case no. 757/4605/15-ц

Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа 757/4605/15-ц

провадження 61-786св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перевертун ОлександрЮрійович, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва, Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Печерський районний відділ Державної міграційної служби у м. Києві, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Салют ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перевертун О. Ю., ОСОБА_8, ОСОБА_9, Реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва, Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Печерський районний відділ Державної міграційної служби у м. Києві, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Салют , про визнання довіреності на ім'я ОСОБА_6 від 22 грудня 2014 року та договору купівлі-продажу квартири від 26 січня 2015 року недійсними, зобов'язання вчинити дії.

У травні 2016 року ОСОБА_4 подав заяву про збільшення позовних вимог, залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_10, витребування з її незаконного володіння спірного майна та залишення частини вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу Державної міграційної служби у м. Києві, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Салют без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_10 та заборонено у будь-який спосіб відчужувати, у тому числі продавати, обмінювати, дарувати, іншим способом відчужувати, передавати у заставу (іпотеку) квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

28 листопада 2016 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_4 про відмову від позову у зв'язку з відсутністю у позивача претензій майнового чи немайнового характеру до ОСОБА_10 та закриття провадження у справі з цих підстав.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 закрито з підстав відмови позивача від позову. Вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року заходи забезпечення позову скасовано.

Судові рішення мотивовані тим, що під час посвідчення довіреності від 24 листопада 2016 року та заяви про відмову від позову від 28 листопада 2016 року особа уповноваженого представника позивача була перевірена нотаріусом на підставі наданих особистих документів. Крім того, ОСОБА_4 не звертався з позовними вимогами про визнання виданої на ім'я ОСОБА_11 довіреності недійсною. У суді першої інстанції під час вирішення питання про закриття провадження у справі також був присутній представник позивача - ОСОБА_12, повноваження якого ОСОБА_4 не оспорює, та який підтримав заяву про відмову від позову.

У березні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що між заявою про відмову від позову та копією довіреності, яка була до неї прикладена, наявна суперечливість документів щодо повноважень у громадянина ОСОБА_17 ОСОБА_17, подаючи заяву про закриття провадження у справі, діяв по довіреності, яка ніби-то видана позивачем особисто і посвідчена 24 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дрябенко К. А. за реєстровим 472. Проте довіреність видана на ім'я ОСОБА_11 Прізвища ОСОБА_11 і ОСОБА_17 є різними, тому суд не мав права залучати заяву про відмову від позову, оскільки вона зроблена іншою людиною, ніж вказана у довіреності. Також суди не звернули уваги на необґрунтованість такої заяви, оскільки на підтвердження її мотивів не додано мирової угоди сторін. Крім того, відповідно до журналу судового засідання суд першої інстанції не виконав приписи частини другої статті 174 ЦПК України 2004 року. Позивач у жовтні-листопаді 2016 року перебував за кордоном і довіреності ОСОБА_17 чи ОСОБА_11 не видавав, його підпис на довіреності є підробленим.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_10 - ОСОБА_14 зазначала, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підтверджені належним доказами. 24 листопада 2016 року позивач видав довіреність на ім?я ОСОБА_11, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. 28 листопада 2016 року ця особа склала заяву, посвідчену приватним нотаріусом Колесніченко О. Д., про закриття провадження у цивільній справі, зареєстровану в реєстрі 862. У вказаній заяві зазначено прізвище повіреного ОСОБА_17 та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, що співпадає з даними довіреності, яка була видана позивачем, та ідентифікує фізичну особу. Відмінність однієї букви в довіреності є технічною помилкою, оскільки інші дані фізичної особи співпадають.

Також вказала, що представник позивача - ОСОБА_12 в судовому засіданні підтримав заяву про закриття провадження у справі, та судом було дотримано вимоги статті 174 ЦПК України 2004 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що в лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перевертун О. Ю., ОСОБА_8, ОСОБА_9, Реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва, Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Печерський районний відділ Державної міграційної служби у м. Києві, ОСББ Салют про визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсними, витребування майна, зобов'язання вчинити дії.

У травні 2016 року ОСОБА_4 подав заяву про збільшення позовних вимог, залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_10, витребування з її незаконного володіння спірного майна та залишення частини вимог до Реєстраційної служби Головного управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу Державної міграційної служби у м. Києві, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Салют без розгляду.

28 листопада 2016 року до суду першої інстанції надійшла нотаріально посвідчена заява представника ОСОБА_16 про відмову від позову у зв'язку з вирішенням спору між сторонами мирним шляхом та відсутності з боку ОСОБА_16 претензій майнового чи немайнового характеру з приводу спірної квартири до ОСОБА_10 (а. с. 210 т. 2),

При цьому заявник, посилаючись на пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, просив закрити провадження у справі, зазначивши про обізнаність з положеннями статті 206 ЦПК України 2004 року та розуміння наслідків закриття провадження у справі.

На підтвердження повноважень представника до заяви була додана нотаріально завірена фотокопія довіреності, виданої ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_11 від 24 листопада 2016 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дрябенко К. А., зареєстрована в реєстрі за 472 (а. с. 211 т. 2) та копія витягу 32653523 від 24 листопада 2016 року про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей поданої представником довіреності (а. с. 211а, т. 2).

Права та обов?язки осіб, які беруть участь у справі, визначені статтею 27 ЦПК України 2004 року.

Позивач крім прав, визначених статтею 34 ЦПК України 2004 року, має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, та відмовитися від позову (частина друга статті 31 ЦПК України 2004 року).

У частині першій статті 38 ЦПК України 2004 року визначено, що сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Повноваження представника в судовому засіданні підтверджуються, зокрема, довіреністю, виданою фізичною особою, ордером, дорученням органу або договором (частини перша, четверта статті 42 ЦПК України 2004 року).

У частині першій статті 44 ЦПК Ураїни 2004 року зазначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

В разі існування певних обмежень повноважень представника, інформація про це повинна міститись у виданій довіреності або у витягу із договору про надання правової допомоги, доданому до ордера (частина четверта статті 42, частина друга статті 44 ЦПК України 2004 року).

Як убачається з матеріалів справи, впродовж розгляду справи ОСОБА_4 неодноразово змінював представників, які діяли як на підставі апостильованих довіреностей (а. с. 22-23 т. 1, а. с. 77-78 т. 2, а. с. 8-10 т. 3), довіреностей, виданих в його інтересах іншими представниками новим (а. с. 71-72 т. 1), так і на підставі укладених ним особисто договорів про надання правової допомоги (а. с. 197-198 т. 1).

Згідно з довіреністю від 24 листопада 2016 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дрябенко К. А., строком дії 3 роки до 24 листопада 2019 р., ОСОБА_11, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, був представником ОСОБА_4

Заява про відмову від позову, датована 28 листопада 2016 року, була оформлена особою, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, та є представником ОСОБА_4

Додатками до заяви зазначені копія довіреності ОСОБА_4 від 24 листопада 2016 року, що повністю співпадає з довіреністю ОСОБА_11, та копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, в якому також зазначені ідентифікаційні податкові номери ОСОБА_4 та ОСОБА_11

За таких обставин суди вірно вважали, що відмінність в одній літері прізвища представника в довіреності та заяві про відмову від позову не свідчить про те, що мали місце дії різних осіб.

Крім того, в судовому засіданні 29 листопада 2016 року був присутнім представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_12, який починаючи з 08 лютого 2016 року здійснював представництво інтересів ОСОБА_4 в суді першої інстанції на підставі довіреності від 17 січня 2016 року (а. с. 77-78 т. 2) та підтримав подану заяву про відмову від позову (а. с. 212).

Повноваження ОСОБА_12, зазначені в довіреності від 17 січня 2016 року, виданій ОСОБА_4, розповсюджувались на всі питання та справи, пов'язані з квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі правом повністю або частково відмовлятися від позовних вимог (а. с. 77 т. 2).

У судовому засіданні 11 серпня 2018 року головуючим в суді першої інстанції було встановлено особу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 та перевірено його повноваження відповідно до положень частини третьої статті 163 ЦПК України 2004 року (а. с. 131-132 т. 2).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд першої інтанції, з висновком якого погодився апеляійний суд, врахувавши наведені норми процесуального права, надавши належну оцінку поданим сторонам доказам, перевіривши повноваження представників позивача, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про закриття провадження у справі.

Також апеляційним судом враховано ту обставину, що з позовом про визнання виданої на ім'я ОСОБА_11 довіреності недійсною ОСОБА_4 не звертався.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, які перевірені апеляційним судом, та яким надана належна оцінка, зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, не спростовують правильність висновків судів, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, оскільки такі постановлені з додержанням норм процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв

С. П.Штелик