Постанова in case no. 127/4720/17

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

~

справа 127/4720/17

провадження 51-3202км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів: ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

захисника~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 5 липня ~2004 року, ухвалу Верховного Суду України від 12 січня 2006 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 4~квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2017~року,

встановив:

За вищевказаним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожного засуджено: ~за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у~виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;на підставі ст.~70~КК остаточно визначено кожному покарання у~виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Верховний Суд України ухвалою від 12 січня 2006 року залишив указаний вирок без змін, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 без задоволення.

3 березня 2017 року засуджений~ ОСОБА_7 звернувся до місцевого суду з клопотанням про приведення вищезазначеного вироку у відповідність із чинним законодавством та заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 4 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області~ від 10 липня 2017 року, в задоволенні вищезгаданого клопотання ОСОБА_7 відмовив на тих підставах, що останнього було засуджено за вчинення закінчених злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, у зв`язку з чим положення ст. 68 КК в редакції Закону України від 7 вересня 2016 року 1492-VIII Про внесення змін до деяких актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених (далі Закон 1492-VIII)до нього не можуть бути застосовані.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, застосувати до нього положення ст. 68 КК в редакції Закону ~1492-VIII та замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Вважає, що ~суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про приведення вироку у відповідність зі ст. 68 КК в редакції Закону 1492-VIII, оскільки ОСОБА_7 , як він стверджує, безпосередньої участі у вчиненні умисного вбивства~ не брав.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , які взяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин.

Як вбачається з матеріалів провадження, Апеляційний суд Донецької області ухвалив вирок від ~5 липня 2004 року щодо~ ОСОБА_7 та ОСОБА_10 як суд першої інстанції в порядку КПК 1960 року. Вказане судове рішення було~ переглянуто в касаційному порядку, зокрема й за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 , і ухвалою Верховного Суду України від 12 січня ~ 2006~ року зазначений вирок залишено без зміни. Це рішення вказаного суду є остаточним, його оскарження не передбачено кримінальним процесуальним законодавством.

З огляду на викладене оскаржувані вирок Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2004 року й ухвала Верховного Суду України від 12 січня 2006 року не можуть бути предметом розгляду Верховного Суду, а тому доводи в касаційній скарзі засудженого~ в цій частині є безпідставними.

Що стосується доводів, наведених у касаційній скарзі ОСОБА_7 про безпідставну відмову місцевим судом у задоволенні його клопотання про приведення вироку апеляційного суду у відповідність із чинним законодавством, а саме зі ст. 68 КК, ~то Верховний Суд зазначає нижченаведене.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання і мають судимість.

Законом України від 7 вересня 2016 року 1492-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених , який набрав чинності 8 жовтня 2016 року, статтю~68 КК було доповнено частиною 4, відповідно до якої довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім як у випадках вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109 114-1 , проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437 439, ч. 1 ст. 442 та ст. 443 цього Кодексу.

У розумінні ст. 5 КК скасування злочинності діяння можливе шляхом повної або часткової декриміналізації діяння. Пом`якшення кримінальної відповідальності можливе шляхом зміни санкції тієї чи іншої норми Особливої частини КК або шляхом пом`якшення кримінальної відповідальності особи за вчинене без зміни санкції відповідної норми Особливої частини КК, у тому числі шляхом внесення змін до норм Загальної частини КК, що регулюють питання призначення покарання.

Оскільки Закон 1492-VIII установив обмеження щодо застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, які вчинили незакінчений злочин, то він є таким, що~ пом`якшує кримінальну відповідальність та має зворотну дію в часі.

Водночас, закон встановлює персональне коло суб`єктів, на яких він поширюється, а саме на осіб, котрі вчинили готування до злочину та замах на злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

З матеріалів провадження встановлено, що Апеляційний суд Донецької області від 5 липня 2004 року вироком визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК і призначив покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією ~всього майна. Відповідно до положень ст. 401 КПК 1960 року цей вирок набрав законної сили 12 січня 2006 року та був звернутий до виконання.

Тобто, за цим вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні саме закінчених злочинів, а тому ст. 68 КК, яка пом`якшує кримінальну відповідальність осіб в частині призначення покарання за незакінчені злочин, на нього не поширюється.

Таким чином, суд першої інстанції,~ з рішенням якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано встановив, що~ підстави для приведення вироку Апеляційного суду Донецької області від 5 липня~ 2004 року у відповідність із положеннями ~ч. 4 ст. ~68~КК в редакції Закону 1492-VIII відсутні, через те обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 .

Крім того, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які за своїм змістом аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі засудженого, обґрунтовано визнав їх безпідставними, навівши відповідні мотиви на їх спростування, і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Верховний Суд.

Судові рішення відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, ~Верховний Суд не встановив. Тому касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК , Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2004 року, ухвалу Верховного Суду України від 12 січня 2006 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 4~квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2017~року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ОСОБА_3

~