Постанова in case no. 805/3249/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа 805/3249/15-а

адміністративне провадження К/9901/12299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.05.2016 (колегія суддів у складі: Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., Ляшенко Д.В.) у справі 805/3249/15-а за позовом ОСОБА_4 до державних виконавців Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Шевченка Є.І. та Шестопалової Л.В. про визнання дій протиправними, скасування постанови та повернення помилково стягнутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державних виконавців Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції (далі - ДВС Краснолиманського МУЮ) Шевченка Є.І. та Шестопалової Л.В. про визнання їхніх дій протиправними, скасування постанови та повернення помилково стягнутих коштів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними дії державного виконавця ДВС Краснолиманського МУЮ Шевченка Є.І. з примусового виконання постанови ВДАІ м. Красний Лиман ПС-1 206421 від 08.10.2014; скасовано постанову ВП 45256744 від 06.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 102 грн., постанову ВП 45256744 від 20.01.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 35 грн., постанову ВП 45256744 від 20.01.2015 про звернення стягнення на доходи боржника; зобов'язано ДВС Краснолиманського МУЮ повернути ОСОБА_4 стягнуті під час примусового виконання постанови ВДАІ м. Красний Лиман ПС-1 206421 від 08.10.2014 кошти в сумі 1157 грн. У задоволенні позовних вимог до державного виконавця ДВС Краснолиманського МУЮ Шестопалової Л.В. відмовлено.

ВДВС Краснолиманського МУЮ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що на час відкриття виконавчого провадження державний виконавець не мав жодної інформації про часткову сплату адміністративного штрафу і тому правомірно відкрив провадження на подвійну суму. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на той факт, що кошти по сплаті штрафу на рахунки державної виконавчої служби не надходили. Кошти були стягнуті на рахунок державного бюджету, відкритий в органах державного казначейства, який підвідомчий органам ДАІ. Також, судом не взято до уваги, що згідно наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за 787 Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів кошти повинні бути повернуті боржнику за його заявою органами Казначейства. При цьому, суд не вирішив питання про залучення даного органу до участі у справі. Крім того, судом не залучено до розгляду стягувача за виконавчим провадженням, - ВДАІ м. Красний Лиман.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою ПС-1 206421 від 08.10.2014 за порушення правил дорожнього руху на позивача було накладено штраф в сумі 510, 00 грн. У наведеній постанові також зазначено, що на підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у разі несплати ОСОБА_4 штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 1020 грн. на користь держави.

27.10.2014 позивач сплатив штраф у сумі 510,00 грн., що підтверджується квитанцією філії Донецького обласного управління ВАТ Ощадбанк від 27.10.2014 57.

29.10.2014 державним виконавцем ВДВС Краснолиманського МУЮ Шевченком ~ ~ Є.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 45256744 про примусове виконання постанови ВДАІ м. Красний Лиман ПС-1 206421 від 08.10.2014 про стягнення з позивача штрафу в сумі 1020 грн.

При проведенні виконавчих дій з примусового виконання наведеного виконавчого документа, державним виконавцем ВДВС Краснолиманського МУЮ Шевченком Є.І. було винесено також постанови: від 06.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 102 грн.; від 20.01.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 35 грн.; від 20.01.2015 про звернення стягнення на доходи боржника на суму адміністративного штрафу, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в ході примусового виконання постанови ПС-1 206421 від 08.10.2014 з пенсійних виплат позивача було утримано 1157 грн., з яких 1020 грн. - штраф у подвійному розмірі, 35 грн. - проведення виконавчих дій, 102 грн. - виконавчий збір.

25.06.2015 позивач звернувся до ВДВС Краснолиманського МУЮ з заявою про закінчення виконавчого провадження, оскільки сума штрафу в розмірі 510 грн. була сплачена ним в повному обсязі в добровільному порядку 27.10.2014, а також просив повернути помилково стягнуті кошти в сумі 1157 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Краснолиманського МУЮ Шестопалової ~ ~ Л.В. від 24.07.2015 спірне виконавче провадження було закрите згідно до вимог пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21.04.1999 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон 606-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Однак, стягнуті грошові кошти в сумі 1157 грн. позивачеві не були повернуті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем частини першої статті 31 Закону 606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо неналежного повідомлення боржника про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.29014, проте дійшов висновку про правомірність винесення оскаржуваної постанови та дій державних виконавців з її прийняття, посилаючись на те, що позивачем не оскаржувались у судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2014, про стягнення з боржника (ОСОБА_4) виконавчого збору від 06.11.2014, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.01.2015. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач не звертався до органів Казначейства із заявою про повернення коштів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав до скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, оскільки позивач у добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, сплатив штраф згідно постанови ВДАІ м. Красний Лиман 206421 від 08.10.2014 у сумі 510,00 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийшов за межі позовних вимог та скасував постанови державного виконавця ВДВС Краснолиманського МУЮ Шевченка Є.І. від 06.11.2014 та від 20.01.2015.

Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними і помилковими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 3 статті 181 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Указом Президента України від 06.04.2011 385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідно до пункту 1 якого Державна виконавча служба України (далі - ДВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

Відповідно до пункту 7 цього Положення ДВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.

Частиною 1 статті 3 Закону України від 24.03.1998 202/98-ВР Про державну виконавчу службу (далі - Закон 202/98-ВР, в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) визначено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Враховуючи вищенаведене, державні виконавці ВДВС Краснолиманського МУЮ Шевченко Є.І. та Шестопалова Л.В. не є органом ДВС України в розумінні Закону 202/98-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, він зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби необхідно за правилами статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно, державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головне управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог закону не дотримав, та, вирішуючи спір за позовом, пред'явленим до державних виконавців ДВС Краснолиманського МУЮ Шевченка Є.І. та Шестопалової Л.В., не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та, за очевидної необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначених помилок не виправив. Водночас, резолютивна частина постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 містить висновок про зобов'язання ДВС Краснолиманського МУЮ повернути позивачу стягнуті під час примусового виконання постанови ВДАІ м. Красний Лиман ПС-1 206421 від 08.10.2014 кошти в сумі 1157 грн., яка не була залучена до участі у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.

Правовим наслідком незалучення до участі у справі такої особи є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особа не бере участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізує комплексу своїх процесуальних прав.

Колегія суддів звертає увагу, що в адміністративному позові ОСОБА_4 як відповідача зазначає державного виконавця Шевченка Є.І., у той час як у прохальній частині позову у пункті 2 просить зобов'язати Краснолиманське управління юстиції повернути йому кошти в сумі 1157,00 грн.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не звернув увагу на таку невідповідність та не усунув даний недолік при розгляді справи шляхом уточнення позовних вимог чи залучення належного відповідача.

Пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) частиною третьою якої встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.05.2016 у справі 805/3249/15-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець