Постанова in case no. 211/7022/15-ц

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа 211/7022/15-ц

провадження 61-23461св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - житлово-будівельний кооператив Восток-34 ,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року у складі судді Бардіна О. Є. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року житлово-будівельний кооператив Восток-34 (далі - ЖБК Восток-34 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги, відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються ЖБК Восток-34 на підставі відкритого особового рахунку 20.

Позивач житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавав своєчасно та у повному обсязі, претензій з боку відповідача щодо якісних та кількісних характеристик наданих житлово-комунальних послуг на адресу позивача не надходило. Однак відповідачкою зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконувалися неналежним чином. Станом на 15 жовтня 2015 року заборгованість відповідачки складає 11 311,05 грн.

11 серпня 2014 року відповідачка визнала наявність у неї заборгованості за комунальні послуги в сумі 12 087,47 грн, про що свідчить власноруч написана нею розписка.

ЖБК Восток-34 просило суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 11 311,05 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн відповідно до договору про надання правової допомоги від 23 березня 2015 р., укладеного між ЖБК Восток-34 та адвокатом ОСОБА_6

Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно протоколу 1/10 від 29 вересня 2013 року Загальних зборів ЖБК Восток-34 вирішено суму штрафних санкцій по судовим справам з КПТМ Криворіжтепломережа та ДП Криворізька теплоцентраль виставити індивідуально, пропорційно заборгованості кожної квартири. Сума збитків згідно рішень господарського суду Дніпропетровської області складає 45 601,00 грн. Борги позивача перед постачальниками виникли з причини боргів мешканців перед ЖБК Восток-34 , в результаті чого позивач не мав коштів для розрахунку з постачальниками послуг.

ОСОБА_4 допустила порушення своїх обов'язків з щомісячної оплати коштів за отримані житлово-комунальні послуги, вона була одним з найбільших боржників протягом всіх років проживання в будинку, практично жила на утриманні інших мешканців, які виконували свої обов'язки перед позивачем. В результаті, з причини наявності в тому числі і її боргів, будинок загалом 5 разів потрапляв до суду. Відповідач ОСОБА_4, з метою погашення заборгованості та встановлення соціальної справедливості, має сплатити на користь ЖБК Восток-34 крім заборгованості за житлово-комунальні послуги і, завдані несвоєчасною сплатою коштів, понесені кооперативом збитки, а саме кошти в сумі 2 153,82 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року, з урахуванням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЖБК Восток-34 заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 1996 року по 15 жовтня 2015 року в сумі 9 157,23 грн та судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги за спірний період у розмірі 9 157,23 грн, суд першої інстанції виходив з обов'язку відповідача справляти плату за отримані житлово-комунальні послуги.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Сятгнуто з ОСОБА_4 на користь ЖБК Восток-34 судовий збір в розмірі 1 009,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду прешої інстанції в частині розподілу судових витрат та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем у суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 1 009,00 грн, який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

05 травня 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачкою. При цьому висновок судів попередніх інстанцій про переривання строку позовної давності є помилковим.

13 травня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачкою. При цьому висновок судів попередніх інстанцій про переривання строку позовної давності є помилковим.

10 жовтня 2017 року ЖБК Восток-34 через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційні скарги разом із матеріалами цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені в запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 149 ЖК України, права та обов'язки членів житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування та підстави припинення користування жилим приміщенням визначаються статутом кооперативу.

Положеннями статуту ЖБК Восток-34 передбачений обов'язок членів кооперативу своєчасно вносити платежі в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і ремонт жилого будинку та утримання при домової території, внесків до спеціальних фондів та оплату за комунальні послуги.

Житлова квартира АДРЕСА_1 знаходиться у власності ЖБК Восток-34 , яке в свою чергу перебуває в договірних відносинах з комунальними підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги, необхідні для нормального функціонування житлового будинку та його утримання в належному технічному стані, а також для задоволення потреб всіх мешканців будинку, в тому числі і відповідачів по справі.

Згідно статті 162 ЖК України, плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату ї плату за комунальні послуги.

Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року 572 в редакції від 14 січня 2009 року і статями 20, 21 Закону України від 24 червня 2004 року Про житлово-комунальні послуги відповідно до яких власник або споживач, зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

Відповідно до положень Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частина третя статті 20 Закону).

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим у неї перед позивачем утворилася заборгованість за період з 01 січня 1996 року по 15 жовтня 2015 року в розмірі 9 157,23 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Доводи заявників про те, що судами попередніх інстанцій не застосовано позовну давність є безпідставними, оскільки строк позовної давності перервався подією - вчиненням боржником дій, які свідчать про визнання боргу, а саме написання власноручно 11 серпня 2014 року розписки, відповідно до якої ОСОБА_4 визнала свою заборгованість перед позивачем.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року, в незміненій його частині, та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року, в незміненій його частині, та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська