Постанова in case no. 826/7286/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

30 жовтня 2018 року

справа 826/7286/17

адміністративне провадження К/9901/62431/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за дов. від 16 січня 2018 року 14,

відповідача - ОСОБА_2 за дов. від 14 грудня 2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів Бабенка К. А., Кузьменка В. В., Степанюка А. Г. у справі 826/7286/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газтрон-Україна до Рівненської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

06 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газтрон-Україна (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Рівненської митниці ДФС України (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області для виконання висновку про повернення Товариству надмірно сплачених митних платежів за митними деклараціями від 03 квітня 2015 року 204020000/2015/002600 та від 20 червня 2015 року 204020000/2015/006184 та інших, передбачених законодавством, документів;

- зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів за митними деклараціями від 03 квітня 2015 року 204020000/2015/002600 та від 20 червня 2015 року 204020000/2015/006184 у сумі 132 404 грн 64 коп. і подати його разом з іншими передбаченими законодавством документами до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.

12 березня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є. В. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з протиправності відмови митного органу у поверненні надмірно сплачених платежів внаслідок безпідставного застосування відповідачем річного строку для такого повернення, оскільки подання додаткових митних декларацій не є внесенням змін до поданих раніше тимчасових митних декларацій, відтак право на повернення надмірно сплачених митних платежів зберігається за декларантом протягом 1095 днів.

28 серпня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем до тимчасових митних декларацій внесено зміни шляхом подання додаткових митних декларацій, відтак повернення сум відповідних митних платежів має здійснюватись за заявою Товариства, поданою не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів, тобто 30 квітня 2016 року та 14 липня 2016 року.

26 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме вимог статті 269, частин 4-6 статті 301 Митного кодексу України, пунктів 33-34 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року 450, пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, доводить протиправність відмови митних органів у поверненні надмірно сплачених митних платежів та просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

27 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу 826/7286/17.

11 жовтня 2018 року справа 826/7286/17 надійшла до Верховного Суду.

17 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з метою розмитнення товару, отриманого за контрактом від 23 лютого 2015 року NP 23/02-1 (палива дизельного ДТ-З-К5, сорт F) оформило тимчасові митні декларації типу ІМ 40 ТФ, а саме від 03 квітня 2015 року 204020000/2015/002600 на 117 400 мт товару та від 20 червня 2015 року 204020000/2015/006184.

Товариство здійснило оплату митних платежів за поданими митними деклараціями типу ТФ, зокрема, за першою - 298 909 грн 56 коп. акцизного податку і 429 093 грн 93 коп. податку на додану вартість, за другою - 545 095 грн 62 коп. акцизного податку і 814 976 грн 28 коп. податку на додану вартість.

30 квітня 2015 року платник податків до тимчасової декларації 204020000/2015/002600 подав додаткову митну декларацію 204020000/2015/003579, у графі 47 якої розраховано податок на додану вартість у сумі 385 336 грн 66 коп., виходячи із остаточного формування ціни товару, відповідно до міжнародних котирувань Platt's European Marketscan .

14 липня 2015 року для завершення митного оформлення товару, випущеного у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією 204020000/2015/006184, позивачем подано додаткову митну декларацію 204020000/2015/007659, у графі 47 якої розраховано податок на додану вартість у сумі 726 328 грн 91 коп.

У поданих з метою завершення митного оформлення, додаткових митних деклараціях у графі 47 "Нарахування платежів" у п'ятій колонці Спосіб платежу за кодом 99 митним органом підтверджено суми податку на додану вартість, що підлягають поверненню, відповідно, у розмірі 43 757 грн 27 коп. та 88 647 грн 37 коп.

08 лютого 2017 року листом Рівненської митниці ДФС 660/19/17-70-19 позивачу відмовлено в поверненні надмірно сплачених платежів у зв'язку з тим, що повернення сум митних платежів (у тому числі у разі зміни митної декларації) здійснюється не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що розмір сум надмірно сплачених митних платежів не є спірним у цій справі. Підставою відмови у поверненні надмірно сплачених митних платежів митним органом визначено виключно положення частин п'ятої та шостої статті 301 Митного кодексу України, а саме необхідність подання платником податків заяви про повернення платежів протягом року з дня внесення змін до декларацій.

Питання, яке є спірним в межах цієї справи та має значення для її правильного вирішення, полягає у тому чи вважається подання додаткової декларації до тимчасової митної декларації зміною тимчасової декларації.

Позитивна відповідь на поставлене питання дозволяє розповсюджувати на відповідні правовідносини дію частини шостої статті 301 Митного кодексу України і правомірно застосовувати річний строк для повернення надмірно сплачених митних платежів.

Негативна відповідь на поставлене питання зумовлює безпідставність застосування положень частини шостої статті 301 Митного кодексу України та призводить до необхідності застосування загального строку в 1095 днів, встановленого у пункті 43.3 статті 43 Податкового кодексу України та пункті першому Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року 618 (далі - Порядок 618) (діяв на момент звернення позивача до митного органу із заявою).

Положеннями статті 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Аналогічний строк для подання заяви про повернення митних платежів, надмірно сплачених до бюджету, передбачено пунктом першим Розділу ІІІ Порядку 618, відповідно до змісту якого така заява може бути поданою не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Виняток із цього загального правила передбачено у частині шостій статті 301 Митного кодексу України, яка встановлює скорочені строки, а саме не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів, серед іншого, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною (відсилочна норма до пункту четвертого частини п'ятої статті 301 Митного кодексу України).

Порядок оформлення митних декларацій, а також внесення змін до поданих декларацій унормовано Положенням про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року 450 (далі-Положення 450).

Пунктом 29 Положення 450, у відповідності до статті 261 Митного кодексу України, визначено, що декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку. Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов'язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Згідно з частиною четвертою статті 261 Митного кодексу України додаткова декларація подається до відповідного органу доходів і зборів, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація.

Відтак, подання додаткової декларації є обов'язковим етапом завершення процедури митного оформлення товару, що безпосередньо визначено на підставі статті 261 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 33 Положення 450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. Не дозволяється, серед іншого, внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Системний аналіз наведених норм дозволяє Верховному Суду дійти до висновків, що подання додаткової декларації з метою завершення процедури митного оформлення на підставі тимчасової декларації не є зміною декларації у розумінні пункту четвертого частини п'ятої статті 301 Митного кодексу України. Чинне законодавство взагалі забороняє внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у тих випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Відсутність факту внесення змін до тимчасової декларації при подані платником податків обов'язкової додаткової митної декларації зумовлює безпідставність застосування митним органом положень частини шостої статті 301 Митного кодексу України, а відтак протиправне застосування річного строку, передбаченого для подання заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів цією нормою.

Суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив комплексне дослідження обставин справи, правильно застосував норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин загального строку у 1095 днів, встановленого пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України та пунктом першим Розділу ІІІ Порядку 618.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, помилково застосував приписи пункту 37 Положення 450, оскільки вони регламентують порядок внесення змін до митних декларацій після завершення процедури митного оформлення.

Безпідставними є посилання митного органу, наведені у відзиві на касаційну скаргу, щодо преюдиційного характеру ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року у справі 826/195804/14, оскільки таке твердження не відповідає приписам статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі 826/7286/17 скасувати, залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер