Постанова in case no. 686/21593/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2018 року

Київ

справа 686/21593/16-а

адміністративне провадження К/9901/44370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними розпорядження суб'єкта владних повноважень, спонукання до перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді та виплати різниці за касаційною скаргою Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Білоуса О.В., Курка О.П., Совгири Д.І. від 05 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним розпорядження Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області 155280 від 31 жовтня 2016 року щодо призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% грошового утримання судді, що становить 21 947,00 грн., зобов'язати Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Хмельницької області здійснити перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 відсотків від грошового утримання працюючого судді, а також зобов'язати Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області виплатити йому різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання позивачу, Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувало лише час роботи на посаді судді 23 повних роки, а основний розмір утримання обчислило лише з посадового окладу та надбавки за вислугу років, що позивач вважає незаконним.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що скаржник без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, просить її скасувати, справу направити для подальшого розгляду Вінницьким апеляційним адміністративним судом.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про порушення строків на апеляційне оскарження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом при винесенні рішення не було враховано, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції, датою отримання оскаржуваного рішення суду першої інстанції є 08 лютого 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі 686/21593/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

З моменту відкриття касаційного провадження Вищим адміністративним судом України не було вжито жодних реальних процесуальних дій, спрямованих на розгляд даної касаційної скарги.

Пунктом 6 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 05 червня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника неприйнятні з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення винесено Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 31 січня 2017 року у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін.

Супровідним листом від 02 лютого 2017 року копія вказаного судового рішення була надіслана на адресу відповідача і у відповідності до наявного в матеріалах справи примірника рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана Хмельницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Хмельницької області 06 лютого 2017 року.

Проте, апеляційна скарга Хмельницьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Хмельницької області на вищевказане рішення суду першої інстанції подана 20 лютого 2017 року, що в свою чергу свідчить про пропуск апелянтом строку, встановленого частиною другої статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).

Обґрунтовуючи причини пропуску строку встановленого частиною другої статті 186 КАС України скаржник зазначає, що копію повного тексту оскаржуваної постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2017 року отримано управлінням лише 08 року 2017 року, що засвідчується штампом вхідної кореспонденції, який міститься на супровідному листі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною першою статті 101 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скаржником не надано жодного доказу в розумінні статей 69 - 74 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), які б підтверджували поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наведені скаржником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не можуть бути визнані поважними, оскільки, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що копію рішення суду першої інстанції отримано 02 лютого 2017 року, натомість, апеляційну скаргу подано 16 лютого 2017 року.

Додана до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження копія рішення суду першої інстанції з проставленим штампом вхідної кореспонденції, на якому вказано дату - 08 лютого 2018 року, не свідчить про дотримання заявником строку на подачу апеляційної скарги, оскільки проставлення вказаного штампу є односторонньою дією Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, а тому не може бути належним доказом дотримання процесуального строку.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року по справі 807/985/17, від 19 вересня 2018 року у справі 826/23/17.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року у справі 820/2497/16 та постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі 281/1326/14-а, від 20 березня 2018 року у справі 804/95/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" ( 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" ( 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" 11681/85).

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Суд враховує положення Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко