Постанова in case no. 127/22982/16-ц

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа 127/22982/16-ц

провадження 61-954св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивач - торгівельно-виробнича фірма Смерічка у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

відповідачі: відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, фізична особа-підприємець суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу торгівельно-виробничої фірми Смерічка у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Стадника І. М., від 14 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року торгівельно-виробнича фірма Смерічка у формі ТОВ звернулася до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ФОП суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3, ТОВ ОТП Факторинг Україна , ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним звіту про оцінку майна.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т. П. 11 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа 127/7318/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 19 травня 2015 року. У ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 було здійснено оцінку майна боржника, а саме приміщень магазину промислової та продовольчої групи загальною площею 247,7 кв. м, що розташовані на земельній ділянці 0,0563 га, на суму 3 147 103, 00 грн.

Позивач послався на те, що звіт оцінки майна від 12 квітня 2016 року не в повній мірі відповідає вимогам Національних стандартів 1 Загальних засад оцінки майна і майнових прав , а тому є необ'єктивним; крім іншого вказав на те, що звіт був складений 12 квітня 2016 року та є чинним протягом шести місяців з дня його підписання, тобто до 12 жовтня 2016 року. Після спливу цього строку оцінка майна повинна проводитись повторно, що не було зроблено.

Із урахуванням зазначеного, торгівельно-виробнича фірма Смерічка у формі ТОВ просило позов задовольнити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено, визнано звіт суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 про незалежну оцінку ринкової вартості приміщень магазину промислової та продовольчої групи загальною площею 247,7 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 від 12 квітня 2016 року недійсним.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звіт про оцінку майна виготовлений з дотриманням вимог нормативно-правових актів, однак враховуючи те, що електронні торги були призначені на 10 листопада 2016 року, а звіт згідно статті 58 Закону України Про виконавче провадження був чинниим до 12 жовтня 2016 року, є підстави для визнання його недійсним у зв'язку із закінченням строку його дії.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на момент передачі майна на реалізацію звіт про оцінку майна був дійсним і закінчився лише після передачі майна на реалізацію, а тому повторна оцінка такого майна не проводиться. Суд першої інстанції застосував норми Закону України Про виконавче провадження , які втратили чинність на день передачі майна на реалізацію. Також апеляційний суд зазначив, що звіт про оцінку майна не є актом державного чи іншого органу, який може бути оспорено.

У касаційній скарзі торгівельно-виробнича фірма Смерічка у формі ТОВ просить скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у випадку непогодження з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку (пункт 5 статті 27 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Отже, спеціальним законом прямо передбачено право оскарження оцінки майна. Вирішуючи даний спір, апеляційний суд залишив поза увагою положення пункту 7 прикінцевих та перехідних положень нової редакції Закону України Про виконавче провадження , згідно якого виконавчі дії здійснюються у відповідності до тієї редакції закону, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження. Вважає, що звіт про оцінку майна від 12 квітня 2016 року є необ'єктивним, а строк його чинності закінчився 12 жовтня 2016 року.

12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 березня 2018 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області до Верховного Суду направлено відзив на касаційну скаргу торгівельно-виробничої фірми Смерічка у формі ТОВ, який мотивовано тим, що строк дійсності звіту, виготовленого ФОП суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, закінчився вже після передачі майна на реалізацію, а отже повторна оцінка такого майна, згідно вимог чинного на момент передачі майна на реалізацію законодавства, не проводиться. У даному випадку майно було передано на реалізацію після набрання чинності Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року, а тому реалізація майна здійснюється відповідно до цього Закону.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т. П. 11 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження 49753812 з примусового виконання виконавчого листа 127/7318/14-ц, виданого 19 травня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за кредитним договором СМ-SMЕВ00/250/2008 від 21 травня 2008 року у розмірі 267 657, 28 доларів США, що еквівалентно 3 147 756, 60 грн. З метою погашення зазначеної заборгованості було звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить торгівельно-виробничій фірми Смерічка у формі ТОВ за договором іпотеки від 21 травня 2008 року.

Постановою державного виконавця від 05 квітня 2016 року призначено ФОП ОСОБА_3 суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні.

12 квітня 2016 року ФОП суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 було складено відповідний звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майна: приміщень магазину промислової та продовольчої групи загальною площею 247,7 кв. м, розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,0563 га за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Позивач, не погодившись з таким висновком, подав державному виконавцю заперечення, у зв'язку з чим державним виконавцем було призначено рецензування звіту.

Відповідно до рецензії від 21 вересня 2016 року звіт оцінки нерухомого майна відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки об' єктів нерухомого майна, визначена ФОП суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 ринкова вартість приміщень магазину може бути використана замовником оцінки з метою, вказаною в звіті.

Рецензент, суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_4, у рецензії на звіт підтвердила те, що ринкова вартість приміщень магазину промислової та продовольчої групи загальною площею 247,7 кв. м, розташованих на приватизованій земельній ділянці площею 0,0563 га за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 на дату оцінки 12 квітня 2016 року, без врахування ПДВ, складає 3 147 103, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду із позовом, а також оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій в порядку касаційного провадження, заявник, із посиланням на положення Закону України Про виконавче провадження , у редакції, чинній на момент складання звіту про оцінку майна, положення Закону України від 12 липня 2001 року 2658-III Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - Закон 2658-III), вказував на те, що спори, пов'язані з оцінкою майна й майнових прав, вирішуються у судовому порядку.

Предметом спору, у справі яка переглядається, є оскарження звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майна.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Однак із такими висновками судів попередніх інстанцій, а також доводами касаційної скарги, погодитися не можна, виходячи із наступного.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом 2658-III.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону 2658-III).

Відповідно до статті 33 Закону 2658-III спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності-суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна).

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства або у порядку іншого судочинства.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі 914/881/17 (провадження 12-18гс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції чітко не встановили природу правовідносин, які виникли при проведенні виконавчих дій, невірно застосували норми процесуального права, судові рішення щодо вирішення позовних вимог підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

За правилами частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 410, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу торгівельно-виробничої фірми Смерічка у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом торгівельно-виробничої фірми Смерічка у формі товариства з обмеженою відповідальністю до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, фізичної особи-підприємця суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним звіту про оцінку майна - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк