Постанова in case no. 344/14781/15-ц

Постанова

Іменем України

24 вересня 2018 року

м. Київ

справа 344/14781/15-ц

провадження 61-29958 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_4,

представник позивача: ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2016 року у складі судді Бабій О. М. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Проскурніцького П. І.,

Бойчука І. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання шлюбу неукладеним, визнання свідоцтв про право на спадщину та право власності недійсними, визнання договорів дарування недійсними, визнання права власності.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що в процесі оформлення свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_10, йому стало відомо, що спадкоємцем за законом також є ОСОБА_6 як дружина померлого, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було зареєстровано 20 жовтня 2005 року. Згідно висновку експерта від 18 червня 2014 року

09/03-259 підпис у актовому записі про шлюб виконано не ОСОБА_10, а іншою особою, а тому такий шлюб є неукладеним, відтак ОСОБА_6 не мала права на спадкування та розпорядження спадковим майном, зокрема укладати договори дарування частки земельної ділянки та домоволодіння на користь ОСОБА_7

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_4 просив визнати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 неукладеним; визнати недійсними видані на ім'я ОСОБА_6: свідоцтва про право на спадщину за законом; свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної власності подружжя; визнати недійсними договори дарування 3/4 домоволодіння від 31 серпня 2013 року та часток земельної ділянки від

04 вересня 2013 року, укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 3/4 частки земельної ділянки, 3/4 частки домоволодіння та 1/4 частки квартири; визнати право власності на домоволодіння, земельну ділянку, 1/2 частки квартири та грошові вклади.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

01 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис 1737 від

20 жовтня 2005 року, неукладеним.

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім'я ОСОБА_6 державним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Антонюк Л. І., на майно ОСОБА_10, а саме:

- свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за

2-702 від 22 липня 2013 року, на 1/4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1860 га, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за

2-705 від 22 липня 2013 року, на 1/4 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2

- свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за

2-700 від 19 липня 2013 року, на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за

2-708 від 22 липня 2013 року, на 1/4 частину автомобіля марки Opel, модель Combo, випуску 2003 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, тип ТЗ - легковий. пасажирський - В, колір - білий, реєстраційний номер

НОМЕР_1;

- свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за

2-538 від 03 липня 2013 року, на 1/4 грошових вкладів з процентами та компенсаціями в Публічному акціонерному товаристві Ідея Банк (далі ПАТ Ідея Банк ), в Івано-Франківському обласному управлінні Ощадного банку України, в Публічному акціонерному товаристві КБ Актив-банк (далі ПАТ КБ Актив-банк ):

депозитний рахунок в ПАТ Ідея Банк - договір N90.00.109094 від

27 березня 2012 року. Залишок на рахунку станом на 01 серпня 2012 року становить 21 350,00 грн, сума нарахованих відсотків - 1 543,50 грн;

депозитний рахунок в ПАТ Ідея Банк - договір N90.00.117397 від 08 травня 2012 року. Залишок на рахунку станом на 01 серпня 2012 року становить

7 000,00 дол. США, сума нарахованих відсотків - 138,16 дол. США;

компенсаційний рахунок НОМЕР_4 (залишок вкладу 3 368,40 грн) в ТВБ 10008/048 Івано-Франківського обласного управління Ощадного банку України;

банківський вклад в ПАТ КБ Актив-банк - договір строкового банківського вкладу Актив прибутковий 0907/02-Ф від 07 вересня 2011 року, залишок коштів на рахунку НОМЕР_5 становить 5 474,49 дол. США та нараховані відсотки.

Визнано недійсними свідоцтва про право власності, видані на ім'я

ОСОБА_6 державним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Антонюк Л. І., на 1/2 частку у праві спільної власності на майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу з ОСОБА_10, а саме:

- свідоцтво про право власності від 18 грудня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за 2-2049, на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1860 га, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

- свідоцтво про право власності від 18 грудня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за 2-2047, на 1/2 частку домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2.

- свідоцтво про право власності від 18 грудня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за 2-2051, на 1/2 частку автомобіля марки Opel, модель Combo, випуску

2003 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, тип ТЗ - легковий. пасажирський - В, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1.

- свідоцтво про право власності від 18 грудня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за 2-2053, на 1/2 частку грошових вкладів з процентами та компенсаціями в ПАТ Ідея Банк в Івано-Франківському обласному управлінні Ощадного банку України, в ПАТ КБ Актив-банк :

депозитний рахунок в ПАТ Ідея Банк - договір N90.00.109094 від

27 березня 2012 року. Залишок на рахунку станом на 01 серпня 2012 року становить 21 350,00 грн, сума нарахованих відсотків - 1 543,50 грн;

депозитний рахунок в ПАТ Ідея Банк - договір N90.00.117397 від 08 травня 2012 року. Залишок на рахунку станом на 01 серпня 2012 року становить

7 000,00 дол. США, сума нарахованих відсотків - 138,16 дол. США;

компенсаційний рахунок НОМЕР_4 (залишок вкладу 3 368,40 грн) в ТВБ 10008/048 Івано-Франківського обласного управління Ощадного банку України;

банківський вклад в ПАТ КБ Актив-банк - договір строкового банківського вкладу Актив прибутковий 0907/02-Ф від 07 вересня 2011 року, залишок коштів на рахунку НОМЕР_5 становить 5 474,49 дол. США та нараховані відсотки.

Визнано недійсним договір дарування 3/4 часток домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Засєдько Н. І. 31 серпня 2013 року, зареєстрований за 1132.

Визнано недійсним договір дарування 3/4 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1860 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Засєдько Н. І.

04 вересня 2013 року, зареєстрований за 1141.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Галицького районного нотаріального округу ЗасєдькоН. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 3/4 частки домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, від 31 серпня 2013 року, індексний номер 5466770.

Скасовано рішення приватного нотаріусу Галицького районного нотаріального округу ЗасєдькоН. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 3/4 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1860 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться по АДРЕСА_2, від 04 вересня 2013 року, індексний номер 5554921.

Скасовано рішення державного нотаріуса першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Івано-Франківського міського нотаріального округу Антонюк Л. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3, від 19 липня 2013 року, індексний номер 4147720.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на:

- домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2;

- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1860 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться по АДРЕСА_2;

- автомобіль марки Opel, модель Combo, випуску 2003 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, тип ТЗ - легковий, пасажирський - В, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- 1/2 частини квартири АДРЕСА_3;

- грошові вклади з процентами та компенсаціями за депозитними рахунками:

в ПАТ Ідея Банк - договір N90.00.109094 від 27 березня 2012 року. Залишок на рахунку станом на 01 серпня 2012 року становить 21 350,00 грн, сума нарахованих відсотків - 1 543,50 грн;

в ПАТ Ідея Банк - договір N90.00.117397 від 08 травня 2012 року. Залишок на рахунку станом на 01 серпня 2012 року становить 7 000,00 дол. США, сума нарахованих відсотків - 138,16 дол. США;

на компенсаційному рахунку НОМЕР_4 (залишок вкладу 3 368,40 грн) в ТВБ 10008/048 Івано-Франківського обласного управління Ощадного банку України;

банківський вклад в ПАТ КБ Актив-банк - договір строкового банківського вкладу Актив прибутковий 0907/02-Ф від 07 вересня 2011 року залишок коштів на рахунку НОМЕР_5 становить 5 474,49 дол. США та нараховані відсотки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підпис в актовому записі про шлюб не належить ОСОБА_10, що підтверджується висновком експерта від 18 червня 2014 року 09/03-259 та свідчить про відсутність ОСОБА_10 під час реєстрації шлюбу, а тому шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є неукладеним. Майно, що входить до складу спадщини, набуте не під час шлюбу, ОСОБА_6 не є спадкоємцем за законом першої черги, а тому не мала права на його спадкування та розпорядження. Ураховуючи, що ОСОБА_6 набула права власності на майно, подароване нею ОСОБА_7, на підставі свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності, що визнані недійсними, укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори дарування також підлягають визнанню недійсними. Ураховуючи наведене, а також те, що позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_10 та в установленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття власності, суд визнав за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права та надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам, а тому вважав зазначене судове рішення законним та обгрунтованим.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7 просила скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема не зазначили, яким вимогам закону не відповідають договори дарування, укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не надали належної оцінки тому, що зазначені договори дарування не порушують права

ОСОБА_4, оскільки їх предметом є майно, яке ОСОБА_6 законно набула у власність після смерті чоловіка ОСОБА_10

У жовтні 2017 року надійшли пояснення ОСОБА_6 до касаційної скарги, в яких остання просила касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначала, що висновок судів попередніх інстанції про відсутність ОСОБА_10 під час реєстрації шлюбу є лише припущенням, висновок експерта щодо належності підпису в актовому записі про шлюб іншій особі цей факт не підтверджує. Вона та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги, мають право на спадкове майно в рівних частках, а тому вимоги про визнання за ОСОБА_4 права власності на все спадкове майно задоволенню не підлягають.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу, у якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 не мала права на спадщину, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_10 є неукладеним, а тому видані на ім'я ОСОБА_6 свідоцтва про право власності та про право на спадщину є недійсними, як і укладені на їх підставі договори дарування, між нею та

ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_6 не мала права відчужувати майно, яке їй не належить.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційної скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне .

Судами попередніх інстанцій установлено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було зареєстровано 20 жовтня 2005 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, заповіт про розпорядження спадковим майном не залишив.

ОСОБА_4, як син померлого ОСОБА_10, та ОСОБА_6, яка на час відкриття спадщини перебувала у шлюбі з спадкодавцем, подали заяви про прийняття спадщини як спадкоємці першої черги за законом.

За заявою ОСОБА_6, державним нотаріусом першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Антонюк Л. І. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на підставі статті 63 Сімейного кодексу України (далі СК України). ОСОБА_4 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, не звертався.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 34 СК України визначено, що присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Відповідно до висновку експерта від 18 червня 2014 року 09/03-259 підпис від імені ОСОБА_10 у актовому записі про шлюб 1737 від 20 жовтня 2005 року виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою.

Згідно з вимогами статті 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Ураховуючи наведені норми сімейного законодавства та висновок експерта від 18 червня 2014 року 09/03-259, суди попередніх інстанцій, дійшли обгрунтованого висновку про те, що відсутність підпису ОСОБА_10 у актовому записі про шлюб свідчить про те, що він був відсутній при реєстрації шлюбу, а тому шлюб між ОСОБА_10 ОСОБА_6 є неукладеним.

Посилання ОСОБА_6 на необгрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про відсутність ОСОБА_10 під час реєстрації шлюбу є безпідставними, оскільки вона не надала жодного доказу на підтвердження його неправильності та неповноти.

Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Визнаючи недійсними свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, видані на ім'я ОСОБА_6, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що на час відкриття спадщини ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у зареєстрованому шлюбі не перебували, спільного господарства не вели, ОСОБА_6 не є спадкоємцем першої черги за законом, а відтак не має права на спадщину.

Щодо вимог про визнання недійсними договорів дарування, укладених між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що є предметом цих договорів, то суд виходить з наступного.

Судами установлено, що 31 серпня 2013 року між ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 було укладено договір дарування 3/4 частки домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2, а 04 вересня 2013 року між тими ж сторонами було укладено договір дарування 3/4 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1860 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться по

АДРЕСА_2.

Підставами виникнення у дарувальника права власності на майно за вказаними договорами дарування, зазначено: свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 липня 2013 року, зареєстроване в реєстрі за 2-702, свідоцтво про право власності від 18 грудня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за 2-2049, свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 липня 2013 року, зареєстроване в реєстрі за 2-705, та свідоцтво про право власності від

18 грудня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за 2-2047.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ураховуючи, що ОСОБА_6 не мала правових підстав набуття права власності на спірне майно після смерті ОСОБА_10, а відтак не мала права ним розпоряджатися, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про визнання недійсними договорів дарування, укладених між нею та

ОСОБА_7

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку передбаченого підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону. До Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Недійсність свідоцтв про право на спадщину, свідоцтв про право власності, укладених договорів дарування є правовою підставою для скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, а тому суди дійшли правильних висновків про задоволення в цій частині позовних вимог ОСОБА_4

Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_4, як спадкоємець померлого

ОСОБА_10 в установленому законом порядку звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, суди обгрунтовано визнали за ним право власності на спадкове майно.

Будь-яких доказів, які б спростовували правильність висновків судів попередніх інстанцій заявник не надав.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, з дотриманням вимог ЦПК України, повно і всебічно розглянули справу та правильно застосували норми матеріального права. Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо установлених обставин справи, та переоцінки доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі, виконання цього судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2016 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник