← Case law

Постанова in case no. 461/14209/14-ц

Касаційний цивільний суд Верховного Суду · 24.09.2018 · Supreme Court
full text from our database15 271 charactersall acts in the case →

About the act

Case no.
461/14209/14-ц
Date of the judgment
24.09.2018
Court
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Judge
Усик Григорій Іванович
Type of proceedings
Цивільне
Type of judgment
Постанова
Case category

Text of the judgment

Постанова

Іменем України

24 вересня 2018 року

м. Київ

справа 461/14209/14-ц

провадження 61-29207 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське АТП-14627 , Товариство з обмеженою відповідальністю Вердана , ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року у складі судді

Стрельбицького В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від

11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Крайник Н. П.,

Мікуш Ю. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське АТП-14627 (далі ТДВ Миколаївське АТП-14627 ), третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що 25 листопада 2011 року на зупинці маршрутного таксі по пр. Свободи у м. Львові, ОСОБА_6, працюючи на посаді водія маршрутного таксі у ТДВ Миколаївське АТП-14627 , керуючи маршрутним таксі марки БАЗ А079.14, реєстраційний номер НОМЕР_1, проявив неуважність і розпочав рух з незачиненими дверима, внаслідок чого вона випала з транспортного засобу, отримавши забій шийного відділу хребта, забій лівого кульшового суглобу з вираженим больовим синдромом та старий консолідований перелом човникоподібної кісточки лівої кисті зі зміщенням відламків. У зв'язку з отриманими під час дорожньо-транспортної пригоди травмами, вона з 26 листопада 2011 року по 24 грудня 2011 року та з 09 березня 2012 року по 19 березня 2012 року перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні. Загальна сума понесених нею витрат на відновлення здоров'я становить 7 678, 00 грн, з яких витрати на проведення обстеження та лікування складають 5 109,20 грн, витрати на санітарно-курортне лікування -

2 568,80 грн. Розмір моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, фізичного болю та страждань оцінила в сумі 17 000, 00 грн.

Під час розгляду справи замінено неналежного відповідача ТДВ Миколаївське АТП-14627 на належного ОСОБА_5

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого

2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7 678,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 6 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2016 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішенням Галицького районного суду

м. Львова від 25 лютого 2015 року задоволено, заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду. До участі у справі залучено співвідповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Вердана (далі ТОВ Вердана ), ОСОБА_5, ОСОБА_6

06 липня 2016 року позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути солідарно з ТДВ Миколаївське АТП-14627 , ТОВ Вердана , ОСОБА_5, ОСОБА_6 12 260, 49 грн на відшкодування майнової шкоди та 17 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Вердана на користь ОСОБА_4 19 260,49 грн на відшкодування майнової та моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У березні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Галицького районного суду

м. Львова з заявою про поворот виконання заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Галицького районного суду

м. Львова від 25 лютого 2015 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто на відшкодування майнової шкоди 7 678,00 грн та 6 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 293,60 грн судового збору. На виконання рішення суду в порядку примусового виконання, ним сплачено визначені зазначеним судовим рішенням кошти та виконавчий збір. 05 лютого 2016 року заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року у справі 461/14209/14-ц скасовано, до участі в розгляді справи залучено співвідповідача ТОВ Вердана , з якого рішенням Галицького районного суду

м. Львова від 29 вересня 2016 року стягнуто на користь ОСОБА_4

19 260,49 грн майнової і моральної шкоди, 293,60 грн судового збору та

2 638,38 грн судових витрат. Зазначеним судовим рішенням встановлено відсутність у нього обов'язку відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_4

Посилаючись на наведене, просив стягнути з ОСОБА_4, у порядку повороту виконання судового рішення, на його користь грошові кошти у розмірі

13 971,60 грн та виконавчий збір у розмірі 1 494,86 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року заяву ОСОБА_5 задоволено частково.

Допущено поворот виконання заочного рішення Галицького районного суду

м. Львова від 25 лютого 2015 року у справі 461/14209/14-ц. Стягнуто з

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 13 971,60 грн. та виконавчий збір у розмірі 1 494,86 грн. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 безпідставно стягнені кошти в сумі 15 466,46 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено виконання заочного рішення Галицького районного суду

м. Львова від 25 лютого 2015 року, яким з ОСОБА_5 на користь

ОСОБА_4 стягнуто 7 678,00 грн на відшкодування майнової шкоди,

6 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 293,60 судового збору. Оскільки зазначене заочне рішення скасовано, та у справі ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до заявника відмовлено, суд дійшов висновку, що заява про поворот виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року змінено, викладено другий абзац резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

Допустити поворот виконання заочного рішення Галицького районного суду

м. Львова від 25 лютого 2015 року у справі 461/14209/14-ц, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 кошти в розмірі 13 971,60 грн та зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 безпідставно стягнені кошти в розмірі 13 971,60 грн .

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість заяви про поворот виконання заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року. Разом з тим, вирішуючи питання про повернення сплаченого ОСОБА_5 виконавчого збору, суд першої інстанції не звернув увагу, що у розумінні статей 380, 381 ЦПК України 2004 року виконавчий збір не є коштами, які підлягають поверненню у порядку повороту виконання рішення.

У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, у якій заявник просив скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема суди не звернули увагу, що питання про поворот виконання рішення суду вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, а не суд першої інстанції, який має право вирішити зазначене питання лише у випадку, якщо після виконання рішення суду скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено у меншому розмірі. Посилаючись на зазначене, заявник вважала, що оскаржувані судові рішення є незаконними.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

23 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані ухвали попередніх інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Судами попередніх інстанцій установлено, що заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7 678,00 грн майнової шкоди, 6 000,00 грн моральної шкоди та 293,60 грн судового збору.

На виконання рішення суду в порядку примусового виконання ОСОБА_5 сплатив грошові кошти в сумі 15 466,46 грн, що підтверджується копією квитанції від 09 грудня 2015 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2016 року скасовано заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року. До участі в розгляді справи залучено співвідповідача ТОВ Вердана .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2016 року з ТОВ Вердана на користь ОСОБА_4 стягнуто 19 260,49 грн майнової та моральної шкоди, 293,60 грн судового збору та 2 638,38 грн судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог, в тому числі й до ОСОБА_5, відмовлено. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .

Згідно із частинами першою та другою статті 380 ЦПК України 2004 року питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Відповідно до частини першої статті 381 ЦПК України 2004 року якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебувала справа.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року

13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

Ураховуючи наведене, положення статей 380, 381 ЦПК України 2004 року, які передбачають поворот виконання рішення, необхідно розглядати як повернення (виконання) особою, на користь якої відбулось виконання у подальшому скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, якою було здійснено таке виконання.

Проаналізувавши встановлені обставин справи та надавши їм належну правову оцінку, суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 380, 381 ЦПК України 2004 року, обгрунтовано виходили з того, що за наявності рішення суду, яким скасовано рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, та ух валено нове рішення, яким у задоволенні вимог

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено , у суду є всі правові підстави для задоволення заяви про поворот виконання заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2015 року.

Апеляційний суд, змінюючи ухвалу суду першої інстанції, обгрунтовано зазначив, що виконавчий збір, сплачений ОСОБА_5, не є коштами, які отримані на виконання судового рішення, а тому не можуть повертатися у порядку повороту виконання рішення, а відтак з ОСОБА_4 на користь заявника підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 13 971,60 грн.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій та власного тлумачення скаржником вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

The source is the Unified State Register of Court Judgments. Court judgments are open (the Law on Access to Court Judgments), and the acts themselves are official documents not subject to copyright. We do not edit the text and we add no assessments to it.

Check against the register ↗