Постанова in case no. 629/4322/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

Київ

справа 629/4322/16-а

адміністративне провадження К/9901/17316/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області на ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду у складі судді Бершова Г.Є. від 10 січня 2017 року та від 24 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2, позивач) звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі також - Управління, відповідач, скаржник), у якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні та невиплаті пенсії їй як державному службовцю; зобов'язати Управління призначити та здійснити їй виплату пенсії як державному службовцю з 01 січня 2015 року з врахуванням заробітної плати, яку вона отримує на час звернення.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано для розгляду до Близнюківського районного суду Харківської області.

Постановою Близнюківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу Управління на постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана скарга не відповідає вимогам частини шостої статті 187 КАС України, а саме до неї не було долучено документ про сплату судового збору.

У встановлений термін вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки не були усунуті, проте 18 січня 2017 року від Управління надійшло клопотання, в якому останнє просило звільнити від сплати судового збору.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що з 01 січня 2017 року Пенсійний фонд та його органи звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 18 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року 1774-VIII, яким внесено зміни в Закон України "Про судовий збір" щодо звільнення органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору, набрав чинності з 01 січня 2017 року, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху винесена 10 січня 2017 року та надано строк для сплати судового збору до 26 січня 2017 року (10 днів з моменту отримання ухвали), тобто після набрання чинності норми, якою ПФУ звільняється від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання, а апеляційну скаргу повернуто Лозівському об'єднаному Управлінню Пенсійного фонду України Харківської області на підставі частини третьої статті 108 та частини третьої статті 189 КАС України.

Відповідач, не погоджуючись з ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та від 24 січня 2017 року, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, просить їх скасувати.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що з 01 січня 2017 року Пенсійний фонд та його органи звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 18 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року 1774-VIII, яким внесено зміни в Закон України "Про судовий збір" щодо звільнення органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору, набрав чинності з 01 січня 2017 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху надано строк для сплати судового збору до 26 січня 2017 року, тобто і на момент винесення ухвали десятиденний строк для сплати судового збору припадає на період дії норми, якою органи Пенсійного фонду України звільняються від сплати судового збору. КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тому, з 01 січня 2017 року у Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області відсутній обов'язок щодо сплати судового збору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі 629/4322/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

З моменту відкриття касаційного провадження Вищим адміністративним судом України не було вжито жодних реальних процесуальних дій, спрямованих на розгляд даної касаційної скарги.

Пунктом 6 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положеннями пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 17 квітня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу скаргу Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області на ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та від 24 січня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Заперечень на касаційну скаргу Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області не надходило.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини третьої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, а саме така апеляційна скарга залишається без руху.

Згідно з частиною третьою статті 108 та частиною третьою статті 189 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 87 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 88 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року 3674-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) (далі - Закон 3674-VI).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 8 Закону 3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень), та статтею 8 Закону 3674-VI, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.

Верховний Суд зазначає, що питання порядку сплати судового збору вирішується відповідно до закону, чинного на момент вчинення стороною певної процесуальної дії (апеляційна скарга датована 22 грудня 2016 року та отримана судом 27 грудня 2016 року) та в подальшому не підлягає зміні у зв`язку із зміною законодавства, що повною мірою узгоджується із принципом правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив апеляційну скаргу Управління без руху та в подальшому у зв'язку з неусуненням встановлених недоліків повернув її апелянту.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26 липня 2005 року зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, прийняв рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі судові рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лозівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області залишити без задоволення.

Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко