Постанова in case no. 805/48/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2018 року

Київ

справа 805/48/17-а

адміністративне провадження К/9901/36541/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ОДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (колегія у складі суддів: Г.М. Міронова, Т.Г. Арабей, І.В. Геращенко)

у справі 805/48/17-а

за позовом Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення коштів у розмірі податкового боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОДПІ звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якому просила стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 податковий борг по штрафним (фінансовим) санкціям за порушення вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 17000 грн. 00 коп. до державного бюджету.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що у відповідача виник податковий борг, у зв'язку із несвоєчасною сплатою узгодженого грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених за порушення вимог законодавства України в частині роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пива).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Троянова О.В.) позовну заяву задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету податковий борг: зі сплати фінансових санкцій у сумі 17000 грн. 00 коп.; зі сплати фінансових санкцій у сумі 1 грн.

Задовольняючи позовну заяву, суд зазначив, що відповідач у встановленому законом порядку не вжив заходів щодо погашення в добровільному порядку узгодженого податкового зобов'язання .

Натомість Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 14.06.2017, надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню (щодо його форми), яким до відповідача були застосовані фінансові санкції за порушення вимог законодавства України в частині роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пива), рішення суду першої інстанції скасував та відмовив ОДПІ у задоволені позову.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Вказується, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що предметом позовної заяви був спір про стягнення з відповідача узгодженого податкового боргу, визначеного відповідною вимогою, яка прийнята у зв'язку із своєчасним невиконанням податкового повідомлення-рішення, що винесено у чіткій відповідності до приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Від відповідача відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.2016 ОДПІ проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за наслідками якої складено акт від 29.06.2016 року 821/05/33/40/НОМЕР_1, де виявлено порушення нею вимог статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року 481/95-ВР (далі - Закон 481/95-ВР), в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв - пивом, без наявності ліцензії.

У зв'язку із чим, позивачем 29.06.2016 винесено податкове повідомлення-рішення 0000114000, яким застосовано до відповідача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000 грн. 00 коп., що ним було отримане особисто 29.06.2016.

Також судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2016 ОДПІ на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 направлено податкову вимогу 39460-17, що на думку позивача свідчить про наявність у відповідача податкового боргу, що слугувало підставою для його звернення до суду із позовом про його стягнення у розмірі 17000 грн. 00 коп.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача, вважає висновки судів попередніх інстанції, які слугували підставою для постановлення різних за змістом судових актів передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції чинний на час звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.3 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Аналізуючи наведені положення ПК України, Верховний Суд зазначає, що у ОДПІ виникає право на стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, коштів у сумі 17000 грн. 00 коп., після того як дана сума податкового зобов'язання буде узгодженою та своєчасно нею несплаченою.

Вказаним обставинам суди попередніх інстанцій не надали правого значення. Зокрема судами не була досліджена вимога від 27.07.2016 39460-17, згідно якою станом на дату її винесення у відповідача рахується податковий борг на суму 1353 грн. 93 коп., натомість податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 0000114000 (винесене раніше ніж вказана вимога) контролюючий орган визначив до відповідача штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону 481/95-ВР у сумі 17000 грн. 00 коп.

Щодо наявності узгодженості вказаного податкового зобов'язання, - штрафної санкції, визначеної контролюючим органом, суди не дослідили обставин відсутності з боку відповідача зауважень в акті проведеної перевірки від 29.06.2016 821/05/33/40/НОМЕР_1 в частині виявлених порушення, та пояснень ОСОБА_2, що були адресовані Начальнику ОДПІ від 24.06.2016 (а.с.43), де вона вказує на необізнаність законодавчого обов'язку оформлення ліцензії для роздрібної торгівлі алкогольними напоями - пивом.

Однак, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що предметом даного судового розгляду може бути лише оцінка обставин по наявності чи відсутності у позивача податкового боргу. Натомість питання законності нарахування податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням 0000114000 від 29.06.2016, яким, згідно позовної заяви ОДПІ є своєчасно несплачені фінансові санкції, не підлягає дослідженню в рамках цієї справи, що помилково зробив суд апеляційної інстанції.

Також, є помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Волнованського районного суду Донецької області від 08.09.2016, якою адміністративну справу стосовно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, так як за змістом дане судове рішення вказує про нездійснення правопорушником (ОСОБА_2К.) господарської діяльності. Оцінка обставин щодо реалізації ОСОБА_2 алкогольних напоїв - пива без наявності відповідної ліцензії вказаний судовий акт не містить, що в розумінні статті 72 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) не є підставою, яка звільняє від доказування в цій справі за позовною заявою ОДПІ про стягнення податкового боргу.

Крім того, суд першої інстанції, в порушення частини другої статті 11 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) розглянув дану справу поза межами доводів позовної заяви, не зазначивши в своєму рішення мотивів даної необхідності. А саме, згідно із прохальної частини позовної заяви ОДПІ просила стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 податковий борг по штрафним (фінансовим ) санкціям за порушення вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 17000 грн. 00 коп. до Державного бюджету України. Натомість суд першої інстанції задовольнивши позов повністю стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету податковий борг: зі сплати фінансових санкцій у сумі 17000 грн. 00 коп.; зі сплати фінансових санкцій у сумі 1 грн.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частин першої та другої статті 69 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Враховуючи положення наведених норм, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції розглянув справу поза межами позовної заяви не надавши оцінку наявності податкового боргу у відповідача в розмірі 17000 грн. 00 коп., щодо стягнення якого позивач звернувся до суду, що не виправлено судом апеляційною інстанції, який при цьому надав оцінку лише щодо законності визначеного відповідачу податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди попередніх апеляційній допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду