Постанова in case no. 643/5230/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа 643/5230/16-а

адміністративне провадження К/9901/21207/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 643/5230/16-а

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановленої 20 січня 2017 року у складі судді Загородній Ф.А. -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2017 року позивач звернулася до суду касаційної інстанції із заявою про повернення судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги в розмірі 1378,00 грн., перерахованого згідно квитанції 0.0.661417666.2 від 30 листопада 2016 року.

Заяву мотивовано тим, що ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент винесення ухвали, далі - КАС).

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про повернення сплаченої суми судового збору за подачу касаційної скарги на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі 643/5230/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення мотивоване тим, що сплачений судовий збір повертається у разі відмови судом першої інстанції у відкритті провадження у справі, а не касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки, у такому випадку справа по суті заявлених позовних вимог судом не розглядається.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) подала до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року у справі 643/5230/16-а.

Ухвалою Верховного Суду України від 06 квітня 2017 року відкрито провадження у справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом зі справою передано до Верховного Суду.

Як на приклад неоднакового правозастосування норм матеріального права заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року (справі К/800/34327/16), від 27 грудня 2016 року (справа К/800/33216/16) та від 29 грудня 2016 року (справа К/800/32709/16), у яких касаційний суд постановив рішення про повернення судового збору на підставі винесених ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" 3674-VI (в редакції на момент винесення оскаржуваної ухвали) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з частиною п'ятою статті 214 КАС суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо: справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; справа не переглядалася в апеляційному порядку; є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення; є ухвала про відмову у задоволенні касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення; касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає, що відмова у відкритті провадження касаційним судом має свої відмінності.

За змістом пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має дати оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.

Такі дії судді не є суто процесуальними діями, перелік яких міститься в інших пунктах частини першої статті 7 Закону 3674-VI та інших пунктах частини п'ятої статті 214 КАС, і потребують оцінки обґрунтованості наведених у касаційній скарзі доводів порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Натомість, відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 5 ст. 214 КАС суд касаційної інстанції вчиняє суто процесуальні дії, які не передбачають надання оцінки наведеним у касаційній скарзі доводам та порівняння їх із висновками судів, викладеними судових рішеннях.

За загальним змістом частини першої статті 7 Закону 3674-VI судовий збір повертається у випадку, коли настали процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті й оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі 643/5230/16-а на підставі п. 1 ч. 5 ст. 214 КАС, суд касаційної інстанції покликався на те, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався в порядку скороченого провадження, рішення суду апеляційної інстанції у даній справі є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Таким чином, в даному випадку суд касаційної інстанції не давав оцінки наведеним у касаційній скарзі доводам, не порівнював їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та не вирішував питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даній справі касаційний суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для повернення судового збору, а тому ухвала від 20 січня 2017 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

За правилами пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII, статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року скасувати та постановити нову.

Заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1378 грн. (тисячу триста сімдесят вісім гривень), що був сплачений згідно наданої квитанції 0.0.661417666.2 від 30 листопада 2016 року.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

____________________

____________________

____________________

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду