Постанова in case no. 756/6141/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа 756/6141/16-а

адміністративне провадження К/9901/6994/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 756/6141/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановленої 4 серпня 2016 року суддею Кравцовим О.В., -

ВСТАНОВИВ :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області від 24 грудня 2015 року 94-4-VIІ Про розгляд заяв громадян в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 14 згідно графічного матеріалу до клопотання (заяви) 1, зареєстрованого у раді за вх. М-2437 від 26 листопада 2015 року, у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

зобов'язати Бучанську міську раду Київської області повторно розглянути вказане клопотання (заяву) 1.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року скасовано ухвалу суду першої інстанції, а справу направлено до Оболонського районного суду м. Києва для продовження розгляду. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2016 року, в якій скаржник ставить питання про скасування вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України та направлення справи до суду касаційної інстанції для розгляду.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом зі справою передано до Верховного Суду.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних й тих самих норм процесуального права позивач послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року (справа К/800/6641/15) у якій цей суд за аналогічних обставин вказав, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано ухвалив додаткове судове рішення з питань розподілу судових витрат, хоча і не вирішив спір по суті позовних вимог.

В аспекті заявлених вимог суд дійшов висновку про існування неоднакового застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, і в контексті фактичних обставин, на підставі яких було ухвалено оскаржене рішення суду касаційної інстанції, дійшов висновку про таке.

Питання розподілу судових витрат (в редакції закону, який діяв на момент постановлення рішення) були врегульовані положеннями статті 94 КАС.

Згідно з частинами першою, шостою цієї статті якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У цій справі суд апеляційної інстанції ухвалою від 05 липня 2016 року не змінив рішення суду першої інстанції і не прийняв нового, а скасував ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року із направленням справи до суду тієї самої інстанції для продовження розгляду.

Крім того, частиною 1 статті 139 КАС України (у чинній редакції) встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 цієї статті визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положення частини 6 статті 139 КАС України кореспондуються з частиною 6 статті 94 КАС України (в редакції до 15.12.2017), відповідно до якої якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, за законом ухвалення такого рішення, як направлення справи для продовження розгляду, унеможливлює вирішення питання про розподіл судових витрат.

За таких обставин, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС України у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Також, з аналогічних вищевикладеним підставам, не підлягає задоволенню клопотання позивача, порушене у поданій заяві про перегляд судового рішення, щодо вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками вирішення по суті цієї заяви.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

____________________

_____________________

_____________________

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду