Постанова in case no. 360/1378/16-к

Постанова~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Іменем України

05 червня 2018 р.

м. Київ

справа ~ 360/1378/16-к~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ провадження 51-2329км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~ ~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів: ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~за участю секретаря~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ судового засідання~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~ ОСОБА_5 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ засудженого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

розглянув у закритому судовому засіданні ~касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Бородянського районного суду Київської області від~31~серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22~червня 2017 року у~кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за~ ~12016110120000554, за~обвинуваченням

ОСОБА_6 , ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілля Володимирецького району Рівненської області, жителя~ АДРЕСА_1 , ~громадянина України, раніше~не~судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 31~серпня 2016~року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 6 років.

Термін відбування покарання визначено рахувати з дня затримання 09 червня 2016~року; строк попереднього ув`язнення з 09 червня 2016~року до 31 серпня 2016 року зараховано у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року вирок залишено без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 01 вересня 2016~року по 22 червня 2017 року зараховано у строк відбування покарання з~розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що він, 07 червня 2016 року в~період з 01-ї до 04-ї год, знаходячись за місцем проживання у будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив розпусні дії відносно малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить вимогу про~ скасування судових рішень відносно нього та закриття кримінального провадження у~зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України. Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушення вимог кримінального процесуального закону. Засуджений зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки доказам у~кримінальному провадженні та не звернули уваги, що такі докази не доводять його винуватість у кримінальному правопорушенні, а натомість свідчать про відсутність події злочину. Крім того, зазначає, що~судом не було встановлено дійсні обставини справи, не доведено сексуальний характер його дій, що вказує на відсутність складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказує на те, що показання представника потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є~недопустимими доказами, оскільки є показаннями з чужих слів, а саме зі слів потерпілої ОСОБА_8 , а інші докази є неналежними, оскільки не містять даних, які підлягають доказуванню. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на~припущеннях.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить вимогу про скасування судових рішень відносно засудженого ОСОБА_6 . Вказує на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушення вимог кримінального процесуального закону. Посилається на упередженість суду, який фактично поклав на ОСОБА_6 обов`язок доказування своєї невинуватості. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у~кримінальному провадженні з точки зору їх допустимості і~належності, а також достатності для доведення винуватості засудженого. Вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою наведені порушення, а, крім того, формально розглянув кримінальне провадження, оскільки послався в~ухвалі на окремі докази, які безпосередньо не досліджував в судовому засіданні. Також апеляційний суд не звернув уваги на недопустимість доказу - відеозапису допиту ОСОБА_6 як підозрюваного, оскільки саме фіксування здійснено не слідчим, а також у відсутність захисника,~ проведення цієї слідчої дії не було внесено до реєстру матеріалів досудового розслідування і не було відкрито стороні захисту, цей доказ не досліджувався судом першої інстанції. ~Захисник вважає, що досліджені судом докази свідчать про відсутність події злочину. Крім того, зазначає, що~судом не було встановлено дійсні обставини справи, не доведено сексуальний характер його дій, що вказує на відсутність складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказує на те, що~показання представника потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є~недопустимими доказами, оскільки є показаннями з~чужих слів, а саме зі слів потерпілої ОСОБА_8 , а інші докази є~неналежними, оскільки не містять даних, які підлягають доказуванню. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений підтримав доводи касаційних скарг та~вважав, що судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю.

Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг та~вказувала на~необхідність залишення судових рішень без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та~процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про~достовірність того чи іншого доказу.~

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. ~

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

З матеріалів кримінального провадження видно, що доводи касаційних скарг засудженого та захисника про незаконність вироку відносно ОСОБА_6 аналогічні доводам, на які вони посилалися в своїх апеляційних скаргах.

Спростовуючи доводи апеляційних скарг засудженого та захисника щодо необгрунтованості засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 156 КК України, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_6 .

Погоджуючись із висновками місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні розпусних дій відносно малолітньої особи за встановлених судом обставин, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що вина засудженого підтверджується показаннями потерпілої, свідків, даними протоколів, висновками експертиз, іншими доказами. З цим висновком погоджується і суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Хоча суд апеляційної інстанції помилково послався в ухвалі на DVD-диск, що містить відеозапис із допитом ОСОБА_6 як підозрюваного, який відповідно до положень ч. 4 ст. 95 КК України не може бути використаний як доказ у~кримінальному провадженні, його висновок про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції є правильним.

Зокрема, суд першої інстанції обгрунтовано приділив особливу увагу показанням малолітньої потерпілої, наданим нею під час її допиту слідчим суддею в порядку ч. 1 ст. 225 КПК України та під час судового слідства за участю педагога-психолога, оскільки у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи саме показання потерпілого нерідко відіграють вирішальну роль.~

Оцінивши ці показання у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, суд правильно дійшов висновку про те, що хоча потерпіла в силу свого віку не~усвідомлювала характер злочинних дій ОСОБА_6 , що посягали на~її~статеву недоторканість, однак детально описала дії засудженого.

Правдивість показань потерпілої підтверджуються й іншими доказами. Зокрема,~ висновком комісійної судово-психологічної експертизи 244 від 22.06.2016 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 внаслідок свого малолітнього віку може і здатна правильно сприймати лише зовнішню, фактичну сторону обставин, що мають значення по справі, та давати щодо них відповідні показання; вона не могла внаслідок свого малолітнього віку розуміти зміст і значення скоєних відносно неї~ дій та чинити опір при посяганні на її статеву недоторканість; вона не виявляє ознак підвищеного~ впливу зі сторони емоційно-значимих для неї осіб; їй не притаманні такі індивідуально-психологічні особливості, які б мали вплив на її поведінку під час скоєння відносно неї правопорушення, в тому числі і схильності до вираженого фантазування.

З показань представника потерпілої ОСОБА_9 і свідка ОСОБА_11 видно, що одразу ж після події злочину потерпіла розповіла їм про те, що ОСОБА_6 роздягнув її та показувала, як він торкався її в області статевих органів та робив боляче своїм животом, про що потім просив не розповідати мамі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є~допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

З урахуванням того, що в цьому кримінальному провадженні потерпілою є~чотирирічна дитина, суд обґрунтовано, згідно із зазначеною нормою процесуального закону визнав дані, що були отримані завдяки цим показанням допустимими доказами.

Провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні розпусних дій відносно малолітньої особи . Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи.

~Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.

На думку колегії суддів, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були досліджені у суді першої інстанції, доходимо висновку, що існує єдина версія, якою розумна і~безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні~ кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд правильно встановив обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Дії засудженого правильно кваліфіковані за~ч. 2 ст. 156 КК України.

~Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії. Вирок суду є законним, обґрунтованим та за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Покарання призначене засудженому відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України. З урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, даних про особу винного, конкретних обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку про можливість обрання засудженому покарання у розмірі, наближеному до мінімального, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 156 КК України. Таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нового злочину.

При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені доводи, які були зазначені в апеляційних скаргах засудженого та захисника, та прийнято рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та~неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б впливали на~обгрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_6 , судами першої та~апеляційної інстанції у кримінальному провадженні допущено не було.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI~ Перехідні положення КПК України та 3 Закону України ~2147-VIII від 03.10.2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Бородянського районного суду Київської області від~31~серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22~червня 2017 року ~відносно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і~оскарженню не підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3

~