Постанова in case no. 501/1492/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа 501/1492/16-а

адміністративне провадження К/9901/6878/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 (колегія суддів у складі: Жука С.І., Потапчука В.О., Семенюка Г.В.) у справі 501/1492/16-а за позовом ОСОБА_4 до інспектора 4-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Сіренка Дмитра Костянтиновича про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 4-ої роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Сіренка ~ ~ Д.К. , в якому просив: визнати протиправними дії (рішення) інспектора патрульної поліції при ухваленні постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 557497 від 10.06.2016; визнати недійсною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення та справу закрити за відсутністю складу такого правопорушення.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 29.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії (рішення) інспектора патрульної поліції при ухваленні постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 557497 від 10.06.2016; скасовано постанову серії ПС2 557497 від 10.06.2016 у справі про адміністративне правопорушення; провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2016 інспектором патрульної поліції відносно ОСОБА_4 було складено постанову ПС2 557497 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідно до змісту постанови, позивач 10.06.2016 о 12:10 годині, керуючи транспортним засобом HYNDAI, державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Миколаєві, порушив вимоги дорожнього 3.34 додатку 1 до Правил дорожнього руху.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність адміністративного правопорушення в діях позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення по справі. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача обов'язку складати протокол про адміністративне правопорушення під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, зазначає, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, а тому позовні вимоги про закриття провадження у справі не могли бути задоволені.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав до часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При оформленні поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, вони користуються вимогами КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 1395 (далі - Інструкція 1395).

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною четвертою статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Згідно частини першої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частинами дев'ятою, одинадцятою розділу третього Інструкції 1395 встановлений порядок розгляду інспектором адміністративної справи (у тому числі і на місці виявлення правопорушення): розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при розгляді справи на місці затримання транспортного засобу інспектором поліції був заслуханий лише ОСОБА_4, який заперечував факт порушення правил дорожнього руху. Такі пояснення давали підстави до вчинення з боку інспектора дій, направлених на встановлення об'єктивної істини шляхом дослідження додаткових джерел доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративною відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Однак, жодних інших дій, які б встановлювали наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях позивача, інспектором не виконано.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій протиправними та скасування постанови серії ПС2 557497 від 10.06.2016 підлягають задоволенню.

Посилання касатора на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що у разі незгоди особи з адміністративним стягненням, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення та на неврахування судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє як такі, що не призвели до неправильного вирішенням судами справи.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що після обов'язкового складення протоколу розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови можливе тільки за місцем його вчинення, а саме за адресою, де розташоване Управління патрульної поліції у м. Миколаєві, оскільки в тексті оскаржуваного рішення такі висновки відсутні.

Разом з тим, перевіряючи правильність висновку суду апеляційної інстанції про залишення без змін постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 29.06.2016 в частині задоволення позовних вимог про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, згідно із пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Однак, даний спір, згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017), є спором фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (акту індивідуальної дії) та не є справою про адміністративне правопорушення.

Отже, у справах про адміністративні правопорушення судом перевіряється правомірність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким було здійснено притягнення особи до адміністративної відповідальності, та приймається відповідне рішення щодо правомірності/протиправності таких дій (бездіяльності) та наявності правових підстав для скасування вказаного рішення.

Водночас, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки вирішення такого питання, у відповідності до змісту статті 247 КУпАП, належить до дискреційних повноважень відповідного суб'єкта влади.

Враховуючи наведене та те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 29.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі 501/1492/16-а в частині задоволення позовних вимог про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У решті ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі 501/1492/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: В.М. Бевзенко

О.В. Білоус