Постанова in case no. 2-а-233/08

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа 2а-233/08

Провадження 11-269зва18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бондар О. А.,

заявника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року (у складі суддів Амєліна С. Є., Кобилянського М. Г., Юрченка В. В.) у справі 2а-233/08 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди з підстави, визначеної п. 3 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),

УСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до Комсомольського районного суду м. Херсона з позовом до Міністерства оборони України, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- зобов'язати виплатити грошове забезпечення за період з 01 травня 2004 року по 29 січня 2006 року;

- стягнути одноразову грошову винагороду за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну за 2004 - 2005 роки; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2005 рік; грошову винагороду за тривалу безперервну військову службу; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2005 рік; грошову компенсацію вартості речового забезпечення та норм харчування;

- провести індексацію грошового забезпечення з 01 травня 2004 року по 29 січня 2006 року;

- зарахувати період служби з 01 січня 2004 року по 25 грудня 2005 року в пільговому обчисленні;

- відшкодувати моральну шкоду.

Комсомольський районний суд м. Херсона постановою від 10 лютого 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 квітня 2010 року постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 лютого 2009 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

13 березня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3, у якій він порушив питання про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року у справі 2а-233/08 на підставі п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України ( у редакції Закону 2147-VIII), у зв'язку з установленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. Просив скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позов.

Обґрунтовуючи вимоги своєї заяви, ОСОБА_3 посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 14 грудня 2017 року у справі Краснякови та інші проти України (заява 3011/06), у якому ЄСПЛ констатував порушення Україною п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) з огляду на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту та визнав прийнятними скарги, у тому й числі скаргу ОСОБА_3

У судовому засіданні заявник підтримав заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами та просив її задовольнити з викладених у ній мотивів.

Міністерство оборони України відзив на заяву не подало, до суду не з'явилось, належним чином було повідомлене про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, перевіривши викладені доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

Законом від 17 липня 1997 року 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (ст. 1 Конвенції).

Реалізація таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - Закон 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України.

З огляду на наведене та згідно зі ст. 46 Конвенції й ст. 2 Закону 3477-IV Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.

За ст. 41 Конвенції якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

З визначення, наведеного у ст. 1, а також зі змісту гл. 3 Закону 3477-IV вбачається, що рішення ЄСПЛ може бути виконане шляхом: виплати стягувачеві грошової компенсації (відшкодування), вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та/або вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі ст. 10 Закону 3477-IV додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні Суду.

Цією ж нормою права передбачено, що відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 19 січня 2000 року R (2000) 2 Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо:

- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- коли рішення Суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Міністерство юстиції України надало копію рішення ЄСПЛ у справі Краснякови та інші проти України разом з його автентичним перекладом українською мовою.

З матеріалів справи, рішення ЄСПЛ у справі Краснякови та інші проти України та додатків до нього вбачається, що 14 грудня 2010 року ОСОБА_3 подав до ЄСПЛ заяву ( 675/11), у якій скаржився, зокрема, на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

14 грудня 2017 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі Краснякови та інші проти України (далі - Рішення), у якому констатував порушення Україною, в тому числі і щодо ОСОБА_3, п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю цивільного провадження.

У мотивувальній частині Рішення ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (рішення у справі Фридлендер проти Франції (Frydlender v. France), заява 30979/96) . У справі Красношапка проти України ( 23786/02 від 30 листопада 2006 року ) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються в цій справі (п. 9 і 10 Рішення).

Крім того, ЄСПЛ указав, що, розглянувши всі наявні матеріали, не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику із цього питання ЄСПЛ констатував, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною і не відповідала вимозі розумного строку , а також, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг (п. 11 та 12 Рішення).

Із цих підстав ЄСПЛ оголосив прийнятними скарги, у тому числі скаргу ОСОБА_3, щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Постановив, що ці скарги свідчать про порушення п. 1 ст. 6 і ст. 13 Конвенції та зобов'язав державу-відповідача сплатити заявникам суми, зазначені в додатку до Рішення (п. 3 - 5 резолютивної частини Рішення).

Як убачається з додатка до Рішення, ОСОБА_3 (заява 675/11) присуджено 900 євро як відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат.

З огляду на прийняття ЄСПЛ Рішення ОСОБА_3 просить переглянути ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року у справі 2-а-233/08 з подальшим її скасуванням та прийняттям нового рішення про задоволення його позову.

За правилами п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України рішення суду може бути переглянуте в разі встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

Водночас у розумінні ст. 10 Закону 3477-IV повторний розгляд справи є засобом для забезпечення відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.

Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише у випадку, якщо такий перегляд забезпечить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

У випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог розумності строку розгляду справ та відсутності ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв'язку із чим ОСОБА_3 було присуджено компенсацію на відшкодування моральної й матеріальної шкоди, судових та інших витрат в розмірі 900 євро.

При цьому Рішення не містить указівок на порушення національними судами при розгляді справи ОСОБА_3 положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні Рішення, тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваного судового рішення.

Наслідки судового рішення Вищого адміністративного суду України не пов'язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв' язку з недотриманням правила розумного строку розгляду .

Таким чином, ураховуючи встановлене в Рішенні порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судового рішення, оскільки можливість його перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень. Повторний же розгляд справи не відновить порушеного права заявника на розгляд справи протягом розумного строку, а також права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У цій справі обов'язок держави виплатити ОСОБА_3 компенсацію в розмірі 900 євро є справедливою сатисфакцією за встановлені Рішенням порушення Конвенції.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 344, 356, 359, 361, 368, 369 КАС України (у редакції Закону 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2014 року у справі 2-а-233/08 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

Повний текст постанови суду складено 25 травня 2018 року.