Постанова in case no. 199/3599/17 (2-а/199/152/17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа 199/3599/17 (2-а/199/152/17)

адміністративне провадження К/9901/15619/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 199/3599/17 (2-а/199/152/17)

за позовом ОСОБА_1 до інспектора другого батальйону шостої роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Нестеренка Сергія Васильовича про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року , ухвалену у складі головуючого суді - Скрипник О.Г. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, прийняту колегією суддів у складі головуючого судді - Олефіренко Н.А., суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора другого батальйону шостої роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Нестеренка Сергія Васильовича, в якому просив визнати протиправними дії інспектора другого батальйону шостої роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Нестеренка Сергія Васильовича в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА 101298, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

2. В обґрунтування позову зазначив, що 20.05.2017 року інспектором другого батальйону шостої роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Нестеренко С.В. стосовно нього було винесено постанову серії ЕАА 101298 в справі про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

З цього приводу позивач пояснив, що дійсно рухався у автомобілі НОМЕР_1 по вул. Набережна Заводська у м. Дніпро в сторону центру зі швидкістю близько 40-50 км на годину та, під'їжджаючи до світлофору в районі будинку 13 приблизно за 30-40 метрів, звернув увагу на сигнал світлофора, який був зеленим, тобто дозволяв проїзд. Під'їхавши до світлофору приблизно за 10-15 метрів, позивач, подивившись вгору, помітив, що на світлофорі загорілось жовте світло. Враховуючи те, що за ним рухались інші автомобілі, а дорогу могли переходити пішоходи, він не здійснив різкого екстреного гальмування з метою уникнення порушення безпеки дорожнього руху, однак, знизивши швидкість до 30 км, продовжив рух (маневр) далі.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач проїхав на жовтий сигнал, що забороняє рух, чим порушив п.8.10 ПДР, а тому відповідачем правомірно притягнуто його до відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишив без задоволення, а постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року - без змін.

6.Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що водій ОСОБА_1 не заперечував факту порушення частини 2 статті 122 КУпАП та не спростовував обставини, викладені в оскаржуваній постанові, лише зазначив, що не було ніяких перешкод для нього продовжувати далі рухатися. Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 вересня 2017 року відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року.

9. Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав .

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

11.1. Відповідно до пункту 8.11 Правил дорожнього руху України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

11.2. Оскаржувана постанова складена з порушенням вимог, встановлених статтею 283 КУпАП, зокрема, вона: не містить відомостей про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитись із зображенням чи відеозаписом адміністративного правопорушення; не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис; складена на бланку, що носить назву Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі .

11.3. Фіксацію порушення здійснено відповідачем на нагрудну відеокамеру, яка не є спеціальним технічним засобом, що використовується в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення фіксування порушень Правил дорожнього руху.

11.4. Надані на огляд суду відеоматеріали не містять запису вчинення позивачем правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

11.5. Відповідно до статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Разом з тим, позивач не є власником автомобіля НОМЕР_1, а тому не може бути притягнутий до відповідальності.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 20.05.2017 року інспектором другого батальйону шостої роти Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Нестеренко С.В. стосовно позивача винесено постанову серії ЕАА 101298 у справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено що 20.05.2017 о 10-39 водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки Sonata д/н НОМЕР_1, рухаючись в м. Дніпрі по вул. Набережна заводська 13, проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. ґ ПДР Порушення проїзду на заборонний жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів .

13. За такі дії позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14.Конституція України.

14.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України.

15.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15.2. Пункт 19 статті 4. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

15.3. Стаття 5. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

15.4. Стаття 19. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

15.5. Стаття 341. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15.7. Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

16. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

16.1. Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

16.2. Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

16.3. Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

16.4. Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

16.5. Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

16.6. Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

16.7. Стаття 279. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

17.Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року 1395.

17.1. Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

17.2. Пункт 9 розділу ІІІ. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

18. Закону України Про дорожній рух .

18.1. Стаття 16. Водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

18.2. Стаття 41. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

19.Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. 1306.

19.1. Пункт 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

19.2. Пункт 1.9. Особи (далі ПДР України), які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

19.3. Пункт 8.7.3. ґ Сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

19.4. Пункт 8.10. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

19.5. Пункт 8.11. Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Аналізуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

22. Зі змісту пункту 8.7.3. ґ Правил дорожнього руху вбачається, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених пунктом 8.10 цих Правил.

Касатор посилається на те, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою норми пункту 8.11, який дозволяє водіям при увімкненні жовтого сигналу світлофору рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху у випадку, коли вони не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування.

23. Разом з тим, судами встановлено та не заперечується сторонами, що позивач, не зупинив свій транспортний засіб у місці, визначеному п.8.10 ПДР, не вдався до екстреного гальмування, чим порушив вимоги пункту 8.7.3. ґ Правил дорожнього руху і правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАА 101298.

24. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, і звернені здебільшого на переоцінку доказів та встановлених обставин у справі, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

25. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. З огляду на викладене, висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

27. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх