Постанова in case no. 654/3998/16-к

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа 654/3998/16-к

провадження 51-3588км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та~захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від~11 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ~12016230150002746, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жанатасу Джамбульської області Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 січня 2017~року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з~іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні .

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 07 грудня 2016~року близько 20:00 на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, вдарив ОСОБА_8 ножем у черевну порожнину, завдавши тяжкого тілесного ушкодження.

Апеляційний суд Херсонської області 11 травня 2017 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на~підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На~обґрунтування цих вимог зазначає, що вирок суду апеляційної інстанції не~відповідає вимогам статей 370, 420 КК, оскільки у ньому не наведено висновків щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання вимогам ст. 65 КК, не обґрунтовано неможливості застосування положень ст. 75 КК до обвинуваченого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, з урахуванням відсутності претензій з боку потерпілого.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на~підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано скасував рішення місцевого суду про призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК і призначив йому занадто суворе покарання без належного обґрунтування та урахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, того факту, що засуджений щиро розкаявся у~вчиненні злочину, активно сприяв його розкриттю, що відповідно до ст. 66 КК місцевий суд обґрунтовано визнав обставинами, які пом`якшують покарання, без~урахування відсутності обставин, що обтяжують покарання, даних про особу засудженого, котрий згідно з наявною в матеріалах провадження характеристикою, наданою Таврійською сільською радою Голопристанського району від 10 травня 2017 року характеризується посередньо, скарг від сусідів не~має, підтримує дружні стосунки, на даний час не вживає алкогольних напоїв, працює за наймом. Згідно з громадською характеристикою, яку складено і~підписано 14 односельчанами, ОСОБА_7 характеризується позитивно та~як~неконфліктний. Указані дані свідчать про позитивну тенденцію виправлення засудженого. Попри це апеляційний суд, прийнявши до провадження вказані характеристики, не дав їм оцінки й залишив поза увагою. Цей суд також не~врахував відсутності претензій з боку потерпілого, котрий звернувся до~місцевого суду із завою про розгляд справи за його відсутності. Захисник вважає неправильним висновок апеляційного суду про відсутність обставин, що~пом`якшують покарання, та висновок цього суду про визнання засудженим винуватості під тягарем неспростовних доказів, зібраних органом досудового слідства, що суперечить положенням ч. 3 ст. 349 КПК, застосованих місцевим судом. Отже, на думку захисника, апеляційний суд не навів у своєму рішенні переконливих висновків щодо неможливості призначення ОСОБА_7 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримав касаційну скаргу прокурора і заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити вирок апеляційного суду без змін.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оспорюються, а доводи захисника щодо~неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (незастосування положень ст. 75 КК) і, як наслідок, призначення засудженому занадто суворого покарання, є необґрунтованими.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування ст. 75 КК, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК. При цьому апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке є тяжким, конкретні обставини вчинення злочину, зокрема те, що тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 завдав потерпілому ножем у черевну порожнину, тобто у життєво важливу частину тіла.

Разом із тим, задовольняючи апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про визнання ОСОБА_7 своєї винуватості в зв`язку з~викриттям його злочинної діяльності та під тиском наявних у кримінальному провадженні доказів. Такий висновок є необґрунтований, оскільки є припущенням і спростовується матеріалами кримінального провадження, згідно з якими ОСОБА_7 упродовж досудового слідства та судового провадження давав визнавальні показання, справу в суді розглянуто у порядку ч. 3 ст. 349 КПК (останній визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому). Сторона обвинувачення в обвинувальному акті також визнала обставинами, що~пом`якшують покарання ОСОБА_7 , щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину.

Тому висновок апеляційного суду про порушення місцевим судом положень ч. 1 ст.66 КК є неправильним.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторона захисту надала характеристики ОСОБА_7 від сусідів та Таврійської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, з яких убачається, що засуджений став на шлях виправлення, перестав вживати алкогольні напої, підтримує дружні відносини з односельчанами, працює за наймом. Однак цим документам апеляційний суд не дав правової оцінки у своєму вироку, залишив їх поза увагою.

Між тим, установлені судом першої інстанції обставини, які пом`якшують покарання засудженого, щире каяття й активне сприяння в розкритті злочину, відсутність претензій з боку потерпілого, інші дані про особу ОСОБА_7 , який~до~кримінальної відповідальності не притягувався, згідно з наданими апеляційному суду документами характеризується позитивно, у своїй сукупності є~такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Колегія суддів ураховує дані, що характеризують особу засудженого, надані стороною захисту апеляційному суду, оскільки їх не спростовано стороною обвинувачення, відповідних клопотань у порядку ч. 3 ст. 404 КПК прокурор не~заявляв, і в касаційній скарзі ці дані не оспорює, а тому вони не викликають сумнівів у їх належності.

Отже, вирок апеляційного суду не можна визнати вмотивованим та~обґрунтованим, він підлягає зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини та дані в їх сукупності дають підстави для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК, що~відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання. Касаційні скарги прокурора та захисника слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII , Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 змінити.

На підставі ч. 1 ст. 69 КК пом`якшити ОСОБА_7 покарання до~3~років позбавлення волі.

У решті вирок апеляційного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не~підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3