Постанова in case no. 165/2966/14-к

Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

справа 165/2966/14-к

провадження 51-867км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

засудженого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на~ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2017 року щодо~ ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ~22014030000000029, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівного, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 08 червня 2015~року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 2 ст. 305 КК із застосуванням ст. 69 КК до~покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна та~конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди; за~ч.~2~ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна та~конфіскацією психотропних речовин.

Цим же вироком за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК ОСОБА_7 засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна та конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, апеляційне провадження щодо якого виділено в окреме провадження та зупинено у зв`язку із розшуком останнього.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні. Зокрема, прийнято рішення про знищення психотропної речовини на підставі ст. 100 КПК.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_7 вчинив контрабанду на територію України психотропної речовини у великому розмірі з метою подальшого збуту за таких обставин.

10 серпня 2014 року ці особи на автомобілі Hyundai Getz, д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в м. Варшаву Республіки Польщі, де останній за невстановлених обставин придбав амфетамін масою 10,6867 г у двох пакунках, які ОСОБА_6 , за вказівкою ОСОБА_7 , заховав у порожнині повітряного фільтру вищезазначеного автомобіля та о 10:50 того ж дня, приховавши від митного контролю, перемістив на~територію України через пункт пропуску Ягодин Ягодинської митниці, розташований в с. Старовойтове Любомльського району Волинської області, де~вказана психотропна речовина була вилучена під~час проведення прикордонно-митного контролю.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 13 жовтня 2015 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 лютого 2016 року задовольнив касаційну скаргу прокурора, а~скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнив частково, вищезазначену ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції через необґрунтованість застосування положень ст. 69 КК при~призначенні ОСОБА_6 покарання.

Той же апеляційний суд ухвалою від 21 квітня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а скарги захисника та обвинуваченого задовольнив частково вирок місцевого суду змінив у частині призначеного покарання, призначив ОСОБА_6 : за ч. 2 ст. 305 КК із застосуванням ст. 69 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна та~конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди; за~ч.~2~ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК покарання у виді позбавлення волі на~строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна та~конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 06 грудня 2016 року задовольнив касаційну скаргу прокурора, ухвалу~апеляційного суду від 21 квітня 2016 року скасував та призначив новий розгляд у тому ж апеляційному суді через необґрунтованість застосування ст.~69~КК при призначенні ОСОБА_6 покарання та невиконання всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК вказівок суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 31 січня 2017 року апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишив без задоволення, а скаргу прокурора задовольнив частково, вирок місцевого суду змінив у частині призначеного покарання шляхом виключення із призначеного ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 305 КК та за сукупністю злочинів покарань конфіскації психотропних речовин, що були предметом контрабанди, а в решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості. На~обґрунтування цих вимог зазначає, що суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК, не врахувавши ступеня тяжкості вчинених злочинів, відсутність щирого каяття ОСОБА_6 та його активного сприяння розкриттю злочинів. Цим доводам апеляційний суд у порушення ст. 419 КПК не дав належної оцінки, а також~помилково визнав вагітність дружини ОСОБА_6 як обставину, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, оскільки цієї обставини станом на~час розгляду судом першої інстанції не існувало. Прокурор зазначає, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК ~апеляційний суд не виконав вказівок суду касаційної інстанції, який в~попередніх судових рішеннях зазначав про необґрунтованість застосування до засудженого положень ст. 69 КК, і~безпідставно не застосував спеціальну конфіскацію психотропної речовини амфетаміну, що був предметом злочину.

У запереченні на касаційну скаргу захисник вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення, просив її~задовольнити.

Засуджений просив залишити скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи прокурора про~безпідставне застосування при призначенні засудженому покарання положень ст.~69 КК та невиконання судом апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження вказівок касаційного суду необґрунтовані.

Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які є тяжкими, роль останнього у їх вчиненні, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, посередньо характеризується, працює за строковим договором цивільного характеру, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Як обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків його протиправних дій, а обставин, які~обтяжують покарання засудженого, не встановлено.

Врахувавши зазначені обставини в сукупності, зокрема наявність обставин, які~пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, з урахуванням даних про особу останнього та за відсутності обставин, які обтяжують його покарання, місцевий суд дійшов висновку про можливість застосування ст. 69 КК і призначив ОСОБА_6 основне покарання нижче від найнижчих меж, встановлених у санкціях статей обвинувачення. З таким висновком двічі погоджувався апеляційний суд.

Однак, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалами від 25 лютого 2016 року та 06 грудня 2016 року скасував ухвали апеляційного суду відповідно від 13 жовтня 2015 року та 21 квітня 2016~року, в~першому випадку через необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо можливості застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК, а в другому з тієї ж підстави через не встановлення апеляційним судом жодних нових даних про особу засудженого або обставин, що пом`якшують його покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, порівняно з наявними під час попереднього апеляційного перегляду вироку місцевого суду.

Втретє переглянувши кримінальне провадження щодо засудженого апеляційний суд встановив, що дружина ОСОБА_6 , згідно з медичною довідкою від 31 січня 2017 року ~15, перебуває на 4-5 тижні вагітності. Цю обставину в сукупності з~раніше встановленими місцевим судом обставинами апеляційний суд визнав такою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, у~зв`язку із чим обґрунтовано залишив без змін рішення місцевого суду про~призначення ОСОБА_6 основного покарання із застосуванням ст. 69 КК.

Колегія суддів погоджується з цим висновком і вважає, що таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для попередження вчинення нових злочинів, при цьому доводи прокурора щодо м`якості призначеного покарання визнає необґрунтованими.

До того ж, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 листопада 2015 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_6 . У цій касаційній скарзі прокурор посилався на неправильне застосування положень ст. 69 КК при призначенні ОСОБА_6 покарання фактично з тих же мотивів (відсутності щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів останнього).

Отже, в апеляційному порядку справу розглянуто відповідно до вимог кримінального процесуального закону із дотриманням згідно з ч. 2 ст. 439 КПК вказівок суду касаційної інстанції, а постановлена апеляційним судом ухвала є~вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Підстав для спеціальної конфіскації амфетаміну як предмета злочину колегія суддів не вбачає, оскільки вироком місцевого суду відповідно до положень ст.~100~КПК зазначену психотропну речовину ухвалено знищити.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не~підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3