Постанова in case no. 705/2628/14-к

Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

справа 705/2628/14-к

провадження 51-2108км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,~

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,~~~~~ ~~~~~~~~~~~

прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді ~кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12014250250000237, за обвинуваченням

~

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 24 вересня 2013 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від ~27 грудня 2016 року ОСОБА_6 ~ засуджено: за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано термін попереднього ув`язнення з 13 березня 2014 року по 14 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Задоволено цивільні позови потерпілої та представника потерпілої

ОСОБА_7 ~й постановлено~ стягнути з ОСОБА_6 ~ на користь ОСОБА_8 ~матеріальну шкоду в розмірі 2~825 грн та 1 000 грн моральної шкоди; на користь

ОСОБА_9 ~матеріальну шкоду в розмірі 2~222 грн ~53 коп та 2~000 грн моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ~ ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ~27 лютого 2014 року близько 23:50, у дворі будинку

АДРЕСА_2 ,~ з метою заволодіння чужим майном, здійснив розбійний напад на громадянку ОСОБА_8 , ~демонструючи та приставляючи до її шиї ніж, після чого шляхом вимагання заволодів майном потерпілої на загальну суму

3 536 грн.

Крім того, 08 березня 2014 року ~близько 1:00 засуджений у дворі будинку АДРЕСА_3 повторно з метою заволодіння чужим майном, здійснив розбійний напад на громадянку ОСОБА_10 , демонструючи та приставляючи до її шиї ніж, завдав їй тілесних ушкоджень у виді перелому кісток носа, після чого шляхом вимагання заволодів майном~ потерпілої на загальну суму 1 493 грн.

12 березня 2014 року близько 20:45, повторно, ~ ОСОБА_6 у дворі будинку АДРЕСА_4 повторно з метою заволодіння чужим майном здійснив розбійний напад на громадянку ОСОБА_7 , завдавши їй тілесних ушкоджень у виді ~ушкодження м`яких тканин голови, переривчастого крововиливу в тім`яній ділянці голови, синця на нижній щелепі та садна мочки лівого вуха, які ~належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після цього відкрито викрав майно потерпілої на загальну суму 2 473 грн.

Апеляційний суд ~Черкаської області 14 березня 2017 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ~вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого внаслідок м`якості, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд всупереч статтям

50, 65 КК при призначенні ОСОБА_6 покарання повною мірою не врахував ставлення засудженого до скоєного злочину, який не визнав вину у вчиненні інкримінованого діяння, ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також дані про особу винного, який не має сталих соціальних зв`язків, роботи, раніше судимий за тяжкі корисливі злочини проти власності. Вважає, що призначене засудженому покарання у мінімальному розмірі за ч. 2 ст. 187 КК є надмірно~ м`яким. Крім того стверджує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив поза увагою доводи сторони обвинувачення про допущені судом першої інстанції порушення, який за ст. 59 КК у вироку не визначив частини майна засудженого, яке підлягає конфіскації, водночас не зазначив про конфіскацію всього майна, належного останньому, а тому рішення суду апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор не підтримала касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді~ кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просила оскаржене судове рішення залишити без змін.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. До суду касаційної інстанції надійшла розписка засудженого, в якій він підтвердив факт вручення копії ухвали Суду ~від 19 лютого 2018 року та просив провести розгляд кримінального провадження без його участі.

~

~

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за частинами 1, 2 ст. 187 КК у касаційній скарзі прокурором не оспорюються і судом касаційної інстанції ~відповідно до вищевикладеної норми закону не перевіряються.

Наведені у касаційній скарзі доводи прокурора про м`якість призначеного

ОСОБА_6 покарання, на думку Суду, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. При цьому при виборі заходу примусу підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Разом з тим суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд дотримався наведених вимог закону при призначенні засудженому покарання.

Згідно з вироком, ~призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, його ставлення до скоєного, дані про особу винного, ~який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено, а обставиною, що обтяжує покарання останнього, визнано рецидив злочинів.

Врахувавши всі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність призначення засудженому покарання~ за ч. 1 ст. 187 КК у виді позбавлення волі~ на строк 5 років, за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. Також суд правильно призначив ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ст. 70 КК.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за клопотанням прокурора, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідив матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та погодився з висновком місцевого суду про те, що призначене засудженому покарання повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів і вважає, що таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Крім того, не ґрунтуються на вимогах закону і доводи прокурора про те, що суд у вироку не визначив частини майна засудженого, яка підлягає конфіскації, водночас~ не зазначив про конфіскацію всього майна, належного останньому.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Суд, призначаючи за ч. 2 ст. 187 КК основне покарання у виді позбавлення волі, зазначив у вироку про застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у конфіскації майна, а не його частини.~ А це, на переконання Суду, не може свідчити про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як стверджує~ прокурор у касаційній скарзі.

Доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в~касаційній скарзі прокурора не наведено.

При цьому доводи, наведені в ~касаційній скарзі прокурора аналогічні за змістом доводам, викладених в його апеляційній скарзі, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Суд касаційної інстанції

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Врахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ~прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями ~376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII Верховний Суд

~

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді~ кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Черкаської області~ від 14 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню

не підлягає.

~

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3