Постанова in case no. 805/2117/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа 805/2117/17-а

адміністративне провадження К/9901/15485/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді - Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області,

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 12 червня 2017 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила:

1.1. - визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області щодо нездійснення нарахування судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області ОСОБА_3 з 01 січня 2017 року суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

1.2. - зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести з 01 січня 2017 року нарахування та перерахунок ОСОБА_3 суддівської винагороди, виходячи з розрахунку посадового окладу у розмірі 32000 грн., починаючи з січня 2017 року;

1.3. - сплатити суму різниці виплаченого та підлягаючого сплаті розміру суддівської винагороди.

2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначила, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування їй суддівської винагороди як судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області починаючи з січня 2017 року з урахуванням посадового окладу в розмірі 16000,00 грн., із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати, як це передбачено приписами ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 2453-VI.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.

3.1. - визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області щодо нездійснення нарахування ОСОБА_3 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік .

3.2. - зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести нарахування та виплату з 01.01.2017 року суддівської винагороди ОСОБА_3 як судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області виходячи з розрахунку посадового окладу у розмірі 32000грн. за відрахуванням проведених раніше виплат.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року 1774-VIII не внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII чи Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 2453-VI в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому зважаючи на приписи ч.1 ст.135 Закону 1402-VIII відсутні законодавчі підстави враховувати п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1774-VIII при обчисленні розміру та нарахуванні суддівської винагороди із застосуванням розрахункової величини у розмірі 1600 грн..

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області задоволено.

5.1. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі 805/2117/17-а скасовано.

5.2. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України Про державний бюджет України на 2017 рік та зобов'язання провести нарахування і перерахунок суддівської винагороди - відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення абзацу 2 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1774-VІІІ не змінює частину третю статті 133 Закону України Про судоустрій та статус суддів 2453-VI у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода, що в свою чергу виключає ознаки невідповідності цього положення частині другій статті 130 Конституції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

7. 17 жовтня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, як таку, що ухвалена відповідно до закону і скасована помилково.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що аргументи відповідача, з якими погодився суд апеляційної інстанції про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, бюджетних асигнувань та коштів, як причина невиконання своїх зобов`язань не може бути підставою для невиконання вимог Закону України Про судоустрій та статус суддів 2453-VI в частині визначення розміру суддівської винагороди. Крім цього скаржником зазначено, що, виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, законодавець має право на встановлення будь - якого розміру суддівської винагороди, більшого чи меншого, але враховуючи вимоги ст. 130 Конституції України, ч. 1 ст. 135 Закону 1402-VIII, ч. 1 ст. 133 Закону 2453-VI, це повинно бути прямо передбачено виключно в законі про судоустрій, а не в інших нормативно - правових актах.

10. 06 листопада 2017 року відповідачем на адресу суду касаційної інстанції надіслано заперечення, в якому зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди скаржнику у іншому розмірі, який не передбачений Законами України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 1402-VIII, а також від 07.07.2010 2453-VI, позаяк відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

12. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

13. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_3 разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційне провадження К/9901/15485/18 (адміністративна справа 805/2117/17-а) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

16. Указом Президента України від 03 лютого 2010 року 99/2010 ОСОБА_3 призначено суддею Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області строком на п`ять років.

17. Наказом голови Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 березня 2010 року 16 ОСОБА_3 вирішено вважати її такою, що приступила до виконання обов`язків судді з 01 березня 2010 року.

18. ОСОБА_3 не проходила кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року 1402-VІІІ.

19. З матеріалів справи, зокрема - копії розрахункових листів за січень - квітень 2017 року та штатного розпису Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області вбачається, що суддівська винагорода скаржнику, починаючи з 01 січня 2017 року розрахована виходячи із посадового окладу у розмірі 16000 грн., тобто із врахуванням п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року 1774-VIII.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

20. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

22. Частина 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 1402-VII (далі - Закон 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

23. Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону 1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

24. Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII: право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

25. Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII: до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 2453-VI (далі - Закон 2453-VI).

26. Частина 3 статті 133 Закону 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

27. Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 1801-VIII (далі - Закон 1801-VIII): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

28. Стаття 7 Закону 1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

29. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 1774-VIII (далі - Закону 1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

30. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1774-VIII: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

31. Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 108/95-ВР (далі - Закон 108/95-ВР): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

32. Частина 1 статті 8 Закону 108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

36. Аналіз вищенаведених норм Конституції України, Закону 1402-VIII, Закону 2453-VI із застосуванням Закону 1774-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

37. Суд зазначає, що норми Закону 1774-VIII впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

38. Суд вважає, що нормами Закону 1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом 1774-VIII не внесено зміни до Закону 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

39. Суд зауважує, що положення Закону 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

40. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням суду апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону 1801-VІІІ не порушене.

41. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

42. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

44. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

45. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

46. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа