Постанова in case no. П/811/2083/15

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.04.2018 Київ К/9901/13445/18 П/811/2083/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.06.2017 в справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017, на підставі пунктів 2, 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження у даній справі в частині оскарження ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 не була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження у даній справі в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга в цій частині є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Суд касаційної інстанції мотивував своє рішення тим, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає оскарження ухвали про відмову у поновленні провадження у справі, а тому із урахуванням загальних вимог до ухвал, встановлених статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017 не може бути оскаржена окремо від постанови суду у справі.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2017, ОСОБА_2 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017).

На підтвердження наведених у заяві доводів ОСОБА_2 надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 (К/800/4887/16), 27.06.2017 (К/800/31208/16), висновкам яких, на його думку, ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.06.2017 не відповідає.

Ухвалою Верховного Суду України від 12.09.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України мотивами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження у цій справі Вищий адміністративний суд України мотивував своє рішення тим, що ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 не була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому не підлягає касаційному перегляду. Також суд касаційної інстанції погодився з позицією суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, а доводи касаційної скарги в цій частині оскарження визнав необґрунтованими, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає оскарження ухвали про відмову у поновленні провадження у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 (К/800/4887/16), наданої на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій, якими зупинено провадження у справі, та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Так, суд виходив з того, що зупиняючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про неможливість розгляду адміністративної справи до прийняття рішення Конституційним Судом України, оскільки не прийняли до уваги і не обґрунтували в чому полягає вплив справи, яка розглядається Конституційним Судом України, на розгляд цієї адміністративної справи і в чому полягає неможливість її розгляду, оскільки в наказі про звільнення підставою для звільнення є пункт 7 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а також Закон України Про очищення влади .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2017 (К/800/31208/16), наданої на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі, та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд мотивував своє рішення тим, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги і не обґрунтували в чому саме полягає вплив справи, яка розглядається Конституційним Судом України, на розгляд цієї адміністративної справи і в чому полягає неможливість її розгляду, оскільки в наказі про звільнення підставою для звільнення є пункт 7 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а також Закон України Про очищення влади .

Таким чином, предметом рішень, наведених ОСОБА_2, не були обставини щодо наявності підстав для перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не була переглянута судом апеляційної інстанції.

При цьому, обставини справи щодо дотримання судом першої інстанції вимог процесуального права під час прийняття рішення про зупинення провадження у справі та/або відмову в задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі також не було предметом розгляду рішення Вищого адміністративного суду України від 02.06.2017.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що при прийнятті ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.06.2017 при прийнятті наданих для порівняння ухвал Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 (К/800/4887/16), 27.06.2017 (К/800/31208/16) суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України за пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтвердилися, в задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.06.2017 в справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа