← Case law

Постанова in case no. 826/17707/16

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 27.03.2018 · Supreme Court
full text from our database8 762 charactersall acts in the case →

About the act

Case no.
826/17707/16
Date of the judgment
27.03.2018
Judge
Ханова Р.Ф.
Type of proceedings
Адміністративне
Type of judgment
Постанова
Case category
податку з доходів фізичних осіб

Provisions the ruling relies on

In order of first mention in the text: what comes first is usually the matter in dispute. Click opens the article from our corpus.

Text of the judgment

П ОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа 826/17707/16

адміністративне провадження К/9901/4998/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С.С.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 особисто,

ОСОБА_2 на підставі ордеру серії КВ 359875 від 26.03.2018,

від відповідача - Борозну М.П. за дов. від 15 січня 2018 року 183/26-50-10-20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року у складі судді Смолій І. В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів Літвіної Н. М., Ганечко О. М., Коротких А. Ю. у справі 826/17707/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач у справі, платник податків) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26 квітня 2016 року 4562-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" у сумі 146 294,81 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надані позивачем докази підтверджують факт здійснення позивачем фінансово-господарських операцій, однак, не містять посилань на використання позивачем спірної земельної ділянки для їх ведення.

13 грудня 2017 року позивачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі 826/17707/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтуванні касаційної скарги доводить помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності зв'язку між господарською діяльністю, яку він здійснює, як платник єдиного податку, та використанням ним земельної ділянки. Вказує на не дослідження судами попередніх інстанцій фактів, що свідчать про неправильне визначення бази оподаткування податком на землю. До того ж, в силу принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи суд має право на витребування доказів з власної ініціативи, але цією можливістю суди попередніх інстанцій, на думку позивача, не скористались.

22 січня 2018 року відповідачем надано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган вказує на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

01 лютого 2018 року до Верховного Суду надано відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій проаналізовано доводи податкового органу та додатково зазначено, що контролюючим органом позивачу за попередні роки жодних нарахувань у розрізі податку на землю не здійснювалось.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оспорювані судові рішення не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено.

26 квітня 2016 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення 4562-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" у сумі 146 294,81 грн.

Нарахування вказаного податкового зобов'язання здійснено на підставі пункту 287.5 статті 287 та підпункту 288.7 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили склад податкового правопорушення та підстави визначення грошового зобов'язання відповідно нормам наведеним спірним податковим повідомленням-рішенням.

Позивач є власником нежилого приміщення - спеціальне приміщення (літ. Р) загальною площею 334,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується наявним в матеріалах справи Договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 29 січня 2003 року зареєстрованим в реєстрі за 925.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та провадить господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності про що свідчить свідоцтво платника єдиного податку від 09 березня 2000 року серії НОМЕР_2, в якому зазначено місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1, вид або види господарської діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна (код КВЕД 70.20.0).

У касаційній скарзі позивач обґрунтовує протиправність нарахування грошового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 146 294,81 грн., внаслідок того, що земельна ділянка використовується позивачем у господарській діяльності як платником єдиного податку.

Розрахунок земельного податку за підписом відповідальних осіб податкового органу до матеріалів справи не долучений.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для визначення податковим органом земельного податку з фізичних осіб за умов того, що позивач як платник єдиного податку здійснює використання землі, на якій знаходяться будівлі для господарської діяльності, при цьому, як зазначає суд апеляційної інстанції з посиланням на підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, не довів того що ним отриманий оподаткований дохід від використання земельної ділянки. Факт неотримання доходу від використання земельної ділянки, покладений в основу відмови у позові, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не встановлювався.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасувати, справу 826/17707/16 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

The source is the Unified State Register of Court Judgments. Court judgments are open (the Law on Access to Court Judgments), and the acts themselves are official documents not subject to copyright. We do not edit the text and we add no assessments to it.

Check against the register ↗