Постанова in case no. 800/241/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Ткаченка С.О.,

третьої особи - Служби безпеки України (далі - СБУ) - Пелюховського О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Парус-Прикарпаття (далі - Товариство) до Президента України, треті особи: професійна спілка Професійна спілка розробників та розповсюджувачів програмного забезпечення , Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), СБУ, про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 15 травня 2017 року 133/2017 у певній частині,

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом про визнання незаконним та скасування -Указу Президента України від 15 травня 2017 року 133/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (далі Указ 133/2017) у частині введення в дію підпунктів 1?8 пункту 450 додатка 2 до рішення РНБО від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , якими строком на три роки до Товариства застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_05_15/pravo1/U133_17.html?pravo=1>).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило, що, на його думку, Указом 133/2017 порушені гарантовані статтями 6, 18 Господарського кодексу України права позивача як національного товаровиробника, оскільки його усунено від конкуренції на українському ринку програмного забезпечення за рахунок введення обмежень у господарській діяльності Товариства, що у майбутньому призведе до банкрутства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 липня 2017 року на підставі пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1602/ed_2017_01_05/pravo1/T052747.html?pravo=1> (далі - КАС) клопотання СБУ про зупинення провадження у справі 800/241/17 задовольнив, провадження у справі зупинив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС.

На обґрунтування заяви Товариство послалося на те, що у позовних вимогах воно не оспорювало конституційність статті 3 Закону України від 14 серпня 2014 року 1644-VII Про санкції (далі - Закон 1644-VII), на відміну від аргументації позивача у справі 800/162/16.

Товариство вважає, що справи 800/241/17 та 800/162/16 не є пов'язаними, оскільки відрізняються предметом спору, обґрунтуванням позовних вимог та способами захисту своїх прав.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положення статті 156 КАС <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1602/ed_2017_01_05/pravo1/T052747.html?pravo=1> регулюють питання зупинення провадження у справі. Так, у пункті 3 частини першої цієї статті передбачено, що суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, − до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Рішення про зупинення провадження у справі, що розглядається, суд мотивував тим, що у провадженні іншої колегії суддів Вищого адміністративного суду України перебуває справа 800/162/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю М.С.Л. до Президента України, предметом оскарження у якій є Указ Президента України від 16 вересня 2015 року 549/2015 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у частині введення в дію рядка 98 додатка 2 до рішення РНБО від 2 вересня 2015 року, яким до позивача застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_05_15/pravo1/U549_15.html?pravo=1>). Ухвалою цього ж суду від 26 травня 2017 року у зазначеній вище справі 800/162/16 вирішено звернутись до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону 1644-VIІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_08_14/pravo1/T141644.html?pravo=1> та зупинено провадження у справі.

При цьому суд в оскаржуваній ухвалі вказав, що вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону 1644-VIІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_08_14/pravo1/T141644.html?pravo=1> є підставою для зупинення провадження у цій справі за аналогією закону до розгляду Верховним Судом України звернення у справі 800/162/16, оскільки перевірка аргументів позивача виходить за межі компетенції Вищого адміністративного суду України.

Проте з такими мотивами зупинення провадження у справі погодитися не можна.

Як видно зі змісту позовної заяви, позивач не оспорює конституційність Закону 1644-VIІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_08_14/pravo1/T141644.html?pravo=1>, обставини, покладені в основу обґрунтування позову, як убачається з їх характеру, мають індивідуальний характер, стосуються дій і рішень РНБО, які позивач із посиланням на конкретні норми права розцінює як неправильні і вважає такими, що призвели до обмеження господарської діяльності Товариства.

В оскарженій ухвалі не мотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданого вище конституційного подання та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства.

Зіставлення змісту наведених суджень із положеннями пункту 3 частини першої статті 156 КАС <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1602/ed_2017_01_05/pravo1/T052747.html?pravo=1> переконує в тому, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року як суду першої інстанції про зупинення провадження не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до цього ж суду.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів ,

статтями 171-1, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Парус-Прикарпаття задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року про зупинення провадження у справі скасувати, справу направити для продовження судового розгляду до цього ж суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців