Постанова in case no. П/800/499/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановила:

ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 16 вересня 2016 року 1557/дп-16 (далі - Спірне рішення), прийняте за наслідками дисциплінарного провадження щодо судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 про застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що Спірне рішення не ґрунтується на результатах повної, об'єктивної та всебічної перевірки всіх фактичних даних, які насправді мали місце, не були взяті до уваги вимоги норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо розгляду такої категорії справ. На підтвердження своїх доводів вказала, що скарга адвоката Ольховської М.М., поданої в інтересах ОСОБА_7, на бездіяльність начальника Полтавського районного відділу УМВС України в Полтавській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄДРДР), прийнята і розглянута нею у строки, визначені положеннями як національного, так і міжнародного законодавства. З огляду на це відмова у задоволенні цієї скарги при її розгляді по суті не може розцінюватися як відмова у доступі до правосуддя. Крім того, зазначила, що бездіяльність начальника районного відділу міліції щодо невнесення відомостей до ЄДРДР не підлягає оскарженню відповідно до статті 303 КПК, яка передбачає оскарження бездіяльності слідчого або прокурора, а також про недобросовісне користування адвокатом своїми правами та відсутність порушень її процесуальних прав. Послалася також на те, що на порушення вимог статті 96 Закону України від 7 липня 2010 року 2453-VI Про судоустрій і статус суддів (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон 2453-VI) рішення ВККС їй під розписку не вручено.

Суд установив, що ОСОБА_5 Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року 926/2002 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п'ять років. Верховна Рада України Постановою від 22 травня 2008 року 296-VІ обрала ОСОБА_5 на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави безстроково.

14 серпня 2015 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла скарга адвоката Ольховської М.М. в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність начальника Полтавського районного відділу УМВС України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР.

Суддя ОСОБА_5 ухвалою від 25 серпня 2015 року в задоволенні скарги адвоката Ольховської М.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_7 відмовила.

У листопаді 2015 року до ВККС надійшло звернення ОСОБА_7 щодо поведінки судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_5

На обґрунтування вказаного звернення заявник зазначив, що його представник - адвокат Ольховська M.М. 11 серпня 2015 року надіслала до Октябрського районного суду міста Полтави скаргу на бездіяльність начальника Полтавського районного відділу УМВС України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР. Слiдчий суддя ОСОБА_5 призначила розгляд цієї скарги на 25 серпня 2015 року. Адвокат Ольховська М.М. 21 серпня 2015 року подала до суду письмове клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату у зв'язку з тим, що її не буде 25 серпня 2015 року на території України. Також адвокат Ольховська М.М. просила провести розгляд скарги за її обов'язкової участі. Заявник не отримував судової повістки про виклик до суду на 25 серпня 2015 року. Проте суддя ОСОБА_5, залишивши без розгляду зазначене клопотання адвоката Ольховської M.М., 25 серпня 2015 року без участі заявника i його представника розглянула скаргу та постановила ухвалу, в якій вказала недостовірну інформацію про те, що адвокат Ольховська М.М. не повідомила суд про причини своєї неявки та скаргу не підтримала. Заявник вважав, що суддя ОСОБА_5, порушивши вимоги КПК, постановила невмотивовану ухвалу та безпідставно позбавила його доступу до правосуддя. Просив притягнути суддю ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.

ВККС Спірним рішенням притягнула суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Підставою для прийняття зазначеного рішення були висновки комісії, зроблені за результатами розгляду зібраних матеріалів, які свідчили про порушення суддею вимог кримінального процесуального закону внаслідок відмови заявнику в доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом.

Вищий адміністративний суд України постановою від 3 березня 2017 року відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5

Своє рішення суд з посиланням на норми КПК мотивував тим, що порушення норм процесуального права при розгляді справи та прав учасників процесу слід розцінювати як відмову у доступі до правосуддя, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вищий адміністративний суд України, надаючи оцінку доводам позивача щодо невідповідності Спірного рішення вимогам статті 96 Закону 2453-VI, зазначив, що ВККС повністю дотрималась процедури розгляду дисциплінарної справи та прийняття рішення, яке ґрунтується на встановлених фактах та обставинах з посиланням на відповідні докази, з наведенням мотивів, зазначенням правових підстав для застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження, у резолютивній частині вказані порядок і строк оскарження рішення. Відповідно до частини восьмої статті 96 Закону 2453-VI Спірне рішення надіслано судді ОСОБА_5 супровідним листом від 23 вересня 2016 року за 8вк-9245/15.

Не погодившись із такою постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_5 подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. У заяві вона посилається на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У письмовому запереченні на подану ОСОБА_5 заяву ВККС просить відмовити в її задоволенні. Зазначає, зокрема, що встановлені ВККС факти і обставини вказують на допущення суддею ОСОБА_5 істотних порушень норм процесуального права під час здійснення правосуддя та, відповідно, наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом а підпункту 1 частини першої статті 92 Закону 2453-VI.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновків про таке.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законами України.

Згідно з підпунктом а підпункту 1 частини першої статті 92 Закону 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.

Як установив Вищий адміністративний суд України, приймаючи Спірне рішення щодо наявності у діях судді ОСОБА_5 складу дисциплінарного проступку, передбаченого наведеною нормою, ВККС виходила із допущення цією суддею істотних порушень процесуальних норм під час здійснення правосуддя у справі 554/11002/15-к, що по суті є відмовою ОСОБА_7 у доступі до правосуддя.

Так, 21 серпня 2015 року розгляд зазначеної справи було відкладено на 25 серпня 2015 року у зв'язку з неявкою заявника. В цей же день адвокат Ольховська М.М. подала клопотання про відкладення розгляду скарги, призначеного на 25 серпня 2015 року, через відсутність її на території м. Полтави з 25 серпня по 4 вересня 2015 року включно, зазначивши при цьому прохання провести розгляд скарги за її обов'язкової участі.

В ухвалі Октябрського районного суду міста Полтави від 25 серпня 2015 року про відмову в задоволенні скарги йдеться про неявку адвоката Ольховської М.М., належно повідомленого про дату, час та місце розгляду справи до суду, з невідомих суду причин. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки скаржник її не підтримав.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про недотримання суддею ОСОБА_5 норм кримінального процесуального закону, зокрема й вимог статті 306 КПК, під час розгляду скарги адвоката Ольховської М.М., поданої в інтересах ОСОБА_7, що призвело до позбавлення їх належного захисту своїх прав в судовому порядку.

Про те, що ВККС правильно визнала в діях заявника ознаки дисциплінарного проступку, надала їм відповідну правову оцінку і визначила пропорційне стягнення, суд висновував з огляду на характер і правову природу цих дій, обставин та умов, за яких вони розгорталися, юридичне значення та наслідки, які настали для заявників, а також могли би настати для кожного, хто умоглядно за подібних обставин міг би опинитися на місці заявників.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Насамперед зазначає, що зі змісту Спірного рішення ВККС та обґрунтувань на його користь не випливає, що суб'єкт оскарження (ВККС) переглядав чи ревізував законність судового акта, постановленого слідчим суддею ОСОБА_5 Як видно з цього рішення, предметом дисциплінарного провадження були власне зміст конкретних професійних процесуальних дій судді, здійснення яких, як встановив суд, призвели до обмеження права особи на доступ до належного захисту своїх прав у судовому порядку. Проявом цього стали розгляд скарги адвоката Ольховської М.М., поданої в інтересах ОСОБА_7, на бездіяльність керівника органу досудового розслідування без її (адвоката) обов'язкової участі, хоча закон встановлює, що розгляд скарги провадиться за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, і сама така особа завчасно письмово поінформувала суд про свою обов'язкову участь у її розгляді.

Очевидний відступ від встановленого порядку розгляду скарги, особливо якщо зважити, що прохання про відкладення розгляду скарги надійшло вперше і на початку судового провадження, в поєднанні з іншими описаним вище обставинами, а також мотиви, якими керувався слідчий суддя, як-от: необхідність дотримання стислих строків розгляду скарги [не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги (частина друга статті 306 КПК)], давали суду переконливі підстави вважати, що розгляд дисциплінарної справи відбувався з дотриманням процедури, а Спірне рішення визнати обґрунтованим та вмотивованим.

Посилання заявника на вимоги закону про швидкий розгляд скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, є слушними. Водночас наявність встановлених законом строків не означає, що мають ігноруватися вимоги того самого закону про те, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується (частина третя статті 306 КПК). У зв'язку з наведеним слід наголосити, що згадані вище строки передусім призначені дисциплінувати учасників провадження, орієнтувати на нетривалий і оперативний розгляд скарги, спонукати до розгляду скарги в межах розумних строків, дають можливість виявити причини зволікання у розгляді скарги або ознаки зловживання кимось процесуальними правами, якщо з якихось причин розгляд скарги упродовж встановленого закону став неможливим, тощо.

У цій справі слідчому судді було достеменно відомо про бажання особи, яка подала скаргу, взяти участь у розгляді справи. Ця особа завчасно подала клопотання з інформацією про причини неявки в судове засідання і просила розгляд справи провадити за її обов'язкової участі. Попри це і, як видно зі справи, фактично вже поза межами строку, встановленого законом для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, суддя постановила відповідне судове рішення без ініціатора судового розгляду, участь якого за законом є обов'язковою.

Спірне рішення було надіслано судді ОСОБА_5 у строк, встановлений частиною восьмою статті 96 Закону 2453-VI.

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2017 року ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, у задоволенні заяви ОСОБА_5 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , частиною шостою статті 171 1 , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко