Постанова in case no. 1-38/11

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

~ ПОСТАНОВА

~

21 червня 2016 року~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~м. Київ

~

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2016 року щодо засудженого ОСОБА_3 ,

~

встановив:

~

У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про перевірку згаданих судових рішень у касаційному порядку.

Постановою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 3 березня 2016 року потерпілому було відмовлено у витребуванні кримінальної справи у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам процесуального закону , оскільки він не зазначив конкретні порушення закону, допущені судами, які відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року є підставами для зміни чи скасування судових рішень, а також викладене у касаційній скарзі прохання не відповідало вимогам

ст. 396 КПК України 1960 року щодо рішень, які суд приймає за результатами касаційного розгляду справи.

Однак при повторному зверненні з касаційною скаргою зазначених у постанові недоліків потерпілий не усунув.

Згідно з ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.

Статтею 350 КПК України 1960 року встановлено, що у скарзі, крім іншого, повинна мати місце вказівка на те, у чому полягає незаконність судових рішень і доводи в обґрунтування такої позиції.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки в ній не зазначені конкретні порушення закону, допущені судами, які відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року є підставами для скасування вказаних судових рішень.

Крім того, потерпілим так і не було сформульовано вимогу до суду касаційної інстанції, на правильності викладення якої вже наголошувалося в постанові від 3 березня 2016 року, з огляду на положення ст. 396 КПК України 1960 року щодо рішень, які суд приймає за результатами касаційного розгляду справи, в межах повноважень касаційного суду. Так, вимогою є постановлення судового рішення зі збільшенням розміру відшкодування на користь потерпілого, що є погіршенням становища засудженого, тобто виходить за межі

повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 387, 388 КПК України

1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідні положення КПК України,

~~~~~~~~~ Керуючись статтями 384, 386, 388 КПК України 1960 року,~~

~

~

постановив:

~

Відмовити потерпілому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи щодо засудженого ОСОБА_3 для перевірки в касаційному порядку.

~~~~~~~~ Постанова оскарженню не підлягає.

~

~

Суддя~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ (підпис)~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1

~

З оригіналом згідно

Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1

~

~

~

~