Постанова in case no. П/800/197/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_8 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

11 червня 2015 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Президента України Порошенка П.О. щодо непідписання прийнятого Верховною Радою України 9 квітня 2015 року Закону України 325-VIII Про внесення змін до Закону України Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів щодо тимчасової заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді (далі - Закон 325-VIII) у встановлений статтею 94 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_350/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> строк;

- визнати протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України

Гройсмана В.Б. щодо неоприлюднення схваленого Президентом України Порошенком П.О. прийнятого Верховною Радою України Закону 325-VIII згідно зі

статтею 94 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_350/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>;

- зобов'язати відповідачів офіційно оприлюднити Закон 325-VIII шляхом його опублікування в офіційному друкованому виданні.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 9 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон 325-VIII. 14 квітня 2015 року зазначений Закон направлено на підпис Президенту України, що підтверджено офіційною відповіддю голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва України (лист 04-30/18-23/135883 від

2 червня 2015 року).

Однак всупереч частині другій ?????? 94 ??????????? ??????? <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_350/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> ні протягом п'ятнадцяти днів після отримання Закону України, ні на момент звернення позивача до суду Президент України прийнятий Верховною Радою України Закон не підписав, офіційно його оприлюднено не було, як і не повернено з мотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Також Голова Верховної Ради України не вжив заходів щодо офіційного оприлюднення схваленого згідно з частиною третьою 94 ??????????? ??????? <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_350/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> Президентом України прийнятого Верховною Радою України Закону 325-VIII.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2015 року відмовив у відкритті провадження у зазначеній адміністративній справі.

У цьому рішенні суд послався на статті 6, 75, пункт п'ятий статті 85, статті 93, 94, частину другу статті 147 та частину першу статті 150 Конституції України, частину першу статті 2, пункт перший частини першої статті 3, статті 18 і 171 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року 17-рп/2002 і 27 березня 2002 року 7-рп/2002 та з огляду на встановлені ними конституційні статус та повноваження Верховної Ради України та Президента України як учасника законотворчості завдання і принципи адміністративного судочинства, юрисдикцію адміністративних судів дійшов висновку, що оскільки Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів та Президент України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконують владних управлінських функцій, а реалізують свої повноваження щодо законодавчої діяльності, то вона (діяльність) не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, зокрема й Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.

Водночас Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт Верховної Ради України, у процесі прийняття чи схвалення якого або набрання ним чинності було порушено процедурні вимоги, що встановлюються безпосередньо Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, за умови набрання ним чинності.

Проте, виходячи з положень, передбачених частиною першою статті <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1432/ed_2015_04_08/pravo1/T052747.html?pravo=1>, статті 17 КАС <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1449/ed_2015_04_08/pravo1/T052747.html?pravo=1>, викладених у пункті 4

Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року 19-рп/2011 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_12_14/pravo1/KS11087.html?pravo=1>, КАС <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_04_08/pravo1/T052747.html?pravo=1>регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Адже відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачами і саме при здійсненні ними чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

1 липня 2015 року, не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_8 звернувся до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС. Мотивуючи свою заяву порушенням Вищим адміністративним судом України статей 1, 2, 3, 19, 55, 88, 94, 102 Конституції України та статей 2, 6 КАС, просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове рішення чи направити справу на новий судовий розгляд.

Доводи позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення.

За таких обставин, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. Панталієнко

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда М.І. Гриців В.Л. Маринченко

О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький