Постанова in case no. 804/1925/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг (далі - Товариство) до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (правонаступник Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про визначення коду товару від 27 грудня 2012 року КТ-110000003-9080-2012.

На обґрунтування своїх вимог Товариство послалося на необґрунтованість та протиправність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки технічні характеристики та фізико-хімічні властивості ввезеного позивачем товару не відповідають класифікаційним характеристикам визначеного митним органом коду згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД).

14 грудня 2012 року на підставі укладеного між Товариством та компанією Dalmond Trade Limited (Кіпр) (далі - Компанія) зовнішньоекономічного контракту від 3 квітня 2012 року 1410, а також на підставі договору комісії від 23 грудня 2011 року DTH-090-11, укладеного між Компанією та товариством з обмеженою відповідальністю Група Магнезит (Росія), позивачеві було поставлено товар за накладною УМВС АС330636 та специфікацією від 17 жовтня 2012 року 12 до зазначеного контракту.

17 грудня 2012 року декларант позивача для митного оформлення товару пода в вантажну митну декларацію (далі - ВМД) 110050001/2012/110505, у граф і 33 згідно з УКТ ЗЕД було заявлено код цього товару 6902100000.

На підтвердження заявленої митної вартості до ВМД були д одані, зокрема , так і документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 29 листопада 2012 року, накладна УМВС від 6 грудня 2012 року, посвідчення якості від 4 грудня 2012 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 23 квітня 2012 року, лист ДП Укрпромзовнішекспертиза від 12 грудня 2012 року, рахунки-фактури (інвойси) від 5 грудня 2012 року, рахунки-фактури виробника від 5 грудня 2012 року, пакувальний лист від 4 грудня 2012 року.

17 грудня 2012 року відділ митного оформлення Криворіжсталь митного поста Кривий Ріг Митниці направ ив запит до відділу митних платежів для вирішення складного випадку класифікації задекларованого товару.

27 грудня 2012 року відділ митних платежів Митниці прийня в рішення КТ-110000003-9080-2012 про визначення коду товару, яким змінено заявлений позивачем код товару - легковий блок з отвором і з заявленого коду 6902100000 на код 6903909000. У зв'язку з цим позивач у відмов лено у прийнятті митної декларації, про що прийня то картку відмови 110050001/2013/0001.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 4 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 листопада 2014 року зазначені судові рішення залишив без змін. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, однак при цьому суд касаційної інстанції в своїй ухвалі послався на статтю 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року 92-IV (далі - МК 2002 року) .

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Митниця зазначає, що в доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 313 МК 2002 року, статей 69, 356 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року 4495-VІ (далі - МК 2012 року). Просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2015 року, яку додано на порівняння, суд касаційної інстанції погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, виходив із того, що до правовідносин, виниклих в 2012 році слід застосовувати норми матеріального права МК 2012 року. При цьому суд керувався нормами матеріального права МК 2012 року.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спірні відносини як у справі, що розглядається, так і справі, рішення у якій додане на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, виникли в період дії МК 2012 року. При цьому суд касаційної інстанції у справі, яка розглядається, приймаючи рішення, безпідставно керувався нормою МК 2002 року, який втратив чинність з дня набрання чинності МК 2012 року (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень МК 2012 року).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватися саме той закон та його редакція, які були чинними на момент їх виникнення, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

О.Ф. Волков М.І. Гриців

О.В. Кривенда В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко