Court judgment in case no. 160/12218/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа 160/12218/25

адміністративне провадження К/990/55097/25

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Дніпровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне підприємство 26 Дніпропетровської міської ради про звернення стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпровської міської ради та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі 160/12218/25.

встановив:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд звернути стягнення податкового боргу Комунального підприємства Житлово експлуатаційне підприємство 26 Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 32616358) у розмірі 917 293,58 грн. на кошти Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 позовну заяву залишено без задоволення.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2025 скасовано та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Дніпровська міська рада звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2025.

Підставою касаційного оскарження у даній справі відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства та вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.08.2020 у справі 520/6746/2020, від 09.03.2021 у справі 160/2598/20, від 21.05.2019 у справі 804/6995/13-а, від 04.04.2019 у справі 816/2436/16, від 18.02.2025 у справі 640/36719/21, від 11.07.2023 у справі 820/4643/16 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.09.2012 у справі 0670/11347/11. Також позивач посилається на підпункт в пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна КП Житлово експлуатаційне підприємство 26 Дніпровської міської ради або відсутності в нього майна, яке може бути внесено у податкову заставу та відчужено, незважаючи на те, що Дніпровською міською радою листом від 22.08.2024 7/6-1946 було повідомлено позивача про вжиття активних заходів, зокрема, виявлення майна, наявності коштів на рахунках, виявлення дебіторів тощо.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, станом на дату звернення до суду з цим позовом за Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційне підприємство 26 Дніпропетровської міської ради обліковується податковий борг в загальному розмірі 917 293,58 грн.

На виконання статті 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано та направлено на податкову адресу КП Житлово-експлуатаційне підприємство 26 ДМР податкову вимогу 29.06.2011, яку отримано представником юридичної особи 03.08.2011.

У зв`язку з не сплатою КП Житлово-експлуатаційне підприємство 26 Дніпропетровської міської ради податкового боргу у добровільному порядку, податковий орган звертався про його стягнення в судовому порядку, спори були вирішені на користь податкового органу.

На виконання судових рішень позивачем протягом 2015 - 2019 років до банківських установ направлялись інкасові доручення, якими стягнуто податковий борг у розмірі 176 036,16 грн. Непогашений залишок податкового боргу за судовими рішеннями складає 917 293,58 грн.

Встановлені обставини не заперечувались відповідачем та третьою особою.

Згідно з рішенням Дніпровської міської ради від 19.06.2019 71/46 Про припинення шляхом ліквідації юридичних осіб комунальних підприємств вирішено припинити шляхом ліквідації Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне підприємство 26 Дніпропетровської міської ради. Відповідно до розпорядження міського голови від 12.03.2021 114-р створено ліквідаційну комісію Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне підприємство 26 Дніпропетровської міської ради.

Податковий орган неодноразово звертався до ліквідатора Комунального підприємства щодо сплати податкового боргу, який обліковується за підприємством, проте така вимога залишилась не виконаною.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження наявності підстав на звернення стягнення податкового боргу позивачем не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів вчинення належних дій для забезпечення погашення податкового боргу комунального підприємства та не надано обґрунтованої відповіді щодо неможливості вчинення таких дій, тоді як податковий орган вчинив всі належні дії, які мають передувати зверненню до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Статтею 96 Податкового кодексу України врегульовано погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Пунктом 96.2. статті 96 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1.); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3.); виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4.).

Згідно з пунктом 96.3. статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції виходив з того, що у силу наведених у рішенні норм податкового законодавства, зверненню до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків передує процедура продажу податковим органом внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства.

При цьому, доказів здійснення дій, визначених статтею 96 Податкового кодексу України, податковим органом не надано. Інших доказів на спростовування наведеного, матеріали справи не містять.

Враховуючи обставини даної справи невиконання податковим органом дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розглядувані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції, Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі 160/12218/25 скасувати.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі 160/12218/25 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова