Court judgment in case no. 915/767/21

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 915/767/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 (колегія суддів: Богацької Н. С., Аленіна О. Ю., Філінюка І. Г.) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця (суддя Мавродієва М. В.) у справі

за позовом керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" про стягнення коштів в сумі 16 111 048, 99 грн,

орган ДВС: Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 у задоволенні позовних вимог керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" (далі - ТОВ "Наваль Парк") було відмовлено.

2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2024, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2023 скасоване; позовні вимоги задоволено.

3. На виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 Господарським судом Миколаївської області видано накази від 29.08.2024 у справі 915/767/21.

4. 18.09.2024 та 19.09.2024 державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Заводський ВДВС у м. Миколаєві) винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3, про їх об`єднання у зведене виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також про арешт майна та коштів боржника.

5. 01.10.2024 ТОВ "Наваль Парк" подано заяву до Заводського ВДВС у м. Миколаєві про повернення виконавчого документа стягувачам у зв`язку з невідповідністю наказів суду від 29.08.2024 у справі 915/767/21 вимогам, що ставляться до виконавчих документів.

6. Накази стягувачам повернуто не було.

7. У жовтні 2024 року до Господарського суду Миколаївської області від ТОВ "Наваль Парк" надійшла скарга від 02.10.2024 11786/24 на дії Заводського ВДВС у м. Миколаєві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про накладення арешту на кошти боржника, в якій скаржник просив суд:

- визнати дії Заводського ВДВС у м. Миколаєві з винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та постанов про накладення арешту на кошти, майно боржника, із виконання наказів Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2024 незаконними;

- визнати протиправною бездіяльність Заводського ВДВС у м. Миколаєві в частині розгляду заяви ТОВ "Наваль Парк" про повернення наказів без виконання стягувачу та неповернення їх стягувачу;

- зобов`язати Заводський відділ ДВС у м. Миколаєві скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 18.09.2024 із виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2024, постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, постанови про накладення арешту на кошти, майно боржника ТОВ "Наваль Парк";

- зобов`язати Заводський відділ ДВС у м. Миколаєві скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 від 18.09.2024 із виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2024, постанови про накладення арешту на кошти, майно боржника ТОВ "Наваль Парк".

8. На обґрунтування зазначеної скарги заявник вказував, що Заводським ВДВС у м. Миколаєві відкрито виконавче провадження та у подальшому накладено арешт на кошти ТОВ "Наваль Парк" в межах суми, що дорівнює 10 372 638,92 грн, на підставі наказів Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2024, які не відповідають вимогам, що ставляться до виконавчих документів, зокрема пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

9. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 відмовлено ТОВ "Наваль Парк" в поновленні пропущеного строку на подання скарги на дії/бездіяльність органу ДВС, скаргу ТОВ "Наваль Парк" на дії/бездіяльність органу ДВС залишено без розгляду.

10. Ухвала обґрунтована тим, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку заявником.

11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 скасовано, скаргу ТОВ "Наваль Парк" на дії/бездіяльність Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) направлено до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.

12. 24.10.2025 Верховний Суд прийняв постанову, якою скасував постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 у справі 915/767/21 залишив в силі.

13. 29.10.2025 від ТОВ "Наваль Парк" до Господарського суду Миколаївської області вдруге надійшла скарга (за вх. 15187/25), у якій відповідач просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчинення дій з повернення виконавчих документів стягувачам, закінчення виконавчого провадження, а також зняття арештів з коштів та майна боржника;

- зобов`язати державного виконавця повернути накази стягувачам, скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень та винести постанови про закінчення виконавчого провадження.

14. На обґрунтування скарги від 29.10.2025 відповідач вкотре посилався на те, що в наказах суду допущена помилка (неправильно зазначено код ЄДРПОУ боржника), натомість, державний виконавець, встановивши, що накази суду не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", повністю проігнорував встановлений законом порядок дій і своєю бездіяльністю порушив права боржника.

15. Крім того, у скарзі відповідач додатково наголошував, що постанова апеляційного суду від 12.08.2024 фактично виконана, оскільки присуджені до стягнення кошти у розмірі 9 087 964,00 грн надійшли 24.09.2024 на рахунки стягувачів у повному обсязі. Проте державний виконавець, отримавши інформацію про надходження грошових коштів стягувачам та відсутність заборгованості, не вчинив жодних дій щодо закінчення виконавчих проваджень та зняття арештів з рахунків і майна підприємства.

16. Ухвалою суду від 06.05.2026 у задоволенні скарги від 29.10.2025 відмовлено повністю.

17. Місцевий господарський суд виходив з того, що належним способом захисту прав скаржника у спірних правовідносинах мало бути оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, що було вже реалізовано відповідачем шляхом подання попередньої скарги. Водночас ухвалою суду від 23.12.2024, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 24.10.2025, відповідачу було відмовлено в поновленні пропущеного строку на подання такої скарги, а саму скаргу залишено без розгляду. За таких обставин, суд дійшов висновку, що поданням цієї скарги, відповідач фактично має на меті поновити пропущений ним строк на оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень.

18. Поставною Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 змінено, резолютивну частину ухвали викладено у наступній редакції: "Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" (від 29.10.2025 за вх. 15187/25) залишити без розгляду".

19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги відповідача у вдруге поданій ним скарзі від 29.10.2025 знову ж таки прямо пов`язані саме з відкриттям виконавчого провадження, тобто фактично з дією виконавця з прийняття наказів до примусового виконання (за наявності підстав для повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття його до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"), а відтак, у даному випадку відсутні підстави вважати, що у скарзі від 29.10.2015 ТОВ "Наваль Парк" оскаржується саме бездіяльність державного виконавця.

20. Оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску ТОВ "Наваль Парк" строку на звернення зі скаргою від 29.10.2025 та відповідач навіть не порушується питання про його поновлення, то місцевий суд дійшов помилкового висновку про необхідність "відмови у задоволенні скарги", замість "залишення її без розгляду".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. 24.07.2026 ТОВ "Наваль Парк" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, а справу передати для продовження розгляду скарги ТОВ "Наваль Парк" на бездіяльність державного виконавця.

22. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

23. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що:

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 9 частини першої статті 39 та частину пяту статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також статтю 341 ГПК України, оскільки безпідставно ототожнили оскарження одноразової дії (відкриття виконавчого провадження) з оскарженням триваючої бездіяльності державного виконавця (незакінчення виконавчого провадження та незняття арештів після фактичного виконання рішення суду);

- суди порушили вимоги статей 76, 77, 86 та 236 ГПК України, оскільки взагалі не дослідили докази фактичного виконання рішення суду (платіжні інструкції від 24.09.2024 про сплату коштів за безоплатне користування землею), не розглянули відповідні вимоги скарги та помилково залишили її без розгляду через пропуск строку.

Виклад позицій інших учасників справи

24. У відзиві на касаційну скаргу Заводський ВДВС у м. Миколаєві заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, наполягаючи на тому, що його дії під час вчинення виконавчих дій були правомірними та здійснювалися без порушень норм законодавства.

25. На думку відділу, суди попередніх інстанцій з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.10.2025 у цій справі, дійшли обґрунтованого висновку, що поданням нової скарги від 29.10.2025 боржник фактично намагається поновити пропущений строк на оскарження постанов про відкриття виконавчих проваджень від 18.09.2024. Заводський ВДВС також вважає, що заявлені скаржником клопотання про витребування доказів є безпідставними, носять характер затягування судового процесу та зловживання правами, оскільки у матеріалах справи наявно достатньо доказів.

26. ТОВ "Наваль Парк" зазначає, що доводи Заводського ВДВС у м. Миколаєві не спростовують підстав касаційного оскарження та фактично зводяться до повторення висновків судів попередніх інстанцій. Скаржник наголошує, що предметом оскарження є не факт відкриття виконавчих проваджень, а саме триваюча бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення виконавчих проваджень (незастосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження") та незняття арештів з майна і коштів після фактичного виконання рішення суду.

27. Скаржник звертає увагу на те, що орган ДВС у своєму відзиві не заперечує факту повного надходження коштів стягувачам (24.09.2024 та 25.09.2024) і не наводить жодних обґрунтувань причин незакінчення проваджень після цього. Крім того, скаржник вказує, що висновки Верховного Суду від 24.10.2025 не є преюдиційними для цих спірних правовідносин, оскільки стосувалися іншого предмета спору (строків оскарження відкриття проваджень), а не триваючої бездіяльності.

Позиція Верховного Суду

28. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

29. Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією з засад виконавчого провадження (пункт 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження").

30. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

31. Згідно зі статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

32. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

33. Аналогічні положення закріплено у частині першій статті 341 ГПК України, відповідно до якої скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

34. Суд апеляційної інстанції, залишаючи скаргу ТОВ "Наваль Парк" від 29.10.2025 без розгляду, виходив з того, що вимоги скаржника знову зводяться виключно до незгоди з відкриттям виконавчих проваджень підставі наказів суду від 29.08.2024 у зв`язку із помилковим зазначенням в них коду ЄДРПОУ боржника. При цьому апеляційний суд послався на постанову Верховного Суду від 24.10.2025 у цій справі, у якій вказано, що відкриття виконавчого провадження та неповернення наказу стягувачу за наявності підстав для повернення виконавчого документа є дією виконавця, строк на оскарження якої є обмеженим.

35. Верховний Суд зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій у частині застосування десятиденного процесуального строку в частині вимог ТОВ "Наваль Парк" визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчинення дій з повернення виконавчих документів стягувачам - тобто в частині вимог про оскарження дій державного виконавця з відкриття виконавчих проваджень є обґрунтованими, а врахування ними правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.10.2025 у цій же справі, правомірним.

36. Разом з тим, суди попередніх інстанцій надали неправильну юридичну оцінку змісту та предмету скарги ТОВ "Наваль Парк" від 29.10.2025 в частині інших вимог відповідача.

37. Як вбачається зі змісту скарги, окрім вимог, що стосувалися бездіяльності ВДВС щодо неповернення стягувачу виконавчих документів з невірно зазначеним кодом ЄДРПОУ боржника та правомірності відкриття виконавчих проваджень, ТОВ "Наваль Парк" визначило самостійний предмет оскарження: визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо невчинення дій із закінчення виконавчих проваджень та зняття арештів з майна і коштів боржника. Підставою для цієї вимоги заявник визначив факт повного виконання судового рішення 24.09.2024.

38. Зокрема, звертаючись із вказаною скаргою, відповідач послідовно посилався на погашення боргу та наголошував на тому, що фактичне виконання грошового зобов`язання відбулося до відкриття виконавчого провадження через ТОВ "Наваль Логістик" на підставі договору доручення від 09.09.2024. Відповідач вказував, що 24.09.2024 від імені ТОВ "Наваль Парк" було перераховано грошові кошти у розмірі 9 087 964,00 грн на користь Миколаївської міської ради, а 25.09.2024 перераховано 340 798,65 грн на користь Миколаївської обласної прокуратури.

39. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою цю обставину при наданні правової оцінки скарзі відповідача, безпідставно звели всі вимоги боржника до обставин відкриття виконавчого провадження (дій) і не дослідили обґрунтованість доводів скаржника щодо наявності підстав для закінчення виконавчого провадження (бездіяльності).

40. При цьому постанова Верховного Суду від 24.10.2025 у цій справі жодним чином не стосувалася питання незакінчення виконавчого провадження після сплати коштів, тому суди помилково поширили її висновки на цю самостійну вимогу.

41. Водночас питання здійснення такої оплати має бути належним чином досліджено судами. Зокрема, судам необхідно достеменно встановити: чи дійсно мала місце оплата; чи стосувалася вона виконання саме постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у цій справі; ким, кому та в якому обсязі були перераховані суми. Окрім того, окремої уваги та правової оцінки потребує питання щодо того, чи є здійснення оплат третьою особою (ТОВ "Наваль Логістік") за договором доручення належним виконанням судового рішення у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", на які саме рахунки здійснювалися платежі та чи можливо віднести такі дії в якості виконання постанови про відкриття провадження.

42. Тобто, хоча скаржник і порушує питання про здійснення оплати, воно підлягає обов`язковому дослідженню судами для встановлення факту того, чи відбулося фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

43. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

44. Невиконання цього імперативного обов`язку після отримання інформації про сплату коштів утворює саме триваючу бездіяльність виконавця, яка може бути оскаржена протягом усього часу її існування до моменту прийняття відповідної постанови про закінчення провадження.

45. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається (постанови Верховного Суду від 25.03.2020 у справі 175/3995/17-ц, від 23.10.2019 у справі 127/2-2177/2005, від 08.07.2020 у справі 589/6044/13 та від 22.12.2021 у справі 760/19348/20).

46. За таких обставин, суди не виконали вимог статей 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи. Недослідження доказів щодо сплати коштів в рахунок виконання судового рішення та ігнорування судом самостійної вимоги про оскарження триваючої бездіяльності унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

47. З огляду на викладене, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню в частині залишення без розгляду вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності із незакінчення виконавчого провадження та зняття арештів, з направленням справи у цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

49. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Судові витрати

50. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 ГПК України, Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 , 301 , 308 , 31 0, 314 , 315 , 317 Господарського процесуального кодексу України , Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 скасувати в частині залишення без розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3 і незняття арештів з майна та коштів боржника, а справу 915/767/21 в цій частині направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.

3. В іншій частині постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач