Ухвала in case no. 545/1500/26

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 545/1500/26 Номер провадження 11-кп/814/1332/26 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засуджено ї ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено подання Державної установи Надержинщинська виправна колонія ( 65) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, раніше неодноразово судимої, засудженої:

15.01.2024 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2024, за ст. 185 ч.4, 70 ч.4, 71 ч.1 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі,

22.02.2024 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 190, ч.4 ст.185, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024 року вирок від 22.02.2024, за ст. 185 ч.4, 70 ч.4, 190 ч.2, 71 ч.1 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі,

08.07.2024 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.4, 357 ч.1, 357 ч.3, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України на 5 років 7 місяців позбавлення волі,

16.10.2025 Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.4, 70 ч.4 КК України на 5 років 7 місяців позбавлення волі,

09.12.2025 ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області визначено порядок застосування призначеного покарання вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 та Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, визначено остаточне покарання 5 років 7 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв`язку з усуненням Законом 3886-IX від 18.07.2024 караності діяння, звільнено ОСОБА_7 від покарання призначеного:

- 28.11.2019 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України;

- 18.05.2020 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України;

- 24.10.2023 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України;

- 15.01.2024 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України;

- 22.02.2024 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України (по епізодам від: 10.08.2023 на суму 1000 грн. 00 коп. (епізод 1); 10.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 2); 11.08.2023р. на суму 1000 грн. (епізод 3); 15.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 4); 15.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 5); 15.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 6); 16.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 7); 17.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 8); 17.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 9); 19.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 11); 21.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 12); 21.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 13); 10.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 1); 31.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 17); 01.09.2023 на суму 1000 грн. (епізод 19); 21.09.2023 на суму 1863 грн. 33 коп. (епізод 24)), за ч. 4 ст. 185 КК України (по епізодам від: 19.08.2023 на суму 606 грн. 86 коп. (епізод 10); 23.08.2023 на суму 578 грн. 19 коп. (епізод 14); 28.08.2023 на суму 1726 грн. 60 коп. (епізод 15); 29.08.2023 на суму 1140 грн. 43 коп. (епізод 16); 01.09.2023 на суму 1348 грн. 90 коп. (епізод 18); 05.09.2023 на суму 1323 грн. 60 коп. (епізод 20); 18.09.2023 на суму 745 грн. (епізод 23));

- 08.07.2024 вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України.

Визнано ОСОБА_7 засудженою:

- 22.02.2024 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі;

- 08.07.2024 вироком Магдалиніського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України на 2 роки обмеження волі.

- 16.10.2025 вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років 7 місяців позбавлення волі.

З урахуванням ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2025 року, якою визначений порядок застосування призначених покарань вироками Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 та Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 (зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024), остаточно вважати ОСОБА_7 такою, що відбуває покарання: за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України; за вироком Магдалиніського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України; за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі.

Своє рішення суд мотивував тим, що враховуючи суму викраденого майна, за яку було засуджено ОСОБА_7 , суд дійшов висновку, що на останню розповсюджується дія Закону України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Тому ОСОБА_7 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за вироками суду за діяння, кримінальна караність яких усунута.

Не погоджуючись з рішенням суду засуджена подала апеляційну скаргу, в якій просить переглянути ухвалу, врахувати декриміналіцію скоротити їй строк відбування покарання.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що оскільки частину вчинених діянь декриміновалізовано, тому вважає, що їй має бути зменшено строк призначеного покарання. Врахувати, що вона на час прибуття в установу офіційно працевлаштована, стягнень не має, вину визнала повністю.

Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.

На адресу Полтавського апеляційного суду від засудженої ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та особової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до положень ст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Частиною першою статті 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Колегією суддів встановлено, що ДУ "Надержинщинська виправна колонія ( 65)" звернулася до місцевого суду з поданням про приведення вироку Самарійського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 у відповідність до вимог чинного законодавства.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 09.08.2024 набрав чинності Закон України 3886-IX від 18.07.2024 Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів , згідно з яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП України, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Вказаним законом внесені зміни у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа 278/1566/21, провадження 51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон 3886-IX, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Судом встановлено, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 ОСОБА_7 засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі за вчинення крадіжки майна 22.08.2019 на суму 450,09 грн. На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2020 ОСОБА_7 засуджена за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 на 3 роки позбавлення волі за вчинення крадіжки майна 08.10.2019 на суму 1899 грн. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2019 році становила - 1921 грн.

За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченою майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1921 грн. станом на 2019 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст.5 КК України і інкриміновані обвинуваченій дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.1, ч.2 ст.185 КК України.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 15.01.2024 ОСОБА_7 засуджена за вчинення 24.09.2022 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2020, остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Також, визнано винуватою у вчиненні 27.11.2022 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, у вчиненні 01.12.2022 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України з урахування вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2020 та вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 у виді 5 років місяців позбавлення волі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2024 виключено з вироку рішення про призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років (за епізодами від 27.11.2022 та 01.12.2022), а також призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України. ОСОБА_7 визнано засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 та вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 визначено покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2020 та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 вчинила крадіжки: 24.09.2022 на суму 531 грн., 27.11.2022 на суму 1660,67 грн., 01.12.2022 на суму 1674,40 грн.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2022 році становила - 2481 грн.

За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченою майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2481 грн. станом на 2022 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст.5 КК України і інкриміновані обвинуваченій дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 22.02.2024 ОСОБА_7 засуджена за ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 185 КК України за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 на 6 років 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024 ОСОБА_7 визнано засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст.70 КК України, з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2023, остаточно призначено покарання у виді 5 років 3 місяці позбавлення волі. Визнано ОСОБА_7 засудженою за ч. 2 ст.190 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст.71 КК України з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2023, остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_8

- вчинила таємне викрадення чужого майна: 19.08.2023 на суму 606,86 грн. (епізод 10); 23.08.2023 на суму 578,19 грн. (епізод 14); 28.08.2023 на суму 1726,60 грн. (епізод 15); 29.08.2023 на суму 1140,43 грн. (епізод 16); 01.09.2023 на суму 1348,90 грн. (епізод 18); 05.09.2023 на суму 1323,60 грн. (епізод 20); 18.09.2023 на суму 745 грн. (епізод 23);

- повторно заволоділа чужим майном шляхом обману: 10.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 1); 10.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 2); 11.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 3); 15.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 4); 15.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 5); 15.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 6); 16.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 7); 17.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 8); 17.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 9); 19.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 11); 21.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 12); 21.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 13); 10.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 1); 31.08.2023 на суму 1000 грн. (епізод 17); 01.09.2023 на суму 1000 грн. (епізод 19); 21.09.2023 на суму 1863 грн. 33 коп. (епізод 24);

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185, ст. 190 КК України, у 2023 році становила 2684 грн.

За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченою майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 грн. станом на 2023 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст.5 КК України і інкриміновані обвинуваченій дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України.

Проте, зазначений у вироку розмір нанесеної матеріальної шкоди по епізодам: 11.09.2023 на суму 3427 грн. 67 коп. (епізод 22); 07.10.2023 на суму 3595 грн. (епізод 26); 06.09.2023 на суму 2939 грн. (епізод 21); 06.10.2023 на суму 4190 грн. (епізод 25); 24.10.2023 на суму 8639 грн. (епізод 27) перевищує два неоподаткованих мінімуми доходів громадян (2684 грн.) у 2023 році, тому інкриміновані обвинуваченій дії підпадають під ознаки злочину.

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 ОСОБА_7 засуджена за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2024, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2024, остаточно визначено покарання у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 вчинила таємне викрадення чужого майна: 26.04.2023 на суму 1550 грн.; 26.04.2023 на суму 1000 грн.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2023 році становила 2684 грн.

За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченою майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 грн. станом на 2023 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст.5 КК України і інкриміновані обвинуваченій дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 ОСОБА_7 засуджена за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2024, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2024 та вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024, змінено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024 на 5 років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 вчинила таємне викрадення чужого майна 16.10.2023 на суму 3310 грн.; 09.11.2023 на суму 3450 грн.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2023 році становила 2684 грн.

За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченою майна на час вчинення діяння перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 грн. станом на 2023 рік, а отже до цього діяння не мають застосуватись положення ст.5 КК України і інкриміновані обвинуваченій дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2025 ОСОБА_7 визначено порядок застосування призначених покарань вироками Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 та Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024. Та відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024, за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України більш суворим покаранням призначеним вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України визначено засудженій ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі.

У зв`язку з декриміналізацією призначених ОСОБА_7 покарань, місцевий суд визнав за необхідне не визначати покарання:

- за ч. 4 ст. 70 КК України по вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2020 щодо часткового складання з покаранням, призначеним вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2019;

- за ч. 1 ст. 71 КК України по вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 15.01.2024 щодо часткового приєднати невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2020;

- за ч. 1 ст. 71 КК України по вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 щодо частково приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.10.2023;

- за ч. 4 ст. 70 КК України по вироку Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 щодо часткового складання покарань за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.01.2024, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2024, та покарання, призначеного за даним вироком;

Разом з тим, підлягає визначенню показання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у таких вирокам:

- по вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 щодо поглинання менш суворого покарання більш суворим, за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України. А тому, ОСОБА_7 за вказаним вироком, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024, визначено покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

- по вироку Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2024 щодо поглинання менш суворого покарання більш суворим. А тому, ОСОБА_7 за вказаним вироком визначено покарання за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 2 років обмеження волі.

Також, підлягає визначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України по вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.10.2025 щодо часткового складання покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024, який змінено в частині покарання ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2024.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність часткової декриміналізації на підставі Закону України 3886-ІХ від 18.07.2024, проте враховуючи кількість вчинених правопорушень, які не підпадають під декриміналізацію, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування або пом`якшення покарання.

Крім цього ч.3 ст. 74 КК України передбачає, що призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що санкція ч.4 ст.185, та ч.2 ст. 190 КК України на час вчинення кримінального правопорушення, не змінилася на час розгляду справи, а тому обвинуваченій визначено покарання відповідно до норм КК України.

Тобто, засудженій ОСОБА_7 визначено покарання в межах, встановленої санкцією закону, а тому підстав для зниження покарання ОСОБА_7 немає.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги засудженої та скасування ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4