Постанова in case no. 910/8373/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/8373/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"

про ухвалення додаткового рішення

з розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

на рішення Господарського суду міста Києва (Демидов В.О.)

від 06.11.2025

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Гончаров С.А.,

Тищенко О.В., Сибіга О.М.)

від 22.04.2026 (повний текст складено 14.05.2026)

у справі за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"

про стягнення 1 241 908,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 241 908,00 грн.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 06.11.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі 910/8373/25, позов задовольнив частково, стягнув з Відповідача на користь Позивача штраф у розмірі 1 000,00 грн та судовий збір у розмірі 14 902,90 грн. В іншій частині позову відмовив.

3. Постановою Верховного Суду від 08.07.2026 касаційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі 910/8373/25 залишено без змін.

4. 15 липня 2026 року Відповідач направив до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі 910/8373/25, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі 910/8373/25 щодо розподілу судових витрат та присудити на користь Відповідача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн

5. Позивач, через систему "Електронний суд", подав до Верховного Суду заперечення на заяву Відповідача про винесення додаткового рішення у справі, у яких просить зменшити заявлену суму до 6 000,00 грн.

6. У запереченнях Позивач зазначає, що вказана суму є очевидно завищеною такою, що не відповідає критерію реальності, адже поданий відзив є практично ідентичним до відзиву, що подавався Відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції. Будь-якого нового аналізу представником Відповідача не зроблено, як і фактично не зазначено, в чому полягає необґрунтованість касаційної скарги. Більше того, з наданого акта приймання-передачі виконаних робіт від 26.06.2026, рахунку-фактури від 24.06.2026 неможливо встановити, який вид послуг надавався, скільки витрачено часу адвокатом на складання відзиву, тощо.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення Відповідачем судових витрат у суді касаційній інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

8. Відповідно до пункту 3 частини першої стаття 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10. Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

11. Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

12. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

13. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

14. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

15. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

16. Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі 927/237/20.

17. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

18. Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява 19336/04).

19. Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

20. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

21. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

22. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

23. Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

24. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

25. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

26. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

27. Суд також звертає увагу на сталу практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (правові висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі 922/445/19; від 22.11.2019 у справі 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи 925/1137/19).

28. Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

29. Відповідачем у цій справі надано копію Договору 4 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 29.08.2025 (далі - Договір), відповідно до якого Адвокатське бюро "Вапельник і партнери" в особі директора Вапельника Сергія бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу - адвокатські послуги у судовому провадженні господарського судочинства 910/8373/25.

30. Відповідно до пункту 2.1. Договору сторони домовились, що гонорар обчислюється у фіксованому розмірі, не залежно від обсягів наданої правової допомоги та витраченого часу адвокатом.

31. Відповідачем також надано копію Додаткової угоди 2 від 16.06.2026 до Договору 4 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 29.08.2025, якою Сторони вирішили доповнити розділ 2 "Гонорар" Договору пунктом 2.5 наступного змісту: "Загальний розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану правову допомогу в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, становить фіксований розмір 20 000,00 грн".

32. На підтвердження фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги Відповідачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, копію акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.06.2026, відповідно до якого надані Замовнику послуги (складання та подання процесуальних документів до суду), рахунок-фактуру 240626 від 24.06.2026.

33. Позивач у запереченнях на заяву Відповідача зазначає, що сума є очевидно завищеною такою, що не відповідає критерію реальності, адже поданий відзив є практично ідентичним до відзиву, що подавався Відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції. Будь-якого нового аналізу представником Відповідача не зроблено, як і фактично не зазначено, в чому полягає необґрунтованість касаційної скарги. Більше того, з наданого акта приймання-передачі виконаних робіт від 26.06.2026, рахунку-фактури від 24.06.2026 неможливо встановити, який вид послуг надавався, скільки витрачено часу адвокатом на складання відзиву.

34. Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи адвокат Вапельник Сергій представляв інтереси Відповідача в судах попередніх інстанцій у цій справі, відтак на стадії касаційного перегляду справи правова позиція представника Відповідача вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано.

35. Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі 910/2170/18, визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи, крім іншого, суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

36. За таких обставин Суд вважає, що послуга з надання правової допомоги у вигляді підготовки відзиву на касаційну скаргу не є співмірною з розміром витрат, заявленим до стягнення за надання цієї послуги.

37. Крім того, Суд враховує доводи Позивача, наведені у заяві, поданій у заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу, про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції є вочевидь завищеним, а зазначені витрати на правничу допомогу не є реальними та необхідними.

38. На підставі викладеного Суд, дослідивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг Відповідачу в суді касаційної інстанції, врахувавши заперечення Позивача щодо цих витрат, результати розгляду справи 910/8373/25 у суді касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги, керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі 910/8373/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 7, ЄДРПОУ 42574629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) (00-867, Польща, Варшава, вулиця Яна Павла ІІ, будинок 27, ЄДРПОУ 363197263) 10 000,00 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи 910/8373/25 у суді касаційної інстанції. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" відмовити.

3. Видачу відповідного наказу у справі 910/8373/25 доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

О. Кролевець