Постанова in case no. 908/2662/25(903/908/25)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 908/2662/25(903/908/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.А.

учасники справи :

позивач - Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго"

представник позивача - не з`явився,

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд",

представники відповідача 1 - не з`явився,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест",

представник відповідача 2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 13.04.2026

у складі колегії суддів: Фещенко Ю.В., (головуючий), Соп`яненко О.Ю.,

Джепа Ю.А.,

у справі за позовом

Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест",

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

у межах справи 908/2662/25 про банкрутство

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд",-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа 908/2662/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд".

2. До Господарського суду Запорізької області за підсудністю з Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (далі - позивач, ПрАТ "Волиньобленерго") до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" (далі - Відповідач 1, ТОВ "Пітон Трейд") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" (далі - Відповідач 2, ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест"), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в межах справи 908/2662/25 про банкрутство Відповідача 1.

Короткий зміст рішення місцевого суду

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі 908/2662/25 (903/908/25) відмовлено у задоволенні позову ПрАТ "Волиньобленерго" до ТОВ "Пітон Трейд" та ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест";

скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.09.2025 у справі 903/873/25, а саме: скасовано арешт з автозаправного комплексу (АЗК) та автомобільної газозаправної станції (АГЗП) загальною площею 429,2 кв.м., з комплексом для обслуговування населення, що знаходяться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2732730607080).

4. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що:

- спірний правочин у вигляді договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 21.05.2025 було вчинено відповідачами 21.05.2025, тобто до моменту виникнення у Відповідача 1 зобов`язання із повернення суми коштів ПрАТ "Волиньобленерго", яких власне не існувало до 26.06.2025, тобто коли відбулось затвердження мирової угоду у справі 903/823/24 про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію;

- посилання позивача на те, що Відповідач 1 знав про реальність боргових зобов`язань (з моменту складення акту перевірки) оцінюються судом критично, оскільки здійснення 20.05.2025 авансової оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна і до ухвалення 21.05.2025 постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі 903/971/24, сторони об`єктивно не могли знати наперед, яке саме рішення прийме апеляційний господарський суд;

- наявність заборгованості у Відповідача 1 перед позивачем могла виникнути лише з 26.06.2025, тобто коли відбулось підписання мирової угоди; з моменту ухвалення мирової угоди Відповідач 1 систематично здійснював відповідні платежі; майно було продано ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" за договором купівлі-продажу 21.05.2025; станом на дату переходу права власності (21.05.2025) у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, яка мала б бути погашена. За таких обставин твердження позивача про те, що відчуження Відповідачем 1 нерухомості на користь Відповідача 2 відбулася саме з метою невиконання зобов`язання щодо сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію, не ґрунтується на фактичних обставин справи в контексті підстав оспорюваного правочину;

- доказів наявності у Відповідача 1 мети ухилитися від сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію, й тим самим завдати шкоди позивачу як кредитору, матеріали справи не містять;

- засновниками ТОВ "Пітон Трейд" є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , засновниками (кінцевими бенефіціарними власниками) ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" також є ОСОБА_2 , останній водночас є керівником юридичної особи, що свідчить про пов`язаність відповідачів у цій справі. Разом з тим, сама лише пов`язаність відповідачів у даному конкретному випадку не є достатньою для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність;

- накладений арешт ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.09.2025, створює істотні обмеження для ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест", позбавляючи його можливості повноцінно реалізувати свої корпоративні права та вести господарську діяльність, що суперечить як положенням статей 137, 145 ГПК України (про співмірність та тимчасовий характер забезпечення), так і принципам справедливого балансу інтересів сторін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Волиньобленерго" у справі 908/2662/25 (903/908/25) задоволено,

визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.05.2025, укладений між ТОВ "Пітон Трейд" та ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест", предметом якого є автозаправний комплекс (АЗК) та автомобільна газозаправна станція (АГЗП), що розташовані за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2732730607080.

6. Апеляційний господарський суд зазначив про те, що:

- - 26.04.2024 ПрАТ "Волиньобленерго", за участі директора ТОВ "Пітон Трейд" Мельничука А.А., складено Акт про порушення 000428, яким зафіксовано порушення ТОВ "Пітон Трейд" підпункту 3 пункту 8.4.2 підпункту 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки;

- 08.08.2024 відповідно до протоколу 1270 засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії ПрАТ "Волиньобленерго" комісія встановила, що ТОВ "Пітон Трейд" порушив підпункт 3 пункту 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії і вирішила провести розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по порушенню; відповідно до розрахунку вартість необлікованої електричної енергії за період з квітня 2023 року по квітень 2024 року становить 2 941 824, 69 грн;

- 25.09.2024 ПрАТ "Волиньобленерго" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ "Пітон Трейд" 2 941 824, 69 грн вартості необлікованої електричної енергії;

- 21.11.2024 рішенням Господарського суду Волинської області у справі 903/823/24 позов було задоволено та стягнуто з ТОВ "Пітон Трейд" на користь ПрАТ "Волиньобленерго" 2 941 824, 69 грн вартості необлікованої електричної енергії (рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржено ТОВ "Пітон Трейд"; провадження за апеляційною скаргою відкрито 13.01.2025);

- з 13.01.2025 по 26.06.2025 справа 903/823/24 розглядалась Північно-західним апеляційним господарським судом, у зв`язку з оскарженням рішення суду першої інстанції ТОВ "Пітон Трейд";

- 26.06.2025 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду по справі 903/823/24 затверджено мирову угоду, укладену між ПрАТ "Волиньобленерго" та ТОВ "Пітон Трейд", відповідно до якої, ураховуючи часткову сплату ТОВ "Пітон Трейд" вартості необлікованої електричної енергії на користь ПрАТ "Волиньобленерго" у розмірі 185 000 грн та 35 301, 90 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, ТОВ "Пітон Трейд" зобов`язується сплатити на користь ПрАТ "Волиньобленерго" залишок вартості необлікованої електричної енергії в розмірі 2 756 800 грн на підставі рішення комісії з розгляду актів (Акт від 26.04.2024 000428) про порушення ПРРЕЕ ПрАТ "Волиньобленерго", оформлене протоколом засідання 1270 від 08.08.2024, на умовах розстрочки платежів, згідно з узгодженим між сторонами Графіком погашення заборгованості у такому порядку: до 06.07.2025 - 230 000 грн; до 06.08.2025 - 230 000 грн; до 06.09.2025 - 230 000 грн; до 06.10.2025 - 230 000 грн; до 06.11.2025 - 230 000 грн; до 06.12.2025 - 230 000 грн; до 06.01.2026 - 230 000 грн; до 06.02.2026 - 230 000 грн; до 06.03.2026 - 230 000 грн; до 06.04.2026 - 230 000 грн; до 06.05.2026 - 230 000 грн; до 06.06.2026 - 226 800 грн;

- 05.02.2025 рішенням Господарського суду Волинської області у справі 903/971/24 було задоволено позов ТОВ "Пітон Трейд", а саме: визнано протиправним та скасовано рішення комісії ПрАТ "Волиньобленерго" з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформлене протоколом засідання 1270 від 08.08.2024 (рішення не набрало законної сили, оскільки 03.03.2025 було оскаржено ПрАТ "Волиньобленерго"; провадження за апеляційною скаргою відкрито 12.03.2025);

- з 12.03.2025 по 26.06.2025 справа 903/971/24 розглядалась Північно-західним апеляційним господарським судом. При цьому, 21.05.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі 903/971/24 рішення Господарського суду Волинської області від 05.02.2025 у справі 903/971/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено;

- 21.05.2025 між ТОВ "Пітон Трейд" та ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" укладений договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості, за яким нерухоме майно - автозаправний комплекс та автомобільна газозаправна станція з комплексом для обслуговування населення, загальною площею 429,2 кв.м, розташовані за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2732730607080, що належало на праві приватної власності ТОВ "Пітон Трейд", було відчужене на користь ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест";

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що грошове зобов`язання Відповідача 1 перед позивачем виникло 26.06.2025 (в момент затвердження Північно-західним апеляційним господарським судом мирової угоди у справі 903/823/24), оскільки вказане зобов`язання виникло не з судового рішення, а з факту порушення підпункту 3 пункту 8.4.2 підпункту 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, та на підставі протоколу 1270 від 08.08.2024. Відтак, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині того, що зобов`язання Відповідача 1 виникло з факту безоблікового споживання електричної енергії, оформленого Актом від 26.04.2024 000428 та рішенням комісії від 08.08.2024, які стали підставою для формування грошової вимоги у сумі 2 941 824, 69 грн та звернення позивача до суду;

- у цій справі відповідачами не доведено наявність у боржника іншого майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача, тобто, після відчуження спірного нерухомого майна у Відповідача 1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити кредиторські вимоги, підтверджені у подальшому судовим рішенням у справі 903/823/24;

- суд першої інстанції вірно встановив обставини пов`язаності відповідачів; такі обставини також не заперечувались під час розгляду цієї справи відповідачами. У цій справі пов`язаність відповідачів між собою, в сукупності з усіма фактичними обставинами справи, дає підстави вважати про їх недобросовісність при вчинені правочину, що оспорюється;

- здійснення Відповідачем 1 часткових оплат на виконання умов мирової угоди не спростовує наведених висновків, оскільки доказів повного погашення заборгованості Відповідача 1 перед позивачем матеріали справи не містять.

- щодо розподілу судових витрат, то відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів у рівних частках.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

7. ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" 11.05.2026 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі 908/2662/25 (903/908/25).

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 908/2662/25 (903/908/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026.

9. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

10. 11.06.2026 від заявника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з обґрунтування підстав касаційного оскарження, в яких посилаючись на положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про застосування положень статей 203, 215 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.05.2023 у справі 904/648/22 та від 06.10.2022 у справі 904/624/19.

11. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 908/2662/25 (903/908/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026.

12. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 908/2662/25 (903/908/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026.

13. Від представниці ПрАТ "Волиньобленерго" - Розгон О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представниця Товариства просила залишити касаційну скаргу ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі 908/2662/25 (903/908/25) - без змін.

14. Відзив обґрунтовано тим, що скаржник не навів належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а наведені ним посилання на постанови Верховного Суду не підтверджують неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. За таких обставин підстави для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі 908/2662/25 (903/908/25) відсутні.

15. Учасники провадження у справі у судове засідання 01.09.2026 уповноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

16. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 01.09.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 01.09.2026. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

17. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 4928-IX), Верховний Суд розглядає справу 908/2662/25 (903/908/25) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ СКАРЖНИКА

(ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест")

18. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, заявник зазначив, що:

- апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки моменту виникнення відповідного зобов`язання та моменту набуття права вимоги та обмежився формальним посиланням на наявність заборгованості, не з`ясувавши, чи існувало на момент вчинення правочину узгоджене, дійсне та таке, що підлягає виконанню, зобов`язання, а також чи набув позивач на той момент статусу кредитора у розумінні цивільного законодавства. На думку скаржника, такий підхід суперечить усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої для висновку про вчинення правочину на шкоду кредитору визначальним є встановлення факту існування зобов`язання саме на момент вчинення правочину та наявності у особи права вимоги до боржника. Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що для визнання правочину фраудаторним необхідно встановити сукупність певних обставин;

- відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2020 у справі 755/17944/18, боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Разом з тим, сам по собі факт пред`явлення позову не може свідчити про беззаперечну обґрунтованість позовних вимог, однозначне їх задоволення, а таке звернення з позовом не може зупинити господарську діяльність особи, до якої пред`явлено позов, зокрема можливість розпоряджатися майном;

- апеляційний суд не надав правової оцінки питанню, чи виникло зобов`язання з моменту складання акта, прийняття рішення комісії чи лише з моменту затвердження мирової угоди, а також не визначив, з якого саме моменту позивач набув права вимоги. Відсутність такої правової оцінки позбавляє можливості встановити ключову обставину - чи існувало на момент вчинення спірного правочину порушене або оспорюване право позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Предметом судового розгляду у цій справі є питання обґрунтованості визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

25. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень місцевого та апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

26. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України, а дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

27. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

28. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

29. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

30. Водночас відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

31. Захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, зумовлені специфікою завдань і цілей провадження у справі про банкрутство, його суб`єктним складом, процедурами, які застосовуються щодо боржників, учасниками окремих стадій тощо. З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

32. Так, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство, передбачених змістом преамбули КУзПБ, є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Наповнення ліквідаційної маси боржника і, як наслідок, задоволення сукупності вимог кредиторів відбуваються за рахунок майнових активів боржника, вжиття заходів з пошуку, виявлення та повернення яких віднесено до повноважень ліквідатора боржника.

33. Водночас, одним зі передбачених зазначеним Кодексом способів досягнення максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів шляхом консолідації майна боржника є визнання недійсними за позовом арбітражного керуючого або кредитора правочинів боржника, укладених на шкоду кредиторам.

34. Статтею 42 КУзПБ передбачено спеціальні підстави для визнання господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство недійсними правочинів або спростування майнових дій, вчинених після відкриття провадження у такій справі або протягом трьох років, що передували його відкриттю, за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу.

35. Частинами першою, другою статті 42 КУзПБ, зокрема, до таких підстав віднесено випадки, якщо:

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

36. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (частина третя статті 42 КУзПБ).

37. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, спрямованого на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

38. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та законних інтересів кредитора.

39. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

40. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

41. Відчуження боржником майна, вчинення інших дій, внаслідок яких зменшується його платоспроможність та унеможливлюється або істотно ускладнюється виконання зобов`язань перед кредиторами, може свідчити про недобросовісність такої поведінки та зловживання правами.

42. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

43. Подібні за змістом висновки, зокрема, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі 910/16579/20.

44. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові також зауважила, зокрема, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

45. Оскільки у Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

46. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

47. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу на те, що фраудаторним правочином може бути як оплатний, так і безоплатний договір, як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

48. Отже, вирішення спору щодо визнання недійсним вчиненого боржником правочину з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, потребує не лише формального факту укладення оплатного правочину та його виконання, а й перевірки фактичного змісту такого правочину, часу та обставин його здійснення, суб`єктного складу, реальності отримання боржником зустрічного виконання від контрагента, співвідношення одержаного боржником на підставі спірного правочину з переданими ним активами, а також впливу правочину на можливість виконання зобов`язань перед іншими кредиторами тощо.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

49. За змістом рішення місцевого суду вбачається, що, відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що момент укладення спірного правочину не може вважатися ознакою його фраудаторності, оскільки спірний правочин було вчинено відповідачами 21.05.2025, тобто до моменту виникнення у Відповідача 1 зобов`язання із повернення суми коштів ПрАТ "Волиньобленерго", яке виникло 26.06.2025, а саме: в момент затвердження апеляційним господарським судом мирової угоди у справі 903/823/24 про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію.

50. Водночас, місцевий господарський суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, застосував положення статей 203, 215 ЦК України.

51. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду, також застосував статтю 42 КУзПБ, яка є спеціальною нормою, що передбачає можливість кредитора або арбітражного керуючого звернутися із вимогою про визнання правочину недійсним у межах провадження у справі про банкрутство у порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу.

52. При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що:

- зобов`язання виникло з факту порушення підпункту 3 пункту 8.4.2 підпункту 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, та на підставі протоколу 1270 від 08.08.2024, а також оформленого Актом від 26.04.2024 000428 та рішенням комісії від 08.08.2024, які стали підставою для формування грошової вимоги в розмірі 2 941 824, 69 грн;

- після відчуження спірного нерухомого майна у боржника не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредитора;

- наявні обставини, які свідчать, що відповідачі є пов`язаними особами.

53. Зазначені обставини скаржником у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України не спростовано, доказів, які б свідчили про можливість відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів, зокрема і за допомогою коштів, отриманих від вчинення відповідного договору купівлі-продажу нерухомого майна, не надав.

54. Верховний Суд враховує, що за наявною у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією провадження у справі відкрите ухвалою від 07.10.2025, а ухвалою від 11.12.2025 Господарський суд Запорізької області, зокрема визнав кредиторські вимоги до боржника, а саме:

- ТОВ "Волиньелектрозбут" у розмірі 217 201,42 грн з четвертою чергою задоволення, та 6 056,00 грн судового збору з першою чергою задоволення.

- ПрАТ "Волиньобленерго" у розмірі 2 460 458,29 грн з четвертою чергою задоволення, та 6 056,00 грн судового збору з першою чергою задоволення.

55. З огляду на зазначене та принцип "суд знає закони" (jura novit curia) апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування положень статті 42 КУзПБ та визнання Договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 21.05.2025 недійсним, оскільки зазначений правочину укладено у спірний період, за наявності заборгованості у боржника, а також із особою, яка, з огляду на пов`язаність спільним кінцевим бенефіціарним власником, є заінтересованою.

47. Колегія суддів звертає увагу, що посилання скаржника на висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постановах від 02.05.2023 у справі 904/648/22 та від 06.10.2022 у справі 904/624/19, встановлених судом обставин також не спростовують.

48. Водночас доводи скаржника свідчать про прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній, однак зазначене не є підставою для скасування ухваленого апеляційним судом судового рішення, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази, вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Тому, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений

50. Інші доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі зводяться до необхідності надання оцінки та переоцінки доказів, дослідження та встановлення обставин справи, які вже були відповідно до вимог процесуального закону досліджені та оцінені апеляційним судом, що відповідно до положень частин другої, третьої статті 300 ГПК України, не входить у межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

51. Колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

52. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника та погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

56. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

57. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалені у цій справі судові рішення, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд покладає на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі 908/2662/25 (903/908/25) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков