Постанова in case no. 215/44/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року

м. Київ

справа 215/44/24

адміністративне провадження К/990/5266/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу 215/44/24

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (суддя Савченко А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (суддя-доповідач - Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про:

- визнання протиправним та нечинним рішення від 19 червня 2023 року без номеру Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради;

- встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 17 травня 2023 року вх. 968, вх. 609 створювати штучні перешкоди для надання сину направлення на перепідготовку з основ догляду не професійній основі, для вирішення питань, порушених у зверненні, та визнання такої процедури протиправною діяльністю.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 08 січня 2024 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 17 травня 2023 року вх. 968, вх.609 створювати штучні перешкоди для надання сину направлення на перепідготовку з основ догляду не професійній основі, для вирішення питань, порушених у зверненні, та визнання такої процедури протиправною діяльністю.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався приписами пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд дійшов висновку, що розгляд спору в указаній частині позовних вимог, з урахуванням його предмету і суб`єктного складу, перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції і, посилаючись на судову практику Верховного Суду, зазначив, що спір між позивачкою та відповідачем у цій справі в частині вимог про встановлення наявності компетенції, не є компетенційним, адже позивачка не є суб`єктом владних повноважень, а тому можливість вирішення такого спору адміністративним судом за правилами КАС України не передбачена.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погоджуючись із рішеннями обох судових інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року.

У касаційній скарзі її авторка зазначає про незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями і в якості доводів посилається на те, що висновок судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду спору за правилами адміністративного судочинства не відповідають фактичним обставинам справи внаслідок їх неповного з`ясування та незастосування пункту 5 частини другої статті 245 КАС України. Вказує про те, що суд помилково не вважає відповідача суб`єктом владних повноважень, який здійснює управлінські функції на підставі законодавства та Конституції України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Желєзний І.В., судді Білак М.В., Мацедонська В.Е.

Ухвалою від 17 лютого 2026 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі 215/44/24 і відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві відповідач наводить заперечення щодо касаційної скарги позивачки та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У зв`язку із прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 29 травня 2026 року 1056/0/15-26, яким тимчасово відсторонено суддю Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів для розгляду справи 215/44/24 у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В. М., судді: Загороднюк А. Г., Єресько Л. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 03 серпня 2026 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою від 26 серпня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

Перевіривши в межах, визначених статтею 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, за змістом пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Ужитий в цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У своєму позові ОСОБА_1 просить суд, зокрема, встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради як суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим Суд ураховує, що у постанові від 13 березня 2019 року у справі 820/3713/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він уважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Також у постанові від 05 липня 2019 року у справі 802/833/17-а Верховний Суд вказав, що компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Отже, компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачка не є суб`єктом владних повноважень, а отже не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю у частині пред`явлення позову щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Варто зазначити, що кожній особі надається право звернутися до адміністративного суду у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист. Тож рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

Звертаючись до адміністративного суду з позовними вимогами про встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, позивачка обрала неналежний та неефективний спосіб захисту. Обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає у його випадку способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, які може застосувати суд при вирішенні справи, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачем. У разі, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності у конкретно визначеній спірній ситуації, а не пред`явлення позову щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, як правильно зауважено обома судами, спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Доводи, викладені ОСОБА_1 в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене та приписи статті 350 КАС України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо клопотання позивачки про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для постановлення окремої ухвали необхідно зазначити, що підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346, 347 КАС України.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Отже, КАС України чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду.

Водночас клопотання скаржника не містить належного обґрунтування та підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про передачу справи 215/44/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи результат касаційного перегляду та відсутність документального підтвердження понесених учасниками справи судових витрат, питання щодо їх розподілу не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі 215/44/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді В.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк