Постанова in case no. 160/17178/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа 160/17178/25

адміністративне провадження К/990/23320/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Недвиги К.О.,

представника відповідача - Пашко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу 160/17178/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Малиш Н.І., Круговий О.О.)

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

1) від 14.02.2025 0081312407 форми Р за платежем військовий збір на суму грошового зобов`язання у розмірі 276 792,86 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 221 434,29 грн та штрафна санкція в сумі 55 358,57 грн);

2) від 14.02.2025 0081262407 форми Р за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 321 514,34 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 657 211,47 грн та штрафна санкція в сумі 664 302,87 грн);

3) від 14.02.2025 0081322407 форми ПС за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн;

4) від 14.02.2025 0081412407 форми Р за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 804 943,75 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 3 043 955,00 грн та штрафна санкція в сумі 760 988,75 грн);

5) від 14.02.2025 0081422407 форми ПН за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 5 589,37 грн;

6) від 14.02.2025 0081392407 форми Д про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату військового збору на суму штрафних санкцій у розмірі 1 074,81 грн;

7) від 14.02.2025 0081372407 форми Д про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 12 841,85 грн;

8) від 14.02.2025 0081482407 форми Ш про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 13 960,50 грн;

9) від 14.02.2025 0081452407 форми Ш про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 34 864,20 грн;

10) від 14.02.2025 0081522407 форми ПІ про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 24,00 грн;

11) від 14.02.2025 0081502407 форми Ш про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку на суму штрафних санкцій у розмірі 9 745,50 грн;

12) від 14.02.2025 0081442407 форми Н за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 118,18 грн;

13) від 09.05.2025 0250102407 форми С на суму штрафних санкцій у розмірі 48 000,00 грн;

14) від 14.02.2025 0081572407 форми С про застосування штрафних санкцій у розмірі 48 000,00 грн;

15) від 14.02.2025 0081592407 форми С про застосування штрафних санкцій у розмірі 24 000,00 грн;

16) від 11.02.2025 0074680708 форми С на суму штрафних санкцій у розмірі 122783,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що висновки акту перевірки є неправомірними та спростовуються поданими ним первинними документами. Так, вказував, що до перевірки ним були надані усі необхідні документи, що підтверджується відповідним описом, підписаним уповноваженою особою контролюючого органу; позивачем у періоді, який перевірявся, застосовувався касовий метод і ним були надані документи, які у повному обсязі підтверджують понесені витрати за 2018-2023 роки; актом перевірки були скасовані висновки попереднього акту перевірки від 10.12.2024 щодо невизнання витрат за 2018 рік внаслідок взяття до уваги наданих первинних документів за 2018 рік, однак документи за 2022-2023 роки враховані не були; ППР 0081322407 на суму штрафу 1020 грн ґрунтується на висновку, зробленому на підставі звітів форми 1-ДФ, 4-ДФ, в яких при складанні були допущені технічні помилки в частині невірного зазначення кодів РНОКПП фізичних осіб-підприємців, яким здійснювалась виплата за продукцію. Уточнюючі розрахунки були прийняті контролюючим органом, однак не враховані при перевірці; ППР 0081412407 (ПДВ) було прийнято без врахування того, що виявлене порушення було вчинено позивачем без наміру та умислу; податковий кредит підтверджується податковими накладними, які зареєстровані постачальниками ТМЦ, а податкові зобов`язання нараховані від їх реалізації; висновок контролюючого органу про відсутність залишків станом на 31.12.2023 є суб`єктивним твердженням, оскільки інвентаризація не проводилась; несвоєчасна реєстрація контрагентом податкової накладної не свідчить про відсутність права позивача на податковий кредит та втрат для бюджету, а податковий орган мав би зменшити показник податкового кредиту в липні 2023 року та збільшити його в періоді, коли податкову накладну було зареєстровано постачальником. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту за січень 2021 року та грудень 2019 року спростовані Додатками 5 до податкової декларації з ПДВ відповідних періодів у розрізі кодів ФОП та ТОВ; щодо ППР від 14.02.2025 0081422407, 0081392407, 0081372407, 0081482407, 0081452407, 0081522407, 0081502407, 0081442407, то порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання, як й несвоєчасна реєстрація податкових накладних, не залежали від позивача, оскільки невиконання платником податків податкового обов`язку не було врегульовано в правовому полі; щодо ППР 0250102407 від 09.05.2025, 0081572407 від 14.02.2025, 0081592407 від 14.02.2025, якими застосовано штраф за торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензії, то порушення спростовано ліцензіями, які містяться в електронних базах контролюючого органу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

- від 14.02.2025 0081312407 форми Р за платежем військовий збір на суму грошового зобов`язання у розмірі 276 792,86 грн. (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 221 434,29 грн та штрафна санкція в сумі 55 358,57 грн);

- від 14.02.2025 0081262407 форми Р за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 321 514,34 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 657 211,47 грн та штрафна санкція в сумі 664 302,87 грн);

- від 14.02.2025 0081322407 форми ПС за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму штрафних санкцій у розмірі 1 020, 00 грн;

-. від 14.02.2025 0081412407 форми Р за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 3 804 943,75 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 3 043 955,00 грн. та штрафна санкція в сумі 760 988,75 грн.);

- від 11.02.2025 0074680708 форми С на суму штрафних санкцій у розмірі 122 783,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 скасовано в частині, якою позовні вимоги задоволені частково та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 0081412407 від 14.02.2025, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на суму податку на додану вартість 31648,81 грн та суму штрафних (фінансових санкцій) 7912,12 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 залишено без змін.

З постановою суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив істотні процесуальні порушення, а саме: не дослідив зібрані у справі докази у їх сукупності; не надав оцінки доказам та аргументам позивача; вибірково дослідив докази; фактично поклав в основу свого рішення висновки акта перевірки без належної перевірки їх доказового підтвердження. Зазначає, що апеляційний суд не здійснив повного та безпосереднього дослідження доказів у справі, а висновки суду не відповідають встановленим ним же фактичним обставинам.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції при застосуванні норм податкового законодавства не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 05.12.2023 у справі 520/10927/22, від 24.04.2025 у справі 826/15614/18, від 17.02.2021 у справі 1.380.2019.001522, від 13.01.2021 у справі 826/506/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 160/3364/19.

У зазначених постановах Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що сам по собі факт ненадання окремих документів або наявність формальних недоліків у документах не є безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій; висновки контролюючого органу мають ґрунтуватися на сукупності належних та допустимих доказів; обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на контролюючий орган; оцінка реальності господарських операцій повинна здійснюватися з урахуванням сукупності усіх обставин та доказів. Однак суд апеляційної інстанції наведених висновків не врахував та фактично погодився із твердженнями контролюючого органу без належного дослідження усіх в сукупності доказів у справі.

Окремо позивач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, встановивши наявність розбіжностей у розрахунках, наведених у акті перевірки, врахував пояснення представника контролюючого органу про допущення технічної помилки та визнав можливість використання такого акту перевірки, що, на переконання позивача, є неприпустимим.

Також зауважує на тому, що надав доказ товарного обліку запасів (опис від 30.01.2025) та зазначив, що норми чинного законодавства не ототожнюють окремі недоліки ведення Форми обліку товарних запасів із відсутністю обліку товару взагалі, якщо наявні первинні документи, що підтверджують походження та рух товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що постанова апеляційного суду не відповідає критеріям законності та обґрунтованості судового рішення, визначеним ст.242 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 01.06.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просить касаційну скаргу залишити без задоволення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні доводи та вимоги касаційної скарги підтримав у повному обсязі, просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача заперечив проти касаційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відзиву на касаційну скаргу, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем. В Виконавчому комітеті Криворізької міської Ради Дніпропетровської області 16.12.2016 отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер державної реєстрації 22270000000064223, основний вид економічної діяльності 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Перебуває на обліку у податковому органі з 19.12.2016 за 048516241653, стан платника податків: 0 платник податку за основним місцем обліку. З 17.07.2019 є платником податку на додану вартість.

Оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023 здійснював на загальній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником таких податків: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військовий збір, єдиного соціального внеску, податку на додану вартість, акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Трудові відносини з платниками податків: станом на початок перевіряємого періоду (01.01.2018) - 1 працівник, на кінець перевіряємого періоду (31.12.2023) - 25 працівників.

ФОП має у власності нерухоме майно, а також орендує ряд нежитлових приміщень.

На підставі пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82, пп. 69.351, п. 69 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року 2755-VІ (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України), ст.13, ст.25, п.9-25 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також - Закон 2464-VI) зі змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровської області від 01.11.2024 5457-п, у зв`язку з включенням до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.

За результатами перевірки складено акт від 10.12.2024 3955/04-36-24- 08/ НОМЕР_1 .

Позивач надав заперечення від 13.01.2025 13/01-1 (вх. до ГУ ДПС від 17.01.2025 5724/6) до акту документальної планової перевірки та додатково надав первинні документи та пояснення.

Для об`єктивного, повного і всебічного розгляду оскаржуваних питань з урахуванням додатково наданих документів відповідно до пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.5, п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82, пп.69.351 п.69 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ, ст.13, ст.25, п.9-25 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону 2464, ГУ ДПС у Дніпропетровській області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 24.01.2025 566-п та направлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.01.2025 972, 973, 974.

В результаті проведеної позапланової перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 07.02.2025 року 487/04-36-24-07/ НОМЕР_1 , згідно якого встановлено порушення:

1. п.177.2, 177.4, 177.10 ст.177 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за 2022 та 2023 роки в загальній сумі 2657211,47 грн, у т.ч. за 2022 - 1222073,48 грн, за 2023 - 1435137,99 грн;

2. пп.1.2 п.16 підр.10 р. ХХ, ст. 177 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з військового збору у розмірі 221434,29 грн, в т.ч.: за 2022 - 101839,46 грн, за 2023 - 119594,83 грн;

3. абз. б п.176.2 ст. 176, п.51.1 ст.51, 49.18.2 п.49.18 ст.49 ПКУ у результаті надання з недостовірними відомостями Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма N 1-ДФ, 4-ДФ) за періоди: ІІ кв. 2020 року, 1 кв. 2021 року - IV кв. 2021 року, 1 кв. 2022 року - ІІ кв.2022 року, 1 кв.2023 року;

4. пп. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176 ПК України у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб, який утримувався з сум нарахованого доходу працівникам в загальній сумі 51 367,41 грн, а саме: за квітень 2022 року - 14 343,21 грн, за травень 2022 року - 15 316,20 грн, за червень 2022 - 21 708,00 грн.;

5. пп. 1.4 п.16 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176 ПК України у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням до бюджету військового збору, який утримувався з сум нарахованого доходу працівникам в загальній 4 299,23 грн, а саме: за квітень 2022 року - 1213,88 грн, за травень 2022 року -1276,35 грн, за червень 2022 року - 1809 грн;

6. абз.2 п.8 ст. 9 Закону 2464-VI в частині несвоєчасного перерахування зобов`язань з єдиного внеску;

7. п.1 ч.1 ст.4, ч.8. ст.9 Закону 2464-VI (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати сум з єдиного внеску нарахованого роботодавцю на суми заробітної плати за період з 20.11.2019 по 24.02.2022;

8. п. 36.1 ст. 36, п.181.1 ст. 181, п.183.2 ст. 183, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.199.1 ст. 199 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3043 955 грн, в т.ч. по періодам: червень 2019 року - 18 343 грн, липень 2019 року - 15330 грн, грудень 2019 року - 245 грн, січень 2021 року - 1872 грн, липень 2023 року - 24 059 грн, грудень 2023 року 2984 106 грн;

9. п. 201.1, п.201.2, п.201.10 ст. 201, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198, п.199.1 ст.199 ПК України в частині здійснення операцій без реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

10. п.201.10 ст.201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

11. п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16, п.п. 222.3.1. п. 222.3. ст. 222, п. 57.1. ст. 57 ПК України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з акцизного податку за період 2022-2023 роки;

12. ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19 грудня 1995 року 481/95-ВР (далі також - Закон 481/95-ВР), в результаті чого встановлено, що за адресами:

АДРЕСА_1 в періоді з 11.10.2018 по 29.10.2018 відбувалася роздрібна торгівля алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 79,10 грн та в періоді з 11.10.2018 по 29.10.2018 відбувалася роздрібна торгівля тютюновими виробами без придбання відповідної ліцензії 117,60 грн;

АДРЕСА_2 відбувалася роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії в періоді з 21.11.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 134,90 гр., з 29.05.2020 по 29.06.2020 на загальну суму 3326,15 грн та відбувалася роздрібна торгівля тютюновими виробами без придбання відповідної ліцензії в періоді з 21.11.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 135,60 грн, з 29.05.2020 по 29.06.2020 на загальну суму 356,75 грн;

АДРЕСА_3 в періоді з 28.09.2018 по 19.11.2018 відбувалася роздрібна торгівля алкогольними напоями (пивом) без наявності відповідної ліцензії на загальну суму 414,35 грн;

13. п.1, п. 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року 265/95-ВР (далі також - Закон 265/95-ВР), в частині проведення розрахункових операцій з формуванням розрахункових документів невідповідної встановленої форми на загальну суму 78 432,00 грн;

14. п.10 ст. 3 Закону 265/95-ВР в частині незабезпечення зберігання контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі;

15. п. 11 ст. 3 Закону України 265/95-ВР в частині проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів на загальну суму 1752,00 грн, та інші згідно додатку з баз даних ДПС України (СОД РРО).

На підставі зазначених порушень відповідачем були складені податкові повідомлення рішення, які є предметом спору у цій справі.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з наступного.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено завищення позивачем документально підтверджених витрат на загальну суму 14 762 285,93 грн (за 2022 рік на суму 6 789297,11 грн, за 2023 рік на суму 7 972 988,82 грн), що, відповідно, призвело до заниження загального оподатковуваного доходу за 2022-2023 роки на суму 14 762 285,93 грн.

В акті перевірки відображено, що сума витрат, яка підтверджена документально під час перевірки і яка співпадає із даними ФОП ОСОБА_1 складає: за 2018 рік - 809 140,40 грн, за 2019 рік - 2 112 236,84 грн, за 2020 рік - 6 011 410,55 грн, за 2021 рік - 9 756 652,76 грн. Розбіжність між даними перевірки і даними ФОП ОСОБА_1 виявлені за 2022 рік ( - 6 789 297,11 грн) та за 2023 рік (-7 972 988,82 грн), всього на суму 14 762 285,93 грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в ході проведення перевірки згідно наданих до перевірки первинних документів, даних ЄРПН позивачем придбано товарно-матеріальні цінності (алкогольні напої в асортименті, пиво) у 2022 році на суму 6 789 297,11 грн, у 2023 році на суму 7 972 988,82 грн, які не реалізовані та не використані в межах господарської діяльності (Додаток 5 до Акту). В ході ж проведення планової перевірки, при наданні заперечень до акту планової перевірки та при проведенні позапланової перевірки інформацію про залишки ТМЦ станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 ФОП ОСОБА_1 не надав, також не надано підтвердження реалізації зазначених ТМЦ.

Як і у позовній заяві, так і у касаційній скарзі позивач посилається на те, що ним до перевірки були надані усі документи (банківські виписки, видаткові накладні, товарні накладні, чеки, квитанції, книги доходів та витрат), які підтверджують придбання товару.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що обставина надання ФОП ОСОБА_2 документів відповідачем не заперечується. Перелік документів, які були використані при проведенні перевірки, наведений у таблиці 10 Акту.

Однак, як встановлено апеляційним судом, за даними таблиці 18 Акту за 2022 рік документально підтверджені витрати Вартість ТМЦ на суму 12 543 190,11 грн (при заявлених позивачем у додатку Ф2 до податкової декларації 19 332 487,22), за 2023 рік на суму 12 879 943,47 грн (при заявлених позивачем у додатку Ф2 до податкової декларації 21 011 174,37 грн). При цьому, у зазначеному додатку Ф2 заявлені позивачем суми відображені у колонці 5 - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції .

Судом апеляційної інстанції констатовано, що під час позапланової перевірки документи на різницю від заявлених позивачем витрат та підтверджених документально під час позапланової перевірки надані не були. До суду першої інстанції позивач надав відомість залишків ТМЦ станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 на 185 аркушах, яка до планової перевірки, до скарги та до позапланової перевірки не надавалась.

Позивачем до суду також надані фіскальні чеки на закупівлю товару за 2022-2023 роки на 619 арк., переважна більшість яких, як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджує придбання хлібобулочних виробів, безалкогольних напоїв (вода, смузі, лимонад, чай), погашення кредиту, натомість порушення стосується непідтвердження витрат на придбання алкогольних напоїв та пива. Вибірковим дослідженням та співставленням зазначених фіскальних чеків із переліком, наведеним у Додатку 5 до Акту перевірки, судом апеляційної інстанції встановлена їх відсутність у цьому Додатку. Апеляційним судом стверджено, що згідно чеку 00000058753 18.03.2022 позивачем було придбано безалкогольні напої та пиво на загальну суму 4670,30 грн, однак у переліку Додатку 5 ТМЦ, які придбані та не використані в господарській діяльності інформація про такий чек відсутня, що означає врахування його під час перевірки. Аналогічно і по іншим фіскальним чекам.

Позивач у свою чергу не спростував належним обґрунтуванням та доказами висновки контролюючого органу та інформацію, яка наведена у Додатку 5 до Акту перевірки, обмежившись лише посиланням на те, що позивачем усі документи було надано.

Суд першої інстанції прийняв доводи позивача стосовно того, що він надав документи, а вичерпний перелік документів, які б підтверджували витрати і не були б надані платником податків, відповідачем в акті перевірки не зазначався та окремо не запитувався.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, після проведення планової перевірки та надання позивачем заперечень на акт планової перевірки була призначена позапланова виїзна перевірка з метою об`єктивного, повного і всебічного розгляду порушених позивачем питань. Позивач та його довірена особа (бухгалтер) мали можливість надати додаткові документи на підтвердження дотримання вимог податкового законодавства в період діяльності з 2018 по 2023 роки. Усі надані позивачем документи були прийняті контролюючим органом, внаслідок чого висновки попередньої (планової) перевірки були скориговані. Висновки позапланової перевірки також оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. До скарги позивач також надавав документи; його доводи були перевірені, а скарга задоволена частково. Відповідач направляв позивачу запити про надання документів. Позивач, у свою чергу, стверджував про відсутність конкретних документів, яких не вистачало перевіряючим. Такі доводи обґрунтовано було відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки закон (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України) зобов`язує платника податків надати посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, усі документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тобто, документи платником податків надаються до перевірки, незалежно від запиту контролюючого органу.

Позивач до суду першої інстанції надав відомість залишків ТМЦ станом на 31.12.2022 та станом на 31.12.2023 на спростування висновків акту позапланової перевірки.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що надані позивачем до суду відомості були відсутні під час планової перевірки, позапланової перевірки та в процедурі адміністративного оскарження; на відомостях відсутня дата їх складання та реквізити первинних документів на підтвердження придбання ТМЦ, які в них наведені. Доводи ж позивача, з якими погодився і суд першої інстанції про те, що контролюючий орган не вимагав провести інвентаризацію, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано безпідставними, оскільки необхідним було підтвердження наявності ТМЦ станом на кінець 2022 та 2023 років, а не під час податкової перевірки, яка проводилась у лютому 2025 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що висновки акту позапланової перевірки про не підтвердження позивачем витрат на придбання ТМЦ за 2022-2023 роки на суму 14 762 285,93 грн є обґрунтованими.

У зв`язку із встановленим завищенням витрат 14 762 285,93 грн, в розділі 2.2.2.3 Акту перевірки встановлено і заниження оподатковуваного доходу на цю ж суму.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (п.177.2).

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; документально не підтверджені витрати (177.4.5).

Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності . Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (177.10).

Податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2025 0081262407 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 3 321 514,34 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 657 211,47 грн та штрафна санкція в сумі 664 302,87 грн), підстави для визнання протиправним якого, як правильно констатовано судом апеляційної інстанції, відсутні.

Обґрунтованим, з огляду на викладене, є і збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму грошового зобов`язання у розмірі 276 792,86 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 221 434,29 грн та штрафна санкція в сумі 55 358,57 грн.), який нараховано на підставі пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Судом апеляційної інстанції зауважено, що позивачем аргументів щодо невірності здійсненого розрахунку у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу не наведено, тому податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 0081312407 визнано колегією суддів правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 0081322407, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020, 00 грн.

Штраф застосований до ФОП ОСОБА_1 на підставі п. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України. Цією нормою визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

При проведенні перевірки встановлено надання з недостовірними відомостями Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників-податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма 1-ДФ, 4-ДФ) за періоди: ІІ квартал 2020 року, 1 квартал 2021 - ІV квартал 2021 року, І квартал 2022 року - ІІ квартал 2022 року, І квартал 2023 - ІV квартал 2023 року.

Доводи позивача, які викладені у позовній заяві та з якими погодився суд першої інстанції, полягали у тому, що висновок контролюючого органу про зазначене порушення здійснено на підставі звітів форми 1-ДФ, 4-ДФ, в яких при складанні були допущені технічні помилки в частині невірного зазначення кодів РНОКПП фізичних осіб-підприємців, яким здійснювалась виплата за продукцію. Уточнюючі розрахунки були прийняті контролюючим органом, однак, за його твердженням, не враховані при перевірці.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що до позовної заяви позивачем надані уточнюючі розрахунки про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Ці уточнюючі розрахунки були складені 03.03.2022 та містять відмітку про їх прийняття контролюючим органом.

За результатом дослідження розрахунків, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони охоплюють звітний податковий період - 2021 рік, при цьому, уточнюючі розрахунки за звітні ІІ квартал 2020 року, 2022 та 2023 роки позивачем не надано.

Оскільки інших доводів, ніж виправлення технічної помилки шляхом надання уточнюючих розрахунків, позовна заява не містить, суд апеляційної інстанції обґрунтовано ствердив про правомірність застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 1020,00 грн, а відтак підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 0081322407 відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.02.2025 0081412407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг на загальну суму 3 804 943,75 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 3043955,00 грн та штрафна санкція в сумі 760988,75 грн).

Судами встановлено, що під час позапланової перевірки на підставі даних ЄРПН, декларацій з ПДВ та первинних документів контролюючим органом встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3043955,00 грн по наступним періодам:

червень 2019 року - 18343,00 грн, липень 2019 року - 15330,00 грн, грудень 2019 року - 244,50 грн, лютий 2021 року - 1872,00 грн, липень 2023 року - 24059,00 грн, грудень 2023 року - 2 984106,00 грн.

Щодо періоду червень 2019 року, липень 2019 року.

Перевіркою встановлено, що за період з червня 2018 року по травень 2019 року ФОП ОСОБА_1 отримано дохід (без врахування акцизного податку) на суму 1014831,30 грн.

Згідно п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

За вимогами п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п.183.2).

Позивач, допустивши зазначене перевищення загальної суми від здійснення операцій, реєстраційну заяву для обов`язкової реєстрації як платника податку на додану вартість до 11.06.2019 до контролюючого органу не подав .

За приписами п.183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У позовній заяві позивач стверджував, що зазначене порушення було вчинено без умислу, однак такі доводи обставину порушення не спростовують. Судом апеляційної інстанції зауважено, що суд першої інстанції також відхилив ці доводи позивача і визнав правомірною підставу для висновку відповідача в частині заниження показнику податкового зобов`язання за червень 2019 року та липень 2019 року, однак, незважаючи на встановлення правомірності нарахування ПДВ за вказані періоди на суму 18343,00 грн та 15330,00 грн, відповідно, суд першої інстанції скасував ППР 0081412407 в повному обсязі без будь-якого мотивування такого рішення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів, що контролюючим органом правомірно збільшено грошове зобов`язання з ПДВ за червень 2019 року на суму 18343,00 грн та за липень 2019 року на суму 15330,00 грн.

Щодо заниження ПДВ за грудень 2019 року на суму 244,50 грн та лютий 2021 року на суму 1872,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ПАРК ІНВЕСТ за грудень 2019 року виписало податкові накладні на адресу позивача на суму ПДВ 351,50 грн. ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту за грудень 2019 року ПДВ на суму 351,50 грн і ПДВ на суму 244,60 грн (без ПН.) Різниця складає 244, 60 грн.

ФОП ОСОБА_3 за лютий 2021 року виписав податкові накладні на адресу ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 19 246,38 грн. ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту за лютий 2021 року ПДВ на суму 21118,88 грн. Різниця складає 1872,50 грн.

Позивач стверджував, що дані Акту перевірки в цій частині спростовані даними Додатку 5 (в розрізі контрагентів) до податкових декларацій з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції дослідив зміст цих додатків і встановив, що за 2019 рік (12 місяців) наявна інформація про обсяг постачання 1222,95 грн (ПДВ 244,60 грн) від постачальника з індивідуальним податковим номером 350826826538, що за даними ЄДРПОУ (35082684) відповідає ТОВ ПАРК ІНВЕСТ . Однак суть порушення полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 244,60 грн за відсутності зареєстрованої податкової накладної.

У Додатку 5 до декларації за січень 2021 рік наявна інформація про податкові накладні, які були складені ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2020 року та у січні 2021 року (ПДВ 17301,88 грн). Однак за висновком Акту позапланової перевірки порушення стосується іншого періоду, а саме лютий 2021 року. Дані по періоду січень 2021 року , які були зафіксовані в Акті планової перевірки визнані контролюючим органом помилковими за наданими ФОП ОСОБА_1 запереченнями та документами саме в частині періоду, про що зазначено в Акті.

Висновки Акту позапланової перевірки у частині зазначених порушень, як констатовано судом апеляційної інстанції, позивачем не спростовані, а відтак колегія суддів погоджується з твердженням цього суду про заниження позивачем ПДВ за грудень 2019 року на суму 244,50 грн та лютий 2021 року на суму 1872,00 грн.

Щодо заниження ПДВ за липень 2023 року на суму 24059,00 грн.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, порушення полягає у тому, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ віднесені суми ПДВ по податковій накладній, яка була зареєстрована постачальником ТОВ АЙС ПОЗИТИВ з порушенням строку реєстрації. Згідно таблиці 40 період віднесення ПДВ до податкового кредиту серпень 2023 року, фактичний період віднесення позивачем липень 2023 року.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що державний бюджет не зазнав втрат у зв`язку із таким порушенням. Позивач також наполягав на тому, що контролюючий орган мав би зменшити податковий кредит за липень 2023 року на суму ПДВ 24059,22 грн і включити її за серпень 2023 року, нарахувавши штраф.

Так, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом апеляційної інстанції стверджено, що ФОП ОСОБА_1 не надав суду докази дотримання ним наведеного вище порядку, тому віднесення ПДВ до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої податкової накладної свідчить про порушення податкового законодавства, яке має передбачені законом наслідки нарахування ПДВ та застосування штрафу.

Колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань незгоди з вищевказаним висновком суду апеляційної інстанції.

Щодо заниження ПДВ на грудень 2023 року на суму 2984106,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 17.07.2019 по 31.12.2023 не включено до складу податкових зобов`язань суми ПДВ у розмірі 2 984 106 грн (за ставкою 20%) від операцій з придбання ТМЦ, які не були реалізовані до 31.12.2023, та які відсутні на залишках станом на 31.12.2023. На момент проведення перевірки зведена податкова накладна за грудень 2023 року на операції з придбання ТМЦ, які не були реалізовані до 31.12.2023 та які відсутні на залишках станом на 31.12.2023 до перевірки не надана та в ЄРПН не зареєстрована.

Опис обставин порушення (встановлення ТМЦ, які не використані в господарській діяльності) наведений у п.п. 2.2.2.2 та п.2.6.1 Акту.

Так, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом г пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/ послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Контролюючий орган здійснив нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 2984106,00 грн від операцій з придбання ТМЦ на суму 14920528,00 грн, які не були реалізовані до 31.12.2023, та які відсутні на залишках станом на 31.12.2023; тобто ТМЦ не були використані та не можуть бути використані (у зв`язку з відсутністю на залишках) в господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 .

Обставини непідтвердження наявності на залишках ТМЦ на суму 14 762 285,93 грн встановлені судом апеляційної та наведені вище в цій постанові, а тому підлягають врахуванню при оцінці правомірності донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань з ПДВ.

У п.п.2.2.2.2 наведено розрахунок вартості ТМЦ, які не використані в господарській діяльності, а саме: за даними ФОП ОСОБА_1 19322487, 22 грн, за даними перевірки 12543190,11грн Різниця (завищення) 6 789 297, 11 грн (за 2022 рік). За 2023 рік вартість таких ІНФОРМАЦІЯ_1 за даними ФОП ОСОБА_1 21011174,37 грн, за даними перевірки 12 879 943,47 грн. Різниця (завищення) 8 131 230,90 грн. Однак, у зв`язку із заниженням ФОП ОСОБА_1 інших витрат на 158242,08 грн, загальна сума завищення визначена у розмірі 14 762 285,93 грн.

Розрахунок ПДВ визначено контролюючим органом у розмірі 2984106,00 грн, тобто із вартості ТМЦ - 14 920 528,01 грн, без виключення 158242,08 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунки, які наведені у п.п. 2.2.2.2 Акту, не відповідають даним, наведеним у п.2.6.3 цього ж Акту.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції таку розбіжність обґрунтував технічною помилкою, визнавши можливість її допущення.

Апеляційним судом здійснено розрахунок ПДВ за грудень 2023 року: 14 762 285,93 грн х 20% = 2 952 457,18 грн. Розрахунок штрафної (фінансової санкції) - 2 952 457,18 грн х 25% = 738 114,29 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 14.02.2025 0081412407 підлягає скасуванню на суму ПДВ 31648,81 грн та суму штрафних (фінансових) санкцій - 7912,21 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.02.2025 0074680708, яким застосована штрафна санкція на суму 122783,00 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів.

Підставою для скасування цього рішення судом першої інстанції стала обставина порушення контролюючим органом строку направлення його позивачу.

Судом апеляційної інстанції натомість обґрунтовано зазначено, що порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення не впливає на його законність. Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. Вказане узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду.

Оскільки позовна заява інших доводів, ніж порушення строку направлення позивачу контролюючим органом податкового повідомлення-рішення 0074680708 не містить, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування останнього.

Колегія суддів зауважує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2025 0081422407, 0081392407, 0081372407, 0081482407, 0081452407, 0081522407, 0081502407, 0081442407, 0081572407, 0081592407, від 09.05.2025 0250102407 не оскаржуються, а відтак колегією суддів касаційної інстанції не переглядаються у цій частині.

Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції. Такі доводи є тотожними аргументам, наведеним під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, та фактично зводяться лише до незгоди з мотивами, якими керувався суд апеляційної інстанції при оцінці доказів і встановленні фактичних обставин справи. При цьому касаційна скарга не містить жодних належних, конкретних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували зроблені судом апеляційної інстанції висновки або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у окремих постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи (відмінних спірних правовідносинах та правовому їх регулюванню), встановлених судами, тому посилання на те, що оскаржувані рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Доводи, які на думку позивача, вказують на те, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, а саме, не дослідив належним чином зібрані у ній докази, не спростовують встановлених судом фактів та сформованих на їх підставі висновків та зводяться до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів, додаткової перевірки доказів стосовно встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанції при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі 373/2054/16-ц (провадження 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі 908/1795/19).

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 341 КАС України, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відтак, твердження позивача не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції і не містять належних аргументів щодо наявності підстав для їх скасування.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова