Постанова in case no. 917/1178/19(917/2046/25)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 917/1178/19(917/2046/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного Багатопрофільного підприємства "Технікс"

на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026

(Суддя - Білоусов С.М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026

(Колегія суддів: Демідова П.В. - головуючий, Крестьянінов О.О., Мартюхіна Н.О.)

у справі 917/1178/19(917/2046/25)

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича база "Левадник", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт менеджмент Україна",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Головного управління ДПС у Полтавській області,

про визнання недійсними правочинів,

в межах справи про банкрутство Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс",

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (ініціюючий кредитор) про банкрутство Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс".

2. 04.11.2025 року на адресу Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява від 03.11.2025 року (вхід. 2128/25) Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" визнання недійсними правочинів.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Оскаржується рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги 10/05-16 від 10.05.2016 укладеного між ТОВ "Виробнича база "Левадник", ПБП "Технікс" та ТОВ "Консалт менеджмент Україна" та визнання недійним протоколу припинення взаємних зобов`язань від 10.05.2016 укладеного між ТОВ "Виробнича база "Левадник" та ПБП "Технікс".

4. Також оскаржується постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, якою рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 у справі 917/1178/19 (917/2046/25) залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. До Верховного Суду від Приватного Багатопрофільного підприємства "Технікс" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі 917/1178/19(917/2046/25) та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

6.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні допустив порушення (неправильне тлумачення або застосування) положень підпунктів 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, статей 601, 602 ЦК України та застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.01.2024 у справі 903/51/20, від 22.01.2021 у справі 910/11116/19.

Відзиви

7. Від ТОВ ВИРОБНИЧА БАЗА ЛЕВАДНИК надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться аргументи щодо залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Інші заяви та клопотання

8. Від ТОВ ВИРОБНИЧА БАЗА ЛЕВАДНИК надійшло клопотання про припинення повноважень адвоката Архипенка Олексія Ігоровича як представника ТОВ ВБ ЛЕВАДНИК .

9. Від ТОВ ВИРОБНИЧА БАЗА ЛЕВАДНИК надійшли додаткові пояснення до відзиву.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Ліквідатор Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" - арбітражний керуючий Маковий Олександр Віталійович звернувся до суду з позов про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги 10/05-16 від 10.05.2016 року укладений між ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК", ПБП "ТЕХНІКС" та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСАЛТ МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА" та визнання недійним протоколу припинення взаємних зобов`язань від 10.05.2016 року укладеного між ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК" та ПБП "ТЕХНІКС".

Обґрунтовуючи позовну заяву останній посилається на те, що відповідно до Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передає ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК", а останній приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором ПБП "ТЕХНІКС" за Договором 30/08-14 від 30.08.2014 року на суму 15 819 200 (П`ятнадцять мільйонів вісімсот дев`ятнадцять тисяч двісті) грн., 00 коп. (п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги).

За відступлення права вимоги за Договором про відступлення права вимоги ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК" до 31 грудня 2017 року сплачує на користь Первісного кредитора 15 819 200 (П`ятнадцять мільйонів вісімсот дев`ятнадцять тисяч двісті) грн., 00 коп. (п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги).

Після цього 10.05.2016 року між Банкрутом та Відповідачем було підписано Протокол припинення взаємних зобов`язань (надалі - Протокол). Відповідно до даного Протоколу, ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК" має заборгованість перед ПБП "ТЕХНІКС" за 25/04ФД від 25.04.2016 року в сумі 16 059 200 (Шістнадцять мільйонів п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп., а ПБП "ТЕХНІКС" має заборгованість перед ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК" за Договором про відступлення права вимоги в розмірі 15 819 200 (П`ятнадцять мільйонів вісімсот дев`ятнадцять тисяч двісті) грн. У зв`язку з вищевикладеним Позикодавець та Відповідач дійшли згоди припинити взаємні зобов`язання в сумі 15 819 200 (П`ятнадцять мільйонів вісімсот дев`ятнадцять тисяч двісті) грн. та залишити заборгованість Відповідача перед Банкрутом за договором у сумі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.

Позивач вважає Договір про відступлення права вимоги 10/05-16 від 10.05.2016 року та Протокол припинення взаємних зобов`язань від 10.05.2016 року (надалі разом - Оспорювані договори) недійсними з наступних підстав.

Оспорювані договори укладено 10.05.2016 року. Звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства ПБП "ТЕХНІКС", на підтвердження безспірності кредиторських вимог до боржника ініціюючим кредитором ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ надано:

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року по справі 816/1335/16, яка набрала законної сили 15.10.2016 року про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом у розмірі 4 315 716,16 грн. - позов задоволено. Судом постановлено стягнути з розрахункових рахунків ПБП "ТЕХНІКС" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 4 315 716,16 грн.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року по справі 816/485/17, яка набрала законної сили 22.08.2017 року про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом у розмірі 14 609 565,53 грн. - позов задоволено. Судом постановлено стягнути з розрахункових рахунків ПБП "ТЕХНІКС" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 14 609 565,53 грн.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 року по справі 816/1197/17, яка набрала законної сили 26.09.2017 року про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом у розмірі 52 363 918,05 грн. - позов задоволено. Судом постановлено стягнути з розрахункових рахунків ПБП "ТЕХНІКС" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 52 363 918,05 грн.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року по справі 816/1737/16 про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом у розмірі 3 957 536,99 грн. - позов задоволено.

В постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року по справі 816/1335/16 (Додаток 8) встановлено наступні обставини:

У період з 19.01.2015 року по 23.01.2015 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПБП "ТЕХНІКС" по взаємовідносинах з ТОВ "ЛОГАН ГРУП" (п.н. 39171636) за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2015 року 283/16-01-22-01-09/31174870.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 20.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення 0000132301, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 3 804 000,00 грн, в тому числі 2 536 000,00 грн - основний платіж, 1 268 000,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 0000132301 ПБП "ТЕХНІКС" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року у справі 816/3440/15 відмовлено у задоволенні позову ПБП "ТЕХНІКС" до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 0000132301. Постанова набрала законної сили 30.03.2016 року.

В постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року по справі 816/485/17 (Додаток 9) встановлено наступні обставини:

На підставі акту перевірки від 08.10.2014 року 5530/16-01-22-02/31174870 прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 року 0000532308, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 12 562 473,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 8 374 982,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 187 491,00 грн.

Не погоджуючись із діями, вчиненими під час перевірки та оформлення вказаного акту та податкового повідомлення-рішення, платник оскаржив їх в судовому порядку.

Справа 816/5072/14 неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Так, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 року у справі 816/5072/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.06.2016 року відмовлено ПБП "ТЕХНІКС" у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 року 0000532308. Постановою Верховного Суду України від 29.11.2016 року у справі 816/5072/14 у задоволенні заяви ПБП "ТЕХНІКС" відмовлено.

Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 року у справі 816/5072/14 набрала законної сили 28.03.2016 року, а податкове зобов`язання у розмірі 12 562 473,00 грн. є узгодженим у силу приписів пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Таким чином, на момент укладення Оспорюваних договорів у ПБП "ТЕХНІКС" існували узгоджені податкові зобов`язання на 16 366 473,00 грн. (12 562 473,00 грн. + 3 804 000,00 грн.).

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги "КОНСАЛТ МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА" передало ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК", а ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК" прийняло право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стало кредитором ПБП "ТЕХНІКС" за Договором 30/08-14 від 30.08.2014 року на суму 15 819 200 (П`ятнадцять мільйонів вісімсот дев`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. (п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги).

В свою чергу, у ліквідатора ПБП "ТЕХНІКС" відсутні будь-які документи по взаємовідносинам з ТОВ "КОНСАЛТ МЕНЕДЖМЕНТ УКРАЇНА" і даних про здійснення між цими підприємствами банківських переказів відсутні.

Тобто укладаючи Договір про відступлення права вимоги, ПБП "ТЕХНІКС", на думку ліквідатора, безпідставно поклав на себе грошові зобов`язання в сумі 15 819 200,00 грн. перед ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК".

Також на відсутність волі сторін на укладення оспорюваних Договорів вказує той факт, що після укладення оспорюваних Договорів ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК" продовжувало здійснювати повернення поворотної фінансової допомоги за Договором 25/04ФД про надання поворотної фінансової допомоги від 25.04.2016 року, що підтверджується транзакціями з призначенням платежу Повернення поворотної фін.допомогн по дог. 25/04 ФД від 25.04.16 року Без ПДВ. :

Позивач вважає, що якби сторони дійсно припинили б зобов`язання згідно Протоколу припинення взаємних зобов`язань від 10.05.2016 року, ТОВ "ВИРОБНИЧА БАЗА "ЛЕВАДНИК" не продовжувало б здійснювати повернення поворотної фінансової допомоги за Договором 25/04ФД про надання поворотної фінансової у загальній сумі 838 500 (Вісімсот тридцять вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

13. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

14. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

15. Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

16. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

17. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

18. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

19. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

20. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

21. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

22. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

23. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

24. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі 924/408/21 (924/287/23)).

25. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

26. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

27. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

28. Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

29. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

30. Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

31. Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства (постанова ВП ВС від 07.09.2022 у справі 910/16579/20).

32. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях встановлено, що станом на 10.05.2016 року (дата укладення оспорюваного Договору про відступлення права вимоги 10/05-16 та протоколу припинення взаємних зобов`язань) жодне із вказаних Позивачем судових рішень, які надані ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності кредиторських вимог до боржника, не набрало законної сили, а відтак, грошові зобов`язання за ними у позивача виникли значно пізніше дати укладення оспорюваних правочинів.

33. Наведена обставина спростовує посилання Позивача на те, що на момент укладення оспорюваних договорів у ПБП "Технікс" існували узгоджені податкові зобов`язання на суму 16 366 473,00грн.

34. З урахуванням того, що перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обставина того, що станом на 10.05.2016 року жодне із вказаних Позивачем судових рішень, які надані ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності кредиторських вимог до боржника, не набрало законної сили, а відтак, грошові зобов`язання за ними у позивача виникли значно пізніше дати укладення оспорюваних правочинів, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо того, що саме по собі припущення Позивача про те, що сторони договору діяли з наміром уникнути погашення заборгованості перед кредитором, яка, не була узгоджена (в умовах перебування справ на стадії касаційного оскарження) не може бути покладене в основу судового рішення, оскільки відповідно до принципів змагальності та диспозитивності господарського процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

35. З наведеного слідує те, що є обґрунтованою позиція судів попередніх інстанцій щодо того, що доводи Позивача про фраудаторний характер спірних правочинів ґрунтуються переважно на припущеннях та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що укладення договору про відступлення та протоколу про припинення зобов`язань від 10.05.2016 свідчить про порушення сторонами принципів добросовісності та розумності або про спрямованості такого правочину на заподіяння шкоди кредитору.

36. Вищезазначене спростовує доводи касаційної скарги та свідчить про те, що при ухваленні рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі 917/1178/19(917/2046/25) було правильно застосовано приписи ст. ст. 3, 6, 13, 203, 215 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до положень ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

38. З урахуванням того, що при ухваленні рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі 917/1178/19(917/2046/25) було правильно застосовано приписи ст. ст. 3, 6, 13, 203, 215 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Приватного Багатопрофільного підприємства "Технікс" та про залишення без змін вказаних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного Багатопрофільного підприємства "Технікс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі 917/1178/19(917/2046/25) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік