Постанова in case no. 480/4814/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

справа 480/4814/25

адміністративне провадження К/990/6363/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяченко Олексій Володимирович, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року (судді: Спаскін О.А., Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 76 154,61 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року 44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4056,42 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року у загальній сумі 346 959,12 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року 44.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби відповідач не здійснював належного нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення. На думку позивача, у період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідач повинен був здійснювати індексацію його грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року - нараховувати та виплачувати індексацію-різницю відповідно до абзаців 3 - 6 пункту 5 Порядку 1078. Таким чином, позивач вважав, що за кожен із зазначених періодів відповідач неправильно визначав розмір належної йому індексації грошового забезпечення, унаслідок чого така індексація була виплачена не в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 76154,61 грн . Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4056,42 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року у загальній сумі 346 959,12 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку 1078. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Дослідивши наданий представником позивача розрахунок, а також врахувавши коефіцієнт індексації та прожитковий мінімум, суд дійшов висновку, що за цей період позивач має право на виплату індексації із застосуванням базового місяця січень 2008 року у розмірі 76 154,61 грн. З огляду на це суд першої інстанції зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за зазначений період у визначеному судом розмірі.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку 1078. Здійснивши розрахунок, суд дійшов висновку, що за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року позивач має право на виплату індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку 1078 у фіксованому розмірі 4056,42 грн, що в загальній сумі становить 346 959,12 грн.

Водночас суд першої інстанції передчасними вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за вказані періоди з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року 44 (далі - Порядок 44), оскільки нарахування та виплату індексації за вказані періоди на виконання рішенням суду в повному обсязі відповідачем ще не здійснено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено постанову, якою позов. задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум . Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 квітня 2025 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 квітня 2025 року, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року 1078, з урахуванням виплачених сум . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягала в ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця. Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що для ефективного захисту порушеного права позивача належним способом захисту є зобов`язання відповідача самостійно здійснити нарахування та виплату індексації за спірний період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням раніше виплачених сум, без визначення судом її остаточного розміру.

Аналогічним чином суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці починаючи з 01 березня 2018 року у фіксованому розмірі 4056,42 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку 1078. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з метою належного та ефективного захисту порушеного права необхідно зобов`язати відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 квітня 2025 року, відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обираючи такий спосіб захисту, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначення загальної суми розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його остаточний розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимог у частині визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення , зокрема щодо зобов`язання відповідача виплатити індексацію за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця у сумі 76 154,61 грн , а також щодо виплати індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року у розмірі 4 056,42 грн щомісяця, що загалом становить 346 959,12 грн.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко О.В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 22 червня 2023 року у справі 520/6243/22 та від 07 грудня 2023 року у справі 360/381/23, щодо необхідності визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року та індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року.

Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі 400/3826/21, щодо застосування січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексації, права військовослужбовців на індексацію-різницю відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку 1078 та необхідності визначення судом конкретного розміру належних до виплати сум.

За доводами скаржника, відповідач не наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення права позивача на індексацію та її розміру, а тому суд має визначити конкретну суму виплати, якщо встановив наявність відповідного права.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно виходив із того, що визначення остаточного розміру індексації належить до компетенції відповідача, та помилково відмовив у задоволенні позовних вимог у частині визначення конкретних сум індексації.

У зв`язку з цим скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції повинен був зобов`язати відповідача виплатити індексацію за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 76 154,61 грн, а також індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року у розмірі 4 056,42 грн щомісяця, загальною сумою 346 959,12 грн.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив в задоволенні касаційної скарги.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяченко Олексій Володимирович, на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі 480/4814/25.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16 квітня 2025 року 113 ОСОБА_1 з 16 квітня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення.

12 травня 2025 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. Станом на день звернення до суду відповіді на зазначену заяву позивач не отримав.

Вважаючи, що військова частина НОМЕР_1 протиправно не здійснила належного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, зокрема за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а також за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку 1078, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон 2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року 1282-XII (далі - Закон 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок 1078.

Відповідно до пункту 1 Порядку 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону 1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону 1282-ХІІ.

Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку 1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку 1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року 141 Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі - Постанова 141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови 1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (далі - постанова КМУ 1294).

Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року 704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року 103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року 260 (далі - Порядок 260).

Відповідно до пункту 1 Порядку 260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_4 (далі - військові частини).

Пунктом 2 Порядку 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 3 Порядку 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 8 Порядку 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року 280 (далі Правила 280).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил 280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

За визначенням, наведеним в пункті 1.2 розділу І Правил 280, фінансове забезпечення система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

За приписами пункту 1.3 Правил 280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин.

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Правил 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.

Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.

До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.

Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 1.5 розділу І Правил 280 установлено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Пунктом 4.3 Правил 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Згідно з пунктом 1.12 Правил 280 основними завданнями фінансово-економічних підрозділів органів військового управління, які не є розпорядниками бюджетних коштів та мають у своєму підпорядкуванні військові частини є, зокрема, здійснення контролю за своєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам у підпорядкованих військових частинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати позивачу - військовослужбовцю індексації грошового забезпечення:

за період з 06 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації, у сумі: 84 595,78 грн;

за період з 01 березня 2018 року по 16 квітня 2025 року із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6, пункту 5 Порядку 1078 на загальну суму: 29 896,40 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що військова частина НОМЕР_1 протиправно не нарахувала та не виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення у відповідних розмірах.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання індексації за обидва спірні періоди та протиправності бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо її нарахування та виплати, однак дійшов висновку про відсутність підстав для визначення конкретного розміру індексації, який підлягає виплаті на користь позивача, оскільки такі повноваження належать до компетенції відповідача.

У касаційній скарзі позивач наполягає на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині невизначення конкретних сум індексації грошового забезпечення, належних йому до виплати.

Перевіривши доводи касаційної скарги в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, та оцінивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог абзацу п`ятого пункту 8 Порядку 260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Підставами для нарахування та виплати грошового забезпечення згідно з пунктом 3 Порядку 260 є, зокрема: штат військової частини; накази про призначення на посаду, зарахування до списків особового складу, вступ до виконання обов`язків за посадою, зарахування у розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Отже, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю на підставі належним чином оформлених документів та відповідного наказу командира за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.

Зазначеним положенням кореспондує пункт 4.3 Правил 280, відповідно до якого виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

При цьому пунктом 1.5 розділу І Правил 280 передбачено, що у разі невключення військової частини до мережі розпорядників бюджетних коштів така військова частина зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Отже, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини - розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених пунктом 3 Порядку 260, які подаються командиром військової частини документів, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.

Натомість військовою частиною - розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.

Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 травня 2026 року у справі 420/28894/24.

Зі встановлених судами обставин вбачається, що у період з 06 квітня 2016 року по 16 квітня 2025 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , водночас перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно, саме на військову частину НОМЕР_2 , до штату якої був зарахований позивач та у списках особового складу якої він перебував, покладався обов`язок щодо організації оформлення документів, необхідних для належного нарахування та виплати йому грошового забезпечення, у тому числі спірної індексації.

Водночас питання залучення до участі у справі військової частини НОМЕР_2 суди не вирішували, тоді як спір щодо ненарахування та невиплати індексації за спірний період розглянули за позовом до військової частини НОМЕР_1 .

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а грошове забезпечення фактично виплачувалося військовою частиною НОМЕР_1 , не надали належної оціни правовому значенню цих обставин для визначення належного відповідача у справі.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про протиправність бездіяльності саме військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період є передчасним, оскільки суди не встановили, яка саме військова частина допустила невиконання обов`язку щодо визначення підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди та організації оформлення документів для здійснення відповідної виплати.

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте суд першої інстанції вирішуючи спір пред`явлений до військової частини НОМЕР_1 , не з`ясував, хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення спору в цій справі суд першої інстанції має встановити належного відповідача та вирішити питання про залучення його до участі у справі.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на вказане порушення звернув увагу суд апеляційної інстанції. Однак в силу приписів норм КАС України, згідно з якими апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не усунув зазначеного порушення.

Разом з тим, такими повноваженнями наділено суд касаційної інстанції, який відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У цій справі порушення норм процесуального права вперше допущено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду вказані порушення в силу повноважень, визначених йому КАС України не виправив. Положення частини сьомої статті 48 КАС України допускають заміну відповідача тільки до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Оскільки саме по собі направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції не усуне процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції потрібно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, вирішити питання про залучення до участі в справі особи, яка повинна відповідати за позовом, в порядку передбаченому статтею 48 КАС України, та вирішити справу по суті позовних вимог, належно з`ясувавши обставини, що входять до предмета доказування, надавши їм юридичну оцінку й ухваливши рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дяченко Олексій Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі 480/4814/25 скасувати.

Справу 420/28894/24 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов