Ухвала in case no. 562/2206/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа 562/2206/25

провадження 51-3338ска26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Із судових рішень у справі 562/2206/25, електронні примірники яких розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається таке.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Також ухвалено стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Рівненським апеляційним судом поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2025 року, переглянуто її та постановою від 13 травня 2026 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2025 року та постановою Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про їх скасування та закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Частиною третьою ст. 428 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам ст. 427 цього Кодексу.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 пп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року 26-рп/2009).

Механізм реалізації права на судовий захист законодавець визначає виключно в законах України (п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Статтею 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

У положеннях п. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (далі - Пакту), п. 1 ст. 2 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) йдеться про право кожного, кого засуджено за будь-який злочин, кого суд визнав винним у скоєнні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції засудження й вироку, факту визнання його винним або винесеного йому вироку.

Водночас Європейський суд із прав людини зазначив, що право доступу до судів не є абсолютним і може підлягати обмеженням; оскільки право доступу за своєю суттю вимагає регулювання державою, яке може змінюватися залежно від часу й місця та відповідно до потреб і можливостей суспільства та окремих осіб (рішення у справі Ashingdane v. the United Kingdom від 28 травня 1985 року (заява 8225/78, 57).

Отже за положеннями Конвенції та Пакту, заснування касаційних судів та встановлення в національному законодавстві права на касаційне оскарження рішення суду не визнаються обов`язковими. Вирішення цих питань належить до сфери внутрішнього регулювання кожної держави, яка має право це унормувати на власний розсуд.

За приписами частин 2, 10 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Законодавець, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, забезпечив право на апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, проте не встановив права на касаційне оскарження судового рішення в цих справах.

Конституційний Суд України в Рішенні від 21 липня 2021 року 5-р(II)/2021 констатував, що застосування припису ч. 10 ст. 294 КУпАП не суперечить положенням ч. 1 ст. 8, частин 1, 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист та узгоджується із принципом верховенства права.

Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, оскаржені судові рішення не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3