Постанова in case no. 914/1437/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 914/1437/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Середяка Б. В. (у порядку самопредставництва), Поліщука О. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - Сеньківа А. І. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 у справі

за позовом Головного управління ДПС у Львівській області

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайлен Трейд"

про визнання договору недійсним.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр" (далі - ТОВ "Агроном Центр") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайлен Трейд" (далі - ТОВ "Сайлен Трейд") про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору поставки від 01.06.2020 01/06/2020 з посиланням на положення підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позивач вважає, що спірний правочин спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, на зменшення податкових зобов`язань, тобто відповідачі не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договором, та уклали його виключно для отримання податкової вигоди.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 у справі 757/42924/20-к, якою підтверджується той факт, що юридичну особу ТОВ "Сайлен Трейд" створено її засновником за винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену статутом підприємства, за відсутності необхідних матеріально-технічних засобів. Засновник ТОВ "Сайлен Трейд" своїми умисними діями, що виразились у внесенні завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи відповідача 2, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 205-1 (далі - КК України). Обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення визнав свою вину та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям.

3. Зверненню до господарського суду передувало звернення ГУ ДПС у Львівській області з аналогічним позовом до Львівського окружного адміністративного суду (справа 380/30481/23), де ухвалою від 29.04.2024 провадження було закрито у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (із посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі 580/4531/23). Спроби податкового органу оскаржити зазначену ухвалу в апеляційному порядку були неуспішними через пропущення строків та усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 про закриття провадження у справі 380/30481/23 позивач оскаржив до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою від 11.06.2024 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 26.06.2024 у справі 380/30481/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд, зокрема, продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів. Ухвалою від 10.07.2024 апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліків та несплатою скаржником судового збору.

Ухвалою від 22.10.2024 у справі 380/30481/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху повторну апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 про закриття провадження у справі 380/30481/23.

18.11.2024 апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив ГУ ДПС у Львівській області у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнавши причини його пропуску неповажними, а також відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою від 07.01.2025 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі 380/30481/23.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.03.2026 (суддя Бортник О. Ю.) закрив провадження у справі 914/1437/24 у зв`язку з відсутністю підстав для розгляду господарським судом справи адміністративної юрисдикції.

Суд першої інстанції, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.05.2025 у справі 420/12471/22, дійшов висновку, що позивач подав позов, реалізуючи свої повноваження контролюючого органу, що закріплені у підпункті 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, тобто спір у справі пов`язаний з реалізацією позивачем компетенції щодо здійснення податкового контролю, отже є публічно-правовим.

Неналежна реалізація позивачем наданого йому КАС України права на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 про закриття провадження у справі 380/30481/23 (несплата скаржником судового збору та пропуск строку на апеляційне оскарження без поважних причин), а відтак і нездійснення позивачем права на подання клопотання про передачу адміністративної справи 380/30481/23 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, на думку суду першої інстанції, не можуть слугувати підставами для вирішення адміністративної справи в порядку господарського судочинства після закриття 29.04.2024 провадження у справі Львівським окружним адміністративним судом.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що розгляд господарським судом згаданої адміністративної справи, за наведених вище та встановлених судом обставин, свідчитиме про наявність в учасників справи можливості змінювати юрисдикцію судів щодо розгляду справ на власний розсуд шляхом неналежної реалізації наданих їм процесуальних прав. Зазначене суперечитиме приписам частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої юрисдикція справ судам різної юрисдикції встановлюється законом, адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 23.04.2026 (судді: Прядко О. В. - головуючий, Рим Т. Я., Манюк П. Т.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2026 у справі 914/1437/24 скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову мотивовано тим, що з огляду на обставини справи та приписи пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України позивач вичерпав право на судовий захист в суді адміністративної юрисдикції за заявленим позовом. Зважаючи на викладене та пріоритет забезпечення принципу правової визначеності, є підстави для висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами господарського судочинства з метою створення умов для ефективної реалізації права позивача на доступ до правосуддя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі ТОВ "Агроном Центр" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2026.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначив, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові неправильно застосував статтю 20 ГПК України, пункт 2 частини 1 статті 4 та статтю 19 КАС України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі 420/12471/22.

На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм права у їхньому взаємозв`язку, а саме: частини 1 та 2 статті 55 Конституції України, частини 1-2 статті 4, статті 20 ГПК України, пункту 2 частини 1 статті 4 та статті 19 КАС України у взаємозв`язку зазначених норм зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) в частині права особи на розгляд справи судом установленим законом, а також статтями 1 та 13 Конвенції, за відсутності висновку Верховного суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Скаржник наголошує на тому, що оскільки у справі 914/1437/24 має місце публічно-правовий спір, то, на думку скаржника, її належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі слід закрити. Та обставина, що внаслідок дій самого же органу державної влади (позивача) він втратив можливість звернутись з аналогічним адміністративним позовом, не може слугувати підставою для продовження розгляду справи в порядку господарського судочинства з огляду на те, що гарантії, визначені статтею 55 Конституції України та статтями 6, 13 Конвенції, на саму державу в особі її органів державної влади не поширюються (стаття 1 Конвенції). Стаття 4 ГПК України дає їм право звертатись до господарського суду саме з дотриманням юрисдикційної приналежності справ. Натомість продовження розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства порушить гарантоване саме заявнику статтею 6 Конвенції "право на розгляд справи судом, установленим законом". За наведених спірних правовідносин повноваження органу державної влади звернутись до суду для реалізації його компетенції не може превалювати над гарантованим статтею 6 Конвенції правом заявника на розгляд його справи "судом, установленим законом".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. ГУ ДПС у Львівській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Податковий орган зазначає про відмінність фактичних обставин цієї справи та справи 420/12471/22 (наявність ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності замість вироку), а також наголошує на необхідності забезпечення державному органу інституційної можливості реалізувати повноваження, визначені підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агроном Центр" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 у справі 914/1437/24 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 07.07.2026.

У судовому засіданні 07.07.2026 Суд оголосив перерву до 11.08.2026.

Щодо поданого ТОВ "Агроном Центр" клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності у ній виключної правової проблеми, то колегією суддів у його задоволенні відмовлено з огляду на таке.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Проаналізувавши доводи, наведені в обґрунтування наявності виключної правової проблеми у цій справі, Верховний Суд зазначає про необґрунтованість цих доводів, оскільки заявлене клопотання не містять належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критеріями.

Позиція Верховного Суду

10. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

12. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

13. За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

14. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

15. Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

16. Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

17. Стаття 1 та частина 1 статті 2 ГПК України визначають юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлюють, за яким порядком здійснюється судочинство у господарських судах, а також вказують, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

18. За змістом частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

19. Справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України.

20. Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

На такі ознаки підвідомчості спору господарському суду Велика Палата Верховного Суду звернула увагу в постанові від 15.10.2019 у справі 911/1834/18.

20. Звертаючись до суду із цим позовом, податковий орган посилається на недійсність угод через фіктивність товариства як суб`єкта господарювання .

21. Тобто податковий орган заперечує дійсність укладених між відповідачами правочинів, оскільки відповідачі не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договором, та уклали його виключно для отримання податкової вигоди

22. Суд першої інстанції установив, що на обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що Печерським районним судом м. Києва у справі 757/42924/20-к встановлено, що юридичну особу відповідача-2 створено її засновником за винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену Статутом підприємства, за відсутності необхідних матеріально-технічних засобів. Засновник відповідача-2 своїми умисними діями, які виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи відповідача-2, завідомо неправдивих відомостей, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 205-1 КК України. Обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення визнав свою вину та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК України - у зв`язку із дійовим каяттям.

Оскільки обставинами справи установлено відсутність господарської діяльності між відповідачами, то це виключає існування приватноправових відносин між податковим органом і відповідачами у справі та, як наслідок, юрисдикцію справи господарським судам.

Зважаючи на те, що позивач подав позов реалізуючи свої повноваження контролюючого органу, що закріплені у підпункті 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір у справі є пов`язаним з реалізацією позивачем компетенції щодо здійснення податкового контролю, отже, спір у справі є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами КАС України.

Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 08.05.2025 у справі 420/12471/22.

23. Верховний Суд вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки недопущення "юрисдикційного конфлікту" та забезпечення доступу до правосуддя переважають над правилами предметної юрисдикції.

24. За сталою позицією Верховного Суду позивачу слід забезпечити доступ до правосуддя навіть в іншому судочинстві, ніж це передбачено законом, якщо перешкоди до розгляду в належному судочинстві виникли у зв`язку із процесуальною діяльністю суду.

25. Водночас у справі, яка розглядається ( 914/1437/24) втрата суб`єктом владних повноважень процесуальної можливості оскаржити судове рішення в належній юрисдикції (у справі 380/30481/23) стала наслідком порушення ним вимог процесуального закону (не додання документа про сплату судового збору, пропуск строків апеляційного оскарження).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неналежна реалізація позивачем наданого йому КАС України права на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 про закриття провадження у справі 380/30481/23 (несплата скаржником судового збору та пропуском строку на апеляційного оскарження без поважних причин), а отже, і не здійснення позивачем права на подання клопотання про передачу адміністративної справи 380/30481/23 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, не можуть бути підставою для вирішення адміністративної справи в порядку господарського судочинства, після закриття 29.04.2024 провадження у справі Львівським окружним адміністративним судом.

26. Крім того, процесуальна поведінка відповідача не може бути підставою для порушення судом імперативних норм процесуального права, оскільки питання юрисдикції є питанням публічного порядку ( jura novit curia ), яке суд вирішує незалежно від позицій сторін.

27. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі 914/1437/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, а апеляційний суд скасував законну й обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

28. Отже, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку підтвердилися, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

29. Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку із зазначених скаржником питань у спірних правовідносинах у справі, яка розглядається, оскільки порушені скаржником питання щодо форми та порядку прийняття рішення радою не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

32. Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

33. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ТОВ "Агроном Центр" слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2026 про закриття провадження у справі 914/1437/24 залишити в силі.

Розподіл судових витрат

34. З огляду на задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції витрати ТОВ "Агроном Центр" на сплату судового збору за подання касаційної скарги підлягають покладенню на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр" задовольнити.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 у справі 914/1437/24 скасувати .

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2026 про закриття провадження у справі 914/1437/24 залишити в силі.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр" 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору , сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання цієї постанови .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай